5 жовтня 2010 року справа № 2-а-6782/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція у Київській області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкової заборгованості у розмірі 450, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 21.07.2010 відповідач має податковий борг у розмірі 450, 00 грн., який виник внаслідок несплати ним єдиного податку з cерпня по грудень місяці 2008 року.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.
Позивач у судове засідання 05.10.2010 не з'явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не з'являвся.
Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач як фізична особа-підприємець зареєстрована виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 11.05.2006, про що зроблено запис за № 2 354 000 0000 002152, та перебуває на податковому обліку як платник податків з 11.05.2006 за № 2419-04.
13 червня 2008 року відповідачем подано до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, відповідно до якої відповідач просив перевести його на спрощену систему оподаткування з липня 2008 року за видом діяльності «роздрібна торгівля на ринках та з лотків». 20 червня 2008 року відповідачем було отримане свідоцтво про сплату єдиного податку серії Є № 492965 у розмірі 90,00 грн.
Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 (надалі - Указ Президента України № 727) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 727, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Згідно з Рішенням Бориспільської міської ради V скликання Київської області від 28.12.2006 № 774-09-V «Про встановлення ставок єдиного податку для фізичних осіб-суб'єктів господарської діяльності по видах діяльності з 01 січня 2007 року », за вказаним видом економічної діяльності встановлено ставку єдиного податку у розмірі 90, 00 грн.
Згідно з абзацом 6 пункту 2 Указу Президента України № 727, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Таким чином, відповідач мав сплачувати щомісячно єдиний податок у розмірі 90, 00 грн. до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Указу Президента України № 727, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Згідно пояснень позивача, станом на день подання адміністративного позову, у відповідача наявна податкова заборгованість зі сплати узгодженої суми єдиного податку за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень місяці 2008 року по єдиному податку, у розмірі 450, 00 грн. (90, 00 грн. х 5)
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 № 2181-III (надалі - Закон України № 2181).
Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, сума податкового зобов'язання відповідача у розмірі 450, 00 грн. ним у встановлений строк не сплачена, у зв'язку з чим, враховуючи приписи Закону України № 2181, набула статусу податкового боргу.
Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ф1» № 1/396/2166 від 25.07.2008 на суму 90,00 грн. та другу податкову вимогу форми «Ф2» № 2/817 від 29.10.2008 у розмірі 360,00 грн.
Вказані податкові вимоги, на підставі підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у зв'язку з незнаходженням фактичного місцезнаходження відповідача були розміщені на дошці податкових оголошень, відповідно, 26.09.2008 та 11.11.2008 про свідчать наявні в матеріалах справи Акти.
Доказів щодо оскарження вказаних податкових вимог в адміністративному чи судовому порядку суду не надано як і доказів їх скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.
На підставі зазначеного, на день розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача податкового боргу у розмірі 450, 00 грн.
Приписами статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про стягнення фінансових (штрафних) санкцій, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, встановлено положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що податковий борг у розмірі 450, 00 грн. відповідачем у самостійному порядку не погашений, його існування підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до бюджету податковий борг у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят ) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя (підпис) Н. Д. Панченко
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови Ї 05 жовтня 2010 року