5 жовтня 2010 року справа № 2-а-1985/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., при секретарі судового засідання Хім'як С.В., за участю представників сторін
від позивача : Ковальчук Л.О.,
від відповідача : Прудкий С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Білоцерківської центральної районної лікарні
до
третя особа Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області
фінансове управління райдержадміністрації м. Біла Церква
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Білоцерківська центральна районна лікарня (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області (надалі - відповідач), за участю третьої особи - фінансового управління райдержадміністрації м. Біла Церква (надалі - третя особа), про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 04.09.2009 № 1126 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, при винесенні оскаржуваного рішення від 04.09.2009 № 1126 , не було враховано положення частини шостої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). На думку позивача, перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Проте, на рахунок позивача несвоєчасно та не у повному обсязі надходили кошти на виплату заробітної плати (доходу), у зв'язку з чим позивач здійснював сплату страхових внесків пропорційно отриманим коштам на оплату праці. Відтак, погашення страхувальником недоїмки пропорційно до виплат сум заборгованості із заробітної плати звільняє його від нарахування пені та застосування фінансовий санкцій .
Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення у письмовій формі. Просив суд у задоволені позову відмовити з огляду на те, що позивач у період з 22.10.2007 по 29.07.2009 несвоєчасно і не у повному обсязі сплачував страхові внески, самостійно нараховані та подані ним у відповідних розрахунках, що підтверджується узгодженими вимогами про сплату боргу та картками особового рахунку страхувальника. А відтак, це є порушенням положення пункту 6 статті 20 Закону України № 1058-IV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція) та, як наслідок, підставою для застосування до нього фінансових санкцій та пені.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України № 1058-IV.
Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені у частині першій статті 12 цього Закону.
Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Білоцерківська центральна районна лікарня зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 1001011, а отже, є страхувальником у розумінні положень Закону України № 1058- IV.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески.
В силу положень частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.
При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України № 1058- IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (частина 2 статті 106 Закону України № 1058- IV).
Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобов'язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним. Фінансовий стан платника страхових внесків (наприклад, відсутність коштів на виплату заробітної плати) не звільняє його від сплати недоїмки, нарахування пені та застосування фінансових санкцій у розмірах встановлених пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 квітня 2009 року реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4308972, що постановлена за результатами розгляду касаційної скарги УПФ у м. Ірпені на рішення Господарського суду Київської області від 1.03.2007 про стягнення з ТОВ «СИГМА, ЛТД.К» заборгованості із сплати страхових внесків у розмірі 8092 грн. 82 коп. (у тому числі, 5718 грн. 92 коп. - недоїмки, 1069 грн. 21 коп. - фінансових санкцій, 1304 грн. 69 коп. - пені).
Відповідно до пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України № 1058- IV, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, зарахована за кожний день прострочення платежу.
Розрахунок фінансової санкції в силу положень підпункту 9.3.2 пункту 9.3. Інструкції, здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у вищевказаному підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
На підставі положень пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України № 1058- IV до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 37938,29 грн. та нараховано пеню у розмірі 13413,21 грн. згідно з рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 04.09.2009 № 1126 за період з 22.10.2007 по 29.07.2009. Загалом - 51351,50 грн.
В силу положень частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Оскільки, позивачем оскаржувався саме розмір штрафу та пені, суд зобов'язав сторони провести звірку щодо заборгованості позивача перед Пенсійним фондом України у Білоцерківському районі Київської області та скласти відповідний Акт.
За результатами проведеної звірки між Головним лікарем Білоцерківського району та начальником управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі підписаний Акт, відповідно до якого, станом на 30 вересня 2010 року, заборгованість позивача зі сплати фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків складає 37938,29 грн. та зі сплати пені - 13413,21 грн., що підтверджується відповідними розрахунками по особовому рахунку позивача. А відтак, на підставі наявних матеріалів справи судом встановлено відсутність між сторонами спору щодо розміру застосованих до позивача штрафних санкцій та пені.
Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Оскільки, уповноваженою особою позивача без будь-яких застережень підписаний Акт звірки з відповідачем щодо наявної у позивача заборгованості зі сплати фінансових санкцій у розмірі 51351,50 грн. яка підтверджена відповідними розрахунками по особовому рахунку позивача (фінансові санкції - 37938,29 грн., пеня -13413,21 грн.) у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що рішення органу Пенсійного фонду про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі - 37 938, 29 грн. та нарахування пені у розмірі - 13 413, 21 грн., є правомірним та обґрунтованим.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятого рішення.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог та були спростовані доводами відповідача, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Білоцерківської центральної районної лікарні до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області, за участю третьої особи - фінансового управління райдержадміністрації м. Біла Церква, про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області від 04.09.2009 № 1126 , - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. Д. Панченко
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови Ї 8 жовтня 2010 року