Справа № 495/5071/22
Номер провадження 4-с/495/5/2024
30 квітня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Анісімової Н.Д.,
при секретарі судового засідання Червинській І.В.,
за участю:
скаржника (боржника) ОСОБА_1 ,
представника скаржника ОСОБА_2 ,
представника стягувача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каланжов Владислав Іванович, на дії та бездіяльність державного виконавця під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 73059911, суд
ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 73059911, у якій просив суд:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Печінка Олени Анатоліївни щодо не зарахування копій квитанцій, доказів електронних переказів (фіскальних документів) про сплату боржником ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 за період з 20 липня 2022 року по грудень 2023 року; та
- зобов'язати державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Печінка Олену Анатоліївну зарахувати до розрахунку заборгованості копії квитанцій (фіскальних документів) про сплату ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 за період з 20 липня 2022 року по грудень 2023 року у сумі 255 925,69 грн.
Стислий виклад позиції скаржника та його представника
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем О.Печінка необґрунтовано відмовлено боржнику у зарахуванні ряду чеків (квитанцій) в рахунок сплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_4 .
Зокрема, державним виконавцем О.Печінка не було зараховано платежі по аліментах з моменту народження дитини, а також з моменту призначення аліментних виплат: з 20.07.2020 року по грудень 2023 року.
У зв'язку з викладеним є усі підстави для визнання неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця, зобов'язати її зарахувати платежі зроблені за вищевказаний період та зобов'язати виключити із розрахунку заборгованості нарахування боргу.
Привертає увагу, що на підставі виконавчого листа № 495/507/22, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 20.07.2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини усіх доходів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, з моменту народження дитини батьком дитини (скаржником), а саме з 13.07.2021 року боржником було сплачено:
16.11.2021 р. 201,00 грн.
06.12.2021 р. 7 537,69 грн.
20.12.2021 р. 13 065,33 грн.
19.01.2022 р. 8 040,20 грн.
За вказаний період, всього - 29 849,26 грн.
З моменту призначення аліментів (з 20.07.2022 р.) Боржником, який є військовослужбовцем ЗСУ, та який інших грошових зобов'язань перед стягувачкою не має зі свого банківського карткового рахунку на картковий рахунок ОСОБА_6 за допомогою сервісу (мобільного додатку) «Приват24» було переведено періодично наступні суми:
23.06.2022 року - 29 026,12 грн.
01.07.2022 р. - 552,76 грн.
26.08.2022 р. - 21 025,25 грн.
29.10.2022 р. - 15 050.06 грн.
05.11.2022 р. - 25 000,00 грн.
06.12.2022 р. - 24 550,00 грн.
12.01.2023 р. - 25 050,00 грн.
04.02.2023 р. - 25 250,00 грн.
04.03.2023 р. - 9 246,23 грн.;
06.04.2023 р. - 10 050,00 грн.
05.05.2023 р. - 20 050,00 грн.
23.05.2023 р. - 10 050 грн.
28.05.2023 р. - 370,00 грн.
01.06.2023 р. - 577,89 грн.
06.06.2023 р. - 2 010,00 грн.;
26.07.2023 р. - 201,01 грн.;
07.10.2023 р. - 3 015,00 грн.;
08.10.2023 р. - 502.11 грн.
Всього за вказаний період (з моменту призначення аліментів) сума сплачених коштів становить: 226 076,37 грн.
Загалом з моменту народження дитини до грудня місяця ОСОБА_1 перерахував на користь стягувача загальну сумарну суму у розмірі 255 925,69 грн.
Втім, коли адвокат звернувся до виконавця, то отримав відмову у зарахуванні вказаних переказів через те, що «стягувач їх не підтверджує».
У розрахунку заборгованості від 06.12.2023 р. виконавець не врахував жодної копійки до загальної суми заборгованості.
Відмова виконавця мотивована тим, що у призначення платежу не зазначено правову природу та підстави пересилання коштів, що виключає зарахування її до аліментних зобов?язань.
Проте на думку скаржника, вказані платіжні квитанції містять достатні дані та реквізити, які дають можливість ідентифікувати призначення проведених платежів, а саме те, що здійсненні платежі були направлені саме на сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 .
Так, платіжні документи, зокрема, мають наступні докази: вони є періодічні, охоплюють періоди, які співпадають із інтервалом, за який стягуються аліменти, сплачуються щомісячно, суми не менше ніж встановлені виконавцем, кошти перераховані на рахунок, наданий стягувачом виконавцю, інших зобов'язань (договорів, фінансових правочинів тощо) між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не існує.
За таких обставин, на думку сторони скаржника, у державного виконавця який проводив виконавчі дії направлені по виконання рішення суду про стягненні аліментів з ОСОБА_1 були достатні підстави для визнання вказаних платежів сплатою аліментів за певний період та врахування їх про проведенні розрахунку заборгованості.
Процесуальні дії у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.12.2023 року провадження по справі було відкрито.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.02.2024 року було витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію про транзакції (перекази) з карткових рахунків ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_5 за період з 16 листопада по 25 грудня 2023 року та витребувано у Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 73059911.
19.03.2024 року від представника стягувача, ОСОБА_5 , адвоката Бондаренко Г.Є. надійшли заперечення на скаргу, якою вказувала, що ОСОБА_5 не згодна із доводами скаржника і вважає її необґрунтованою.
Заявляє, що періоди з 16.11.2021 року по 19.01.2022 року та з 23.06.2022 року по 19.07.2022 року жодним чином не стосуються АСВП № 73059911, у зв'язку з тим, що судовим наказом було визначено період з 19.07.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
Період з 20.07.2022 по 08.10.2023 жодним чином не стосується АСВП № 73059911. В період з 20.07.2022 по 08.10.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. а тому перераховані Скаржником кошти є гроші на утримання його сім'ї, в тому числі дружини, яка перебуває у відпустці у зв'язку із доглядом за дитиною до 3-х років, а не аліменти на утримання малолітньої дитини, як це стверджує Скаржник.
У Скаржника існує перед ОСОБА_5 ще одно грошове зобов'язання, а саме рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.12.2023 по справі № 495/11201/23 було стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання матері ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини усіх видів доходів (заробітку) ОСОБА_5 щомісячно, починаючи з 16.10.2023 та до досягнення дитиною - ОСОБА_8 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 надав до суду по справі № 495/11201/23 заяву про те. що він із позовними вимогами ОСОБА_5 згоден і не заперечую проти задоволення и позову.
ОСОБА_5 перебуває у відпустці по доглядом за дитиною до 3-х років.
Крім того. рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.12.2023 по справі № 495/11201/23 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано. шлюб вважається розірваним з моменту набрання рішення суду законної сили, а саме з 04.01.2024.
Крім того, зауважує, що Скаржник має та мав право звернутися до своєї фінансової частини з письмовою заявою про відрахування з його доходів на користь його дружини аліментів на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_4 . Фінансова частина у «призначенні платежу зазначала - «Аліменти», у такому випадку це був би належний спосіб виконання свого батьківського обов'язку перед своїм малолітнім сином у добровільному порядку.
Як вбачається з матеріалів АСВП № 73059911. Скаржник звернувся до державного виконавця із заявою від 27.10.2023 щодо зняття арешту з банківського рахунку на який отримує заробітну плату. До вище вказаної заяви Скаржником не було долучено інформацію із ПАТ КБ «ПриватБанк», яка міститься вже у судовій справі № 495/5071/22.
Розрахунок заборгованості державним виконавцем було оформлено 06.12.2023. До 06.12.2023 Скаржник не звертався до державного виконавця із заявою щодо долучення до матеріалів АСВП N? 7305991 1 інформації з ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо перерахування будь-яких коштів на користь Стягувача. Отже, державний виконавець і не мав враховувати дану інформацію так як вона була не надана самим Скаржником.
У задоволені скарги просила відмовити.
У судовому засіданні скаржник та його представник скарги підтримали та просили задовольнити.
Представник стягувача у судовому засіданні скаргу просила повернути та відмовити у її задоволені.
Державний виконавець поклався на розсуд суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, нормативно-правове обґрунтування та позиція суду
20.07.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було видано судовий наказ по справі № 495/5071/22, яким присуджено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі в розмірі 1/4 від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19 липня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
Вказаний судовий наказ було передано до виконання 16.10.2023 року, згідно відомостей АСВП № 73059911.
19.10.2023 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
07.12.2023 року державним виконавцем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Розпорядженням № 73059911 від 02.02.2024 року грошові кошти у сумі 5325 грн., що надійшли 27.01.2024 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу № 495/5071/22, виданого 20.07.2022 року необхідно перерахувати на користь ОСОБА_5 згідно з судовим наказом № 495/5071/22.
Актом державного виконавця від 15.02.2024 року судом встановлено, що Стягувач ОСОБА_5 не підтверджує зазначені в скарзі від 25.12.2023 року кошти як оплата аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що вона до вересня місяця 2023 року мешкала з ОСОБА_1 і були однією сім'єю.
Судом також було досліджено матеріали цивільної справи № 495/11201/23. Так, судом встановлено, що 16.10.2023 року ОСОБА_5 до суду було подано позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання матері. 04.12.2023 року під головуванням судді Савицького С.І. було ухвалено рішення, яким шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання матері у розмірі 1/8 частини усіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Примусове виконання рішень судів та інших органів здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Фактично у розрахунку заборгованості від 06.12.2023 р. виконавець повідомив, що надані боржником квитанції про сплату аліментів на користь стягувача не можуть бути прийняті до уваги при перерахуванні суми боргу по аліментах, так як не вказано призначеня платежу-оплата аліментів.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:
звіту про здійснені відрахування та виплати;
квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;
заяв та (або) розписок стягувача;
інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;
інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Пунктом 2,3 частини 4 розділу ХУІ Інструкції з організації примусового виконання рішень вказано, що розрахунок заборгованості обчислюється на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв або розписок стягувача; інших документів,що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Перерахування коштів ОСОБА_1 в за період з 16.11.2021 року по 08.10.2023 року на картку ОСОБА_5 підтверджується платіжними інструкціями ПАТ КБ «ПриватБанк».
ОСОБА_5 фактично не заперечувала отримання зазначених коштів від скаржника, однак зазначила, що всі ці суми були витрачені на сім'ю, зокрема їжа, одяг, комунальні послуги, побут сім'ї.
Проте в матеріалах виконавчого провадження, як вже зазначалося, міститься Акт державного виконавця від 15.02.2024 року, яким встановлено, що Стягувач ОСОБА_5 не підтверджує зазначені в скарзі від 25.12.2023 року кошти як оплата аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що вона до вересня місяця 2023 року мешкала з ОСОБА_1 і були однією сім'єю.
Отже, фактичні шлюбні відносини припинені між сторонами у з вересня 2023 року, надалі у 16 жовтня 2023 року ОСОБА_5 звертається до суду з позовом про розірвання шлюбу і в той же день звертається до виконавчої служби задля звернення до примусового виконання судового наказу, що був виданий 20.07.2022 року, тобто в момент перебування у шлюбних відносинах.
Тому суд приходить до висновку, що з вересня 2023 року шлюбні відносини між сторонами були припинені, доказів того, що між сторонами були якісь домовленості про те, що заявник буде нести в зазначений період витрати на одяг, комунальні послуги чи додаткові витрати на дитину не надано.
Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_1 та його представник стверджували, що вказані грошові кошти були сплачені в якості добровільної сплати аліментів на утримання дитини.
Проте суд не може повністю погодитися з аргументами, що викладені у скарзі, з огляду на те, що дійсно у періоди з 16.11.2021 року по 19.01.2022 року та з 23.06.2022 року по 19.07.2022 року та відповідно витрати скаржника жодним чином не стосуються АСВП № 73059911, у зв'язку з тим, що судовим наказом було визначено що аліменти стягуються у період з 19.07.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.
Щодо періоду з 20.07.2022 року по вересень 2023 року, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Аналіз вказаної норми, окрім іншого, приводить до висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникає в особи з підстав, визначених ч. 1 ст. 196 СК України, а саме з дня набрання законної сили рішенням суду про стягнення аліментів, тому що розмір аліментів встановлюється саме рішенням суду.
Як вже вказувалося вище та підтверджується матеріалами справи, судовий наказ 20.07.2022 року набрав законної сили 20.07.2022 року. Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням суду про стягнення аліментів в останнього виникає обов'язок зі сплати аліментів у розмірі, який і визначено рішенням суду.
Згідно з виписок, наданих АТ «КБ «»ПриватБанк» ОСОБА_1 на картку ОСОБА_5 з моменту ухвалення судового наказу, періодично перераховувалися грошові кошти, зокрема платіж 26.08.2022 року (сума - 21 025,23 грн.), 29.10.2022 року (сума - 15 050,00 грн.), 05.11.2022 року (сума - 25 000,00 грн.), 06.12.2022 року (сума - 24 550,00 грн.), 12.01.2023 року (сума - 25 050,00 грн.), 04.02.2023 року (сума - 25 250,00 грн.), 08.03.2023 року (сума - 9 246,23 грн.), 06.04.2023 року (сума - 10 050,00 грн.), 05.05.2023 року (сума - 20 050,00 грн.), 23.05.2023 року (сума - 10 050,00), 06.06.2023 року (сума - 2 010,05 грн.), 07.10.2023 року (сума - 3 015,08 грн.).
Як зауважила ОСОБА_5 вказані кошти були перераховані на потреби сім'ї, та не мають відношення до аліментних зобов'язань скаржника.
Проте суд з вказаним твердженням погодитися не може, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що на початку війни у нього з дружиною були деякі сварки і вона подала до суду заяви про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, проте заяву про розірвання шлюбу ОСОБА_5 забрала, а заяву про стягнення аліментів ні, тому судовий наказ був виданий.
Отже, ОСОБА_1 знав, про існування судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, обов'язок зі сплати аліментів виник у останнього з моменту набрання рішення (судового наказу) законної сили, тому перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_5 після його винесення цілком можна вважати таким, що здійснені на задоволення потреб дитини.
Тим паче ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
/Відповідно до закону «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 липня 2022 року розмір прожиткового мінімуму на дітей становив: у віці до 6 років - 2201 грн.; віком від 6 до 18 років - 2744 грн. Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів з 1 липня 2022 року становив для дітей віком до 6 років - 1100,50 грн (2201 грн х 50 %); для дітей віком від 6 до 18 років - 1372,00 грн (2744 грн х 50 %)/
/Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум протягом року залишився на рівні 1 грудня 2022 і відповідно для дітей становив: у віці до 6 років - 2272 грн.; віком від 6 до 18 років - 2833 грн. Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів у 2023 році становив: для дітей віком до 6 років - 1136 грн (2272 грн х 50 %); для дітей віком від 6 до 18 років - 1416,50 грн (2833 грн х 50 %)/
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
/Відповідно до закону «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 1 липня 2022 року розмір прожиткового мінімуму на дітей становив: у віці до 6 років - 2201 грн.; віком від 6 до 18 років - 2744 грн. Таким чином, мінімальний рекомендований розмір аліментів з 1 липня 2022 року становив для дітей віком до 6 років - 2201 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років - 2744 грн./
/Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум протягом року залишився на рівні 1 грудня 2022 і відповідно для дітей становив: у віці до 6 років - 2272 грн.; віком від 6 до 18 років - 2833 грн. Таким чином, мінімальний рекомендований розмір аліментів у 2023 році становив: для дітей віком до 6 років - 2272 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 грн./.
Отже фактично, платником аліментів у період з серпня 2022 року по жовтень 2023 року перераховувалися грошові кошти на рахунок стягувача аліментів у розмірі, що значно перевищував як мінімальний гарантований так і мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, тому ОСОБА_1 мав потенційний інтерес добровільно перераховувати грошові кошти, і як засіб виконання зобов'язання по сплаті аліментів, та розраховувати, що у нього не буде заборгованості з їх сплати.
Аліменти - це кошти для утримання, які закон зобов'язує платити одного з батьків неповнолітньої дитини. Їх можуть перераховувати в добровільному порядку, а можуть - за рішенням суду.
Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов'язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, обов'язок з утримання дитини не залежить від перебування батьків у шлюбі.
Тобто аргумент ОСОБА_5 щодо того, що вказані вище грошові кошти не є аліментами, а є коштами задля утримання сім'ї, тому що офіційно шлюб було розірвано лише у січні 2024 року суперечать нормам сімейного законодавства України.
Крім того, суд зауважує, що фактично заборгованість зі сплати аліментів виникла у ОСОБА_1 не з його вини (як факт ухилення від сплати аліментів), а через поведінку стягувача, ОСОБА_5 , яка на думку суду є недобросовісною, адже судовий наказ від 20.07.2022 року був звернений до примусового виконання через фактично півтора року після його винесення, а саме 18.10.2023 року. Саме через це у ОСОБА_1 і виникла заборгованість зі сплати аліментів, але як встановлено матеріалами виконавчого провадження ОСОБА_5 не підтвердила зазначені в скарзі від 25.12.2023 року кошти як оплата аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_4 .
Жодних обставин на підтвердження наявності інших зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_5 суду не надано. Доказів на підтвердження того, що кошти, які зазначені в квитанціях, що надав боржник, є особистим зобов'язанням боржника перед ОСОБА_5 і відношення до аліментів не мають також не надано.
Статтею 451 ЦПК України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За ч. 3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України відповідно дост.195 СК Україниякої передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
При цьому виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця та зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику (ст.71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.
Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику за заявою сторін виконавчого провадження.
Більш того, п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених ч.4ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст.195 СК України.
Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами, у тому числі й з урахуванням платежів, які підтверджуються копіями квитанцій, і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Оскільки метою виконавчого провадження є не тільки захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а і захист боржників від необґрунтованих дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, суд погоджується з твердженнями заявника і його представника про те, що державним виконавцем необґрунтовано відмовлено у зарахуванні ряду платежів по аліментах.
З огляду на вище викладене, суд вважає за можливе скаргу задовольнити частково та зобов'язати державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Печінка Олену Анатоліївну зарахувати до розрахунку заборгованості копії квитанцій (фіскальних документів) про сплату ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 за періоди: 26.08.2022 року (сума - 21 025,23 грн.), 29.10.2022 року (сума - 15 050,00 грн.), 05.11.2022 року (сума - 25 000,00 грн.), 06.12.2022 року (сума - 24 550,00 грн.), 12.01.2023 року (сума - 25 050,00 грн.), 04.02.2023 року (сума - 25 250,00 грн.), 08.03.2023 року (сума - 9 246,23 грн.), 06.04.2023 року (сума - 10 050,00 грн.), 05.05.2023 року (сума - 20 050,00 грн.), 23.05.2023 року (сума - 10 050,00), 06.06.2023 року (сума - 2 010,05 грн.), 07.10.2023 року (сума - 3 015,08 грн.)
Стягувачем не спростовувався факт отримання коштів від боржника у зазначений період.
Керуючись ст. ст.236, 447, 449, 451 ЦПК України,Закону України «Про виконавче провадження», суд
Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Каланжов Владислав Іванович, на дії та бездіяльність державного виконавця під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 73059911 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Печінка Олени Анатоліївни щодо не зарахування копій квитанцій, доказів електронних переказів (фіскальних документів) про сплату боржником ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 .
Зобов'язати державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Печінка Олену Анатоліївну зарахувати до розрахунку заборгованості копії квитанцій (фіскальних документів) про сплату ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 за періоди: 26.08.2022 року (сума - 21 025,23 грн.), 29.10.2022 року (сума - 15 050,00 грн.), 05.11.2022 року (сума - 25 000,00 грн.), 06.12.2022 року (сума - 24 550,00 грн.), 12.01.2023 року (сума - 25 050,00 грн.), 04.02.2023 року (сума - 25 250,00 грн.), 08.03.2023 року (сума - 9 246,23 грн.), 06.04.2023 року (сума - 10 050,00 грн.), 05.05.2023 року (сума - 20 050,00 грн.), 23.05.2023 року (сума - 10 050,00), 06.06.2023 року (сума - 2 010,05 грн.), 07.10.2023 року (сума - 3 015,08 грн.)
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 06.05.2024 року.
Суддя Н.Д.Анісімова