03 червня 2024 р. м. Чернівці Справа № 727/4552/24
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 грудня 2023 року ВП №73372449;
- визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10 грудня 2023 року ВП №73372449;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 10 грудня 2023 року ВП №73372449;
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22 квітня 2024 року ВП №73372449.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 травня 2024 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження передано на розгляд Чернівецького окружного адміністративного суду.
29 травня 2024 року відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду, матеріали адміністративної справи №727/4552/24 передано на розгляд головуючому судді Лелюку О.П.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Пунктом 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини
Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зі змісту позову вбачається, що в ньому вказано лише адресу для листування з позивачем: АДРЕСА_1 .
Проте всупереч наведеним вище положенням Кодексу адміністративного судочинства України позивач не вказала у позовній заяві адресу її проживання чи перебування і не надала належних доказів, які підтверджували би вказані обставини (таким може бути, зокрема, паспорт громадянина України, витяг/довідка про реєстрацію місця проживання чи інший документ, який підтверджує місце проживання чи перебування за певною адресою).
Крім цього, позивач у позові зазначає, що на її особистий рахунок було накладено арешт на кошти в сумі 605,50 грн, у зв'язку з чим вона звернулася до банку, де отримала пояснення, що кошти у вказаній сумі були списані на підставі постанови за виконавчим провадженням ВП №73372449. Після цього позивач звернулась до відділу виконавчої служби та отримала код доступу до матеріалів виконавчого провадження №73372449 від 10 грудня 2023 року, в результаті чого їй і стало відомо про оскаржувані постанови.
Разом з цим усупереч вимогам пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не конкретизовано, коли саме їй стало відомо про оскаржувані в цьому позові постанови державного виконавця.
Вказане, у свою чергу, унеможливлює перевірку судом дотримання позивачем встановленого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду із даною позовною заявою, в той час як відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Зокрема, за подання до адміністративного суду фізичною особою позову майнового характеру, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 6 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 гривень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця:
1) про відкриття виконавчого провадження від 10 грудня 2023 року ВП №73372449;
2) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10 грудня 2023 року ВП №73372449;
3) про стягнення виконавчого збору від 10 грудня 2023 року ВП №73372449;
4) про арешт коштів боржника від 22 квітня 2024 року ВП №73372449.
Суд зауважує, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 10 грудня 2023 року ВП №73372449 та про арешт коштів боржника від 22 квітня 2024 року ВП №73372449 є вимогами немайнового характеру і за їх пред'явлення позивачу необхідно було сплатити судовий збір 2422,40 грн (1211,20 грн за вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та 1211,20 грн за вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника).
Натомість вимоги позивача про визнання протиправними та скасування постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору є вимогами майнового характеру, оскільки безпосереднім наслідком прийняття рішення про визнання протиправними та скасування названих постанов є зміна складу майна позивача.
Зважаючи на те, що 1 відсоток розміру майнової вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження становить 2,11 грн (210,50*1/100), що є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір судового збору за дану майнову вимогу у позові становитиме 1211,20 грн.
Також, оскільки 1 відсоток розміру майнової вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору становить 0,40 грн (40*1/100), що є меншим 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір судового збору за дану майнову вимогу у позові становитиме 1211,20 грн.
Таким чином, за подання адміністративного позову у даній справі позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру, що разом становить 4844,80 грн (1211,20 грн + 1211,20 грн + 1211,20 грн + 1211,20 грн).
Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач Чернівец.ГУК/Чернівецька ТГ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); номер рахунку; код класифікації доходів бюджету 22030101.
Поряд з цим до позовної заяви позивачем додано клопотання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору, яке вона обґрунтовує наявністю в неї скрутного майнового стану, на підтвердження чого надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29 квітня 2024 року №2654-24-05677.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов'язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
В частині другій цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе звільнення від тягаря несення цих судових витрат. При цьому стороною повинні бути надані достатні та обґрунтовані докази, що підтверджують скрутний майновий стан особи для настання підстав для звільнення від сплати судового збору.
Як вбачається зі змісту клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач обґрунтовує його своїм скрутним матеріальним становищем. На підтвердження вказаного нею додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 29 квітня 2024 року, згідно з якими відсутня інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу у ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року.
Суд зауважує, що стаття 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає не лише право суду звільнити позивача від сплати судового збору, а й уповноважує суд надати позивачу можливість сплатити судовий збір в порядку розстрочення чи відстрочення, або ж сплатити судовий збір у меншій сумі за наявності відповідних підстав.
Натомість у поданому клопотанні позивач не зазначає жодних обставин про те, що вона має змогу сплатити судовий збір у меншій сумі, а також не просить суд розстрочити чи відстрочити сплату судового збору за подання до суду цього позову.
Посилання позивача на наявність у неї скрутного матеріального становища самі по собі не є достатньою підставою для звільнення її від сплати судового збору. Інших доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище позивача та відсутність у неї доходу, суду не надано.
Також не вказано позивачем і про наявність у неї пільг від сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору, а тому таке не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 133, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк