03 червня 2024 року справа № 580/2325/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙРС» (далі - позивач) з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100781/2 від 19.12.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003180;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100784/2 від 20.12.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003193.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у митного органу були відсутні жодні підстави для відмови у митному оформленні товару згідно з поданими позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, оскільки наданими позивачем документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, позивач зазначає, що застосування резервного методу для визначення вартості є необґрунтованим.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
19.12.2023 позивачем з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів до Львівської митниці було подано в електронному вигляді митну декларацію № 23UA209230131616115 на шини: розміром 315/80R22 LANVIGATOR - 60 шт, розміром 235/75R17.5 LANVIGATOR - 30 шт, розміром 315/80R22.5 LANVIGATOR - 21 шт, розміром 385/65R22.5 LANVIGATOR - 44 шт, розміром 215/75R17.5 LANVIGATOR - 260 шт, які перевозилися в окремому контейнері (далі - Товар 1), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 35 987,00 доларів США. Загальна митна вартість Товару 1, із включенням вартості супутніх послуг становила - 1 508 130,26 грн (п. 45 декларації).
Також, 20.12.2023 позивачем з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів до Львівської митниці було подано в електронному вигляді митну декларацію № 23UА209230132024U1 на шини : розміром 385/65R22.5 LANVIGATOR - 33 шт, розміром 315/70R22.5 LANVIGATOR - 56 шт, розміром 235/75R17.5 LANVIGATOR- 62 шт, розміром 315/70R22.5 LANVIGATOR - 120 шт, які перевозилися в окремому контейнері (далі - Товар 2), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин за інвойсом - 34 902,00 доларів США. Загальна митна вартість Товару 2, із включенням вартості супутніх послуг становила - 1 472 325,60 грн (п. 45 декларації).
Разом з даними деклараціями позивачем було надано відповідачу наступні документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н 06.10.2023;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) EU5-TYR-LAN-20230917 від 17.09.2023;
- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) EU5-TYR-LAN-20230917A від 06.10.2023;
- Коносамент (Bill of lading) № 140301973845 від 14.10.2023;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 4648 від 10.12.2023;
- Інвойс № BV/2023/12/0024 від 08.12.2023;
- Платіжна інструкція № 144 від 27.09.2023;
- Платіжна інструкція № 176 від 04.12.2023;
- Рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 28 та № 29 від 12.12.2023;
- Прайс-лист виробника товару від 11.09.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.07.2020;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 20.04.2022;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 20.06.2022;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 15.03.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01082019001 від 01.08.2019;
- Договір (угода, контракт) із третіми особами № 060423 від 06.04.2023;
- Договір про надання послуг митного брокера № 2-2023 від 08.05.2023;
- Договір (контракт) про перевезення № 1 від 10.11.2023;
- Договір оренди № 12012023 від 12.01.2023;
- заявка № 1 від 08.12.2023;
- заявка № 1 від 07.12.2023;
- Лист до оплати № 1 від 12.12.2023;
- Специфікація від 06.10.2023;
- Специфікація № 1 від 04.12.2023;
- Копія митної декларації країни відправлення № 431020230000215826 від 06.10.2023.
За результатами перевірки поданих митних декларацій та поданих документів митним органом позивачу були направлені повідомлення № 425858 від 19.12.2023 та № 426951 від 20.12.2023 із вимогою про надання додаткових документів (ч. 3 ст. 53 МК України), в яких було зазначено про необхідність надання наступних документів:
1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із змісту вказаних повідомлень не вбачалось, які саме документи (із обов'язкового переліку документів, що передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ) декларантом не було надані разом із деклараціями № 23UА209230132024U1, № 23UА209230131616U5. Крім цього, такі повідомлення містили в собі вимогу щодо надання тих документів, які були вже надані декларантом митному органу (як то: рахунок-фактура (інвойс), рахунок-проформа, бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, міжнародний договір, транспортні (перевізні) документи, прайс-лити, специфікації та інші).
На виконання вказаних повідомлень декларантом по кожній із цих декларацій Товар 1-2 було додатково митному орану надано Звіт про незалежну оцінку № 159 від 05.12.2023.
За наслідками розгляду поданих документів по вказаним деклараціям, митним органом були прийняті наступні рішення:
1. Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100781/2 від 19.12.2023 було відмовлено у митному оформленні товару 1 за митною декларацією № 23UА209230131616U5 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/003180 від 19.12.2022.
В обґрунтування вказаного рішення відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також були встановлені розбіжності у поданих документах, а тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ.
Також, відповідач дійшов до висновку, що для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 слугувала митна декларація UА209230/2023/118775 від 07.11.2023, де вартість такого товару становить 3,01 дол США за кг (даного виду товару).
2. Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100784/2 від 20.12.2023, яким було відмовлено у митному оформленні Товару 2 за митною декларацією № 23UА209230132024U1 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003193 від 20.12.2023.
В обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також були встановлені розбіжності у поданих документах, а тому митна вартість не може бути визнана за заявленою декларантом вартістю, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ.
Також, у вказаному рішенні відповідач дійшов до висновку, що для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 2 за митною декларацією № 23UА209230132024U1 слугувала МД UА204150/2023/000592 від 14.12.2023 де вартість такого товару становить 3.01 дол США за кг (даного виду товару).
Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МКУ, наведений перелік документів (обов'язкові), які підтверджують митну вартість товарів, якими є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Також, частиною 3 статті 53 МКУ унормовано, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, шо була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь- які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 МКУ).
Відповідно до частини 1 статті 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 2 ст. 54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Отже, із аналізу наведених приписів митного законодавства можна дійти висновку, що заявлення митної вартості здійснюється декларантом самостійно шляхом подання декларації митної вартості та обов'язкових (імперативних), а також у передбачених законом випадках, додаткових (альтернативних) документів, що підтверджують митну вартість товару. При ньому, подання додаткових документів відбувається на письмову вимогу митного органу лише у випадках, якщо обов'язкові документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають знаки підроблення або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.
У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 суд зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, що може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості е обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 13.03.2018 у справі № 804/5688/16, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статтей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, шо була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з цим в силу частини п'ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Суд зазначає, що надані позивачем документи, перелік яких наведений в частині 2 та 3 ст. 53 МКУ, в достатній (розумній) мірі підтверджували вартісні та кількісні показники митної вартості Товару 1-2, вказаних позивачем у митних деклараціях № 23UА209230131616U5, № 23UА209230132024U1. Вказані документи, не містили розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості за основним методом, не містили ознаки підробки та містили всі необхідні відомості, що підтверджують числові та кількісні значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що дозоляла визначити митну вартість за основним методом.
В оскаржуваних рішеннях відповідач вказує на невідповідність поданих документів та відсутність належних відомостей, які обгрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
З приводу цього, суд зазначає, що міжнародна поставка товару здійснювалась відповідно до міжнародного контракту № 01082019001 від 01.08.2019 (із змінами та доповненнями) та комерційного інвойсу № EU5-TYR-LAN-20230917A від 06.10.2023 із порту м. Qingdao CHINA до м. Гданськ (Польща) на умовах CFR (Гданськ, Польща) із подальшим транспортуванням в Україну.
Весь шлях перевезення Товару за вказаним комерційним інвойсом підтверджується поданими позивачем при декларуванні договірними, транспортними та іншими товаросупровідними і розрахунковими документами, які у своїй сукупності повністю підтверджують весь маршрут переміщення задекларованого товару, в тому числі в частині перевірки його кількісних та вартісних складників митної вартості товару за основним методом.
Щодо доводів митного органу у спірних рішеннях щодо ненадання до митного оформлення сертифікату походження товару та замовлення, на підставі якого було складено проформу-інвойс, суд зазначає наступне.
На спростування таких доводів відповідача слід зазначити, що сертифікат походження товару (п. 5.5. зовнішньоекономічного контракту) та замовлення покупця на підставі якого складається проформа-інвойс (п. 2.2. зовнішньоекономічного контракту), не є документами, що підтверджують числові показники митної вартості товару, та не входять до переліку документів, подання яких митному органу є обов'язковим відповідно до приписів ч. 2 статті 53 МК України, або додатковими, подання яких передбачено частиною 3 статті 53 МКУ.
Водночас, митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 МКУ).
Таким чином, подання вказаних документів декларанту митному органу для підтвердження митної вартості не передбачено митним законодавством.
Водночас, митним органом в оспорюваних рішеннях також не наведено обґрунтувань, які саме невідповідності, розбіжності або суперечності у поданих позивачем документах із обов'язкового переліку (ч. 2 ст. 53 МК України) мають підтвердити вказані документи, в частині перевірки кількісних та вартісних складників заявленої митної вартості товару та заявлений позивачем розрахунку митної вартості, та які нормативно-правові підстави або інша об'єктивна необхідність («розумний сумнів») обумовлюють подання таких документів декларантом.
Крім цього, як вже зазначалось, положеннями ч. 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені цією частиною.
Натомість митний орган, відповідно до положень ч. 3 ст. 53 МК України вказані документи, з обґрунтуванням необхідності їх подання для підтвердження кількісної або вартісної складових митної вартості товару, не витребовував, та необхідність їх подання не обґрунтовував.
Вказане свідчить, що подібне посилання відповідача в оскаржуваних рішеннях щодо неподання вказаних документів, як на наявність невідповідності та суперечності у поданих декларантом документах, а відтак і як на підставу відмови у визначенні заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом є безпідставним та нормативно необґрунтованим.
При цьому, принципове значення та метою митного контролю, в даному випадку є перевірка митним органом правильності визначення декларантом саме числового значення митної вартості товару, що декларується, а не надання митним органом власного юридичного аналізу та моніторингу змісту вчиненої міжнародної господарської операції а також діям її учасників, в тому числі щодо перевірки своєчасності чи повноти виконання договірних зобов'язань сторонами, або дотримання інших внутрішніх процедур контрагентами за договором.
Щодо доводів митного органу в рішенні про коригування UА209000/2023/100781/2 від 19.12.2023 за митною декларацією № 23UА209230131616U5 про відсутність в рахунку-фактурі (інвойсі) від 08.12.2023 № ВV/2023/12/0024 про надання транспортно-експедиційних послуг витрат на страхування товару під час перевезення товару морським видом транспорту, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також, ч. 10 статті 58 МК України унормовано, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Положеннями п. 2.4. міжнародного контракту передбачено, що остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі після фактичного завантаження в морський контейнер. Комерційний інвойс, крім вартості Товару може включати вартість доставки Товару Покупцю та страхування його вартості.
Водночас, із поданих митному органу документів вбачається, що під час перевезення товару морським транспортом за комерційним інвойсом № EU5-TYR- LAN-20230917A від 06.10.2023 із порту м. Qingdao CHINA до м. Гданськ (Польща) на умовах CFR (Гданськ, Польща) вказаний товар не страїхувався. а отже вартість страхування на перевезення морським транспортом, не включалась до загальної вартості Товару за вказаним комерційним інвойсом.
При цьому, обов'язок страхування товару під час здійснення перевезення морським транспортом не передбачався ні умовами міжнародного контракту, ні умовами комерційного інвойсу, а тому доводи митного органу про ненадання доказів понесения витрат на страхування товару при перевезенні морським транспортом є безпідставними, оскільки відсутній як сам факт здійснення витрат (страхування) так і не передбачена їх обов'язковість за умовами контракту.
Також, помилковими в цій частині є посилання митного органу і на рахунок- фактуру (інвойс) від 08.12.2023 № ВV/2023/12/0024, оскільки вказаний рахунок містить відомості щодо надання супутніх послуг виконавцем із розвантаження контейнерів в порту призначення м. Гданськ (Польща) та не стосується перевезення товару морським транспортом. Також, із доводів митного органу не вбачається, чому саме вказаний рахунок виконавця має містити відомості щодо страхування товару на перевезення морським транспортом.
Отже, доводи відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо доводів в спірних рішеннях щодо непропорційності формування транспортних витрат в рахунку про надані послуги із перевезення вантажу автомобільним транспортом щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину відносно всього кілометражу транспортування товару, всупереч п. 49, 51 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, суд зазначає наступне.
Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів (ст. 5 ГК України).
Також, приписами статті 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Також, відповідно до положень ст. 11 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносин відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб'єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.
Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України так і на території України не є предметом державного цінового регулювання.
При цьому, посилання відповідача на необхідність застосування виконавцями послуг із перевезення при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, є помилковим, оскільки вказаний наказ має лише рекомендаційний, а не обов'язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку. При цьому собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.
Посилання відповідача на положення п. 49 (витрати по пальному) та 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення ( в розумінні бухгалтерського обліку ), але не є вартістю ( ціною ) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення, та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо), а тому вказані обставини ніяким чином не підтверджують невірність формування надавачами таких послуг вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.
Позивач жодним чином не впливає та не контролює правильності формування собівартості товару/послуг та ведення бухгалтерського обліку своїми контрагентами, а також не впливає на внутрішні організаційно-розпорядчі процедури господарської діяльності своїх контрагентів, в тому числі щодо порядку формування ними структури ціни товару та/послуг та їх вартості. Такі повноваження впливати на встановлення договірних цін та тарифів із перевезення відсутні і у митного органу.
Водночас, положеннями ч. 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як зазначено вище, позивачем при декларуванні товару митному органу були надані рахунки № 28 та № 29 від 12.12.2023 видані виконавцем ФОП Олексенко Т.С. на виконання послуг із міжнародних транспортних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту м. Гданськ (Польща) - м. Дякове (Україна) та із м. Дякове (Україна) до м. Львів (Україна), в яких зазначено номери транспортних засобів які здійснювали перевезення та номери контейнерів, що перевозилися, а також вартість наданих послуг. Також декларантом митному органу були надані договір із вказаним перевізником, заявки на здійснення перевезення та автотранспортні накладні. Вказані документи підтверджують як вартість перевезення оцінюваного товару вантажним автомобільним транспортом так і зміст наданої послуги, дійсність договірних відносин із вказаним перевізником, що є підставою для включення таких витрат до складників митної вартості товару, а тому доводи відповідача в цій частині оскаржуваних рішень є також безпідставними та нормативно необґрунтованими.
Крім цього, принципове значення та метою митного контролю, в даному випадку є перевірка митним органом правильності визначення декларантом саме числового значення митної вартості товару, що декларується, межах переліку документів, визначених ч. 2 та 3 ст. 53 МК України, а не здійснювати перевірку та надавати власний юридичний аналіз змісту господарських операцій декларанта та його контрагентів, оскільки такий контроль обмежується лише перевіркою правильності визначення числового значення митної вартості товару.
Щодо доводів відповідача в рішенні про коригування UА209000/2023/100781/2 від 19.12.2023 за митною декларацією № 23UА209230131616115 щодо ненадання при декларуванні заявок за договором про надання транспортних послуг від 06.04.2023 № 060423, суд зазначає наступне.
Частиною 10 статті 58 МК України унормовано, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Таким чином, митне законодавство передбачає включення до митної вартості товару певних витрат покупця (складові митної вартості), які були сплачені або підлягають сплаті за додаткові послуги, пов'язані із переміщенням товару для імпорту.
Відповідно до договору № 060423 від 06.04.2023, укладеного між ТОВ «Тайрс» та компанією Blue Vinta Services Marcin Pochylski, а також рахунку (invoice) № BV/2023/12/0024 від 08.12.2023 вказаним виконавцем були надані декларанту послуги із розвантаження/перевантаження товару в порту призначення (м. Гданськ, Польща), за обсягом та вартості робіт, зазначених у вказаному рахунку. На загальну вартість 1220 доларів США.
При цьому відповідно до положень ч. 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,-
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до приписів частини 5 статті 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В зв'язку із цим, слід зазначити, що Заявка на виконання послуг за договором, на яку посилається митний орган у своєму висновку, не є товарно-транспортним (перевізним) або іншим розрахунковим документом, що підтверджує числові значення митної вартості товару, а тому обов'язкове подання такого документа не передбачено положеннями митного законодавства.
В даному випадку документами, які підтверджують зміст та вартість наданих послуг є договір № 060423 від 06.04.2023 та рахунок (інвойс) № ВV/2023/12/0024 від 08.12.2023 складені на послуги з обробки вантажу в порту призначення за комерційним інвойсом № EU5-TYR- LAN-20230917A, які були надані відповідачу та надають можливість встановити кількісні та вартісні показники послуг, що надавалися, та особу, що їх надавала. Вказані документи були надані при декларуванні, що відповідачем не заперечується.
Водночас, відповідачем з огляду на положення ч. 3 ст. 53 МК України не обґрунтовано, в чому саме існували розбіжності або невідповідності між поданими позивачем вищевказаними документами, а саме щодо надання вказаним Виконавцем послуг за договором № 060423 від 04.04.2023 та вищевказаними рахунками (інвойсами), які б унеможливлювали перевірку кількісних або вартісних характеристик заявленої декларантом вартості, в частині підтвердження вказаних додаткових супутніх витрат, та зумовлювали необхідність подання такої Заявки на усунення виявлених розбіжностей.
Отже, в цій частині доводи відповідача є також безпідставними та необґрунтованими.
Щодо доводів відповідача в рішенні про коригування UA209000/2023/100781/2 від 19.12.2023 за митною декларацією № 23UA209230131616U5 щодо невірного зазначення у рахунку від 12.12.2023 № 28, особи, що здійснювала перевезення за договором, суд зазначає наступне.
На підтвердження витрат позивача на перевезення товару з порту призначення та до кордону України, а також із кордону України до м. Львів, останнім відповідачу було надано зокрема рахунок № 28 від 12.12.2023 , складений виконавцем - ФОП ОСОБА_1 . Вказаний рахунок було складено на виконання договору про здійснення перевезень № 1 від 10.11.2023, укладеного між ТОВ «Тайрс» та ФОП ОСОБА_1 .
Як вбачається із змісту цих документів вони складені від імені виконавця однією і тою ж особою. Вказаний договір та рахунок були надані митному органу при декларуванні, натомість їх правильний зміст митним органом вочевидь проігноровано, а отже такі доводи митного органу є безпідставними.
Щодо доводів відповідача в рішенні № UA209000/2023/100784/2 від 20.12.2023 за митною декларацією № 23UA209230132024U1 щодо невиконання умов контракту в частині оплати товар за проформою інвойсом, суд зазначає наступне.
На переконання відповідача до митного оформлення надано рахунок - проформу від 17.09.2023 на суму 168 805,00 дол США. У проформі зазначено наступні умови платежу - 100% попередня оплата, проте, до митного оформлення надано дві платіжні інструкції № 144 від 27.09.2023 на суму 51 000,00 дол США та № 176 від 04.12.2023 на суму 49 889,00 дол США, разом - 100 889,00 дол США, тобто умову про оплату не дотримано. В якості документів, що підтверджують оплату за партію товару, надано платіжні документи в іноземній валюті або банківських металах вказано, що дані документи є платіжною інструкцією. Інструкція не є документом, який засвідчує факт переведення коштів.
Натомість із такими доводами відповідача погодитись неможливо.
Як вже зазначалось, вказана міжнародна поставка товару здійснювалась відповідно до міжнародного контракту № 01082019001 від 01.08.2019 (із змінами та доповненнями) та комерційного інвойсу № EU5-TYR-LAN-20230917A від 06.10.2023.
Положеннями п. 2.1. та 2.4 контракту № 01082019001 від 01.08.2019 (в редакції додаткової угоди від 15.03.2023 до Контракту) визначено, що попередня ціна, кількість та сума товару зазначається у проформі-інвойсі. Остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі після фактичного завантаження в морський контейнер. Комерційний інвойс, крім вартості товару може включати вартість доставки Товару Покупцю та страхування його вартості.
Отже, основним та визначальним товаросупровідним документом, який підтверджує поставку конкретної партії товару є Комерційний інвойс, а в даному випадку: комерційний інвойс № EU5-TYR-LAN-20230917A від 06.10.2023, на загальну вартість 70 889,00 доларів США, який в даному випадку передбачав поставку частини (певного траншу) від усього запланованого обсягу товару визначеного за попередньою проформою-інвойсом № EU5-TYR-LAN-20230917 від 17.09.2023 на загальну вартість 168 805,00 доларів США, а тому оплаті за даною поставкою підлягала та частина товару, яка була фактично відвантажена покупцю згідно з вказаним комерційним інвойсом, на загальну суму 70 889,00 доларів США, а не вся вартість та асортимент товару, що були зазначені в попередній проформі інвойсі, як вважає відповідач, а відтак доводи відповідача щодо необхідності надання доказів повної оплати вартості проформи-інвойсу 168 805,00 доларів США є помилковими та безпідставними.
Водночас, при декларуванні товару позивачем митному органу були надані документи, які підтверджували повну 100% оплату вартості товару, за комерційним інвойсом № EU5-TYR-LAN-20230917A, що підтверджується платіжними інструкціями № 144 від 27.09.2023 на суму 51 000,00 дол США та № 176 від 04.12.2023 на суму 49 889,00 дол США, разом - 100 889,00 дол США. Посилання на те, що вказані інструкції не є платіжними документами, що підтверджують здійснення оплати коштів є безпідставними та необґрунтованими.
Також, листом щодо оплати № 1 від 12.12.2023 позивач повідомив відповідача, що наявну переплату за вказаними платіжними інструкціями буде зараховано в рахунок майбутніх поставок цього постачальника.
За таких підстав висновки відповідача щодо не підтвердження повної оплати товару, а відтак неможливості підтвердження кількісних та вартісних складників митної вартості товару є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо доводів митного органу в рішенні № UА209000/2023/100784/2 від 20.12.2023 за митною декларацією № 23UА209230132024U1 про невідповідність порту та країни призначення товару в експортній декларації, що не відповідає умоваv угоди, суд зазначає наступне.
Міжнародна декларація не є документом, який підтверджує митну вартість товару (ч. 2 ст. 53 МК України).
Водночас, при декларуванні товару відповідачу була надана експортна декларація 431020230000215826 від 06.10.2023 країни відправлення (КНР) із зазначенням, що країною та портом призначення - є Польща (POL), що не суперечать змісту вказаної міжнародної операції, яка здійснювалась за контрактом № 01082019001 від 01.08.2019 та комерційним інвойсом № EU5-TYR-LAN-20230917А від 06.10.2023 і навпаки підтверджують її зміст, оскільки товар за вказаним інвойсом прямував морським транспортом із порту м. Qingdao CHINA до порту призначення м. Гданськ (Польща), що і було передбачено комерційним інвойсом, та в подальшому був транспортований в Україну автомобільним транспортом.
Крім цього вказані обставини жодним чином не впливають на підтвердження числових значень митної вартості товару.
Відповідно до частини 1 статті 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Будь-яких обґрунтувань, в чому саме такі відомості впливають на підтвердження числових показників задекларованого товару, відповідачем не зазначено, що свідчить про безпідставність таких доводів.
Щодо доводів відповідача в рішенні № UA209000/2023/100784/2 від 20.12.2023 за митною декларацією № 23UA209230132024U1 про ненадання при декларуванні контракту від 06.04.2023 № 060423 (Замовник послуг Тайрс, виконавець - Blue Vinta), суд зазначає, що вказані доводи є безпідставними, оскільки при декларуванні товару за декларацією № 23UA209230132024U1 відповідачу був наданий договір № 060423 від 06.04.2023, укладений між позивачем та компанією Blue Vinta Services про надання послуг з перевезення.
Подання вказаного договору підтверджується та зазначено в декларації (графа 44), а також в картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/003193 та рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2023/100784/2 від 20.12.2023 (графа 18).
Натомість зміст такого документа як і факт його подання при декларуванні товару не враховано відповідачем, що також свідчить про безпідставність доводів рішень відповідача в цій частині.
Щодо доводів відповідача в рішенні № UA209000/2023/100784/2 від 20.12.2023 за митною декларацією № 23UA209230132024U1 про те, що наданий звіт про незалежну оцінку товару № 159 від 05.12.2023, виданий ТОВ «ЮК «Правозахист Україна» сформовано лише на аналізі зовнішнього ринку, а також товар на момент складання висновку знаходився за межами митної території України, суд зазначає наступне.
Вказаний Звіт № 159 від 05.12.2023 містить висновки та зміст проведених процедур суб'єктом оціночної діяльності з оцінки товару, який поставлявся за комерційним інвойсом № EU5-TYR-LAN-20230917A від 06.10.2023, та має додаткову (факультативну), а не визначальну функцію щодо підтвердження заявленої митної вартості товару (ч. 3 ст. 53 МКУ), в той час, коли основними документами, що підтверджують митну вартість товару є документи, визначені ч. 2 ст. 53 МКУ та які були подані митному органу, зміст яких корелюється між собою та не містить суперечностей які б впливали на підтвердження складових митної вартості задекларованого товару.
Крім цього, як зазначено у вказаному звіті, оцінка товару проводилась оцінювачем за порівняльним методом, без натурного огляду товару, оскільки вся інформація про об'єкт оцінки міститься у відкритих публічних джерелах інформації, що відповідає положенням Національного стандарту оцінки № 1 (Постанова Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440), про що і міститься посилання в звіті. Вказаний звіт містить зміст проведених процедур із оцінки за обраним оцінювачем методом та аналоги порівняння і джерела їх отримання. Також, враховуючи, що виробником товару є іноземна країна (Китай), тому і дослідження об'єкта та аналогів за порівняльний методом стосувалися даних про поточні (нещодавні) угоди купівлі-продажу майна, аналогічного, або подібного з оцінюваними об'єктами, або на даних про ціни пропозицій на такі об'єкти (тобто подібного виробника та ринку і умов продажу), а тому аналіз зовнішнього ринку крани походження товару та проведення оцінки без натурного огоялду товару, якраз таки і відповідав критеріям щодо обраного оцінювачем методу дослідження.
Проте, в чому саме існує порушення дотримання процедур/методів проведеної оцінки вартості товару, та як наслідок - яким чином це впливає на визначення кількісних та вартісних складників митної вартості товару відповідачем не зазначено.
Зазначене свідчить, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав відповідачу документи, що необхідні для визначення митної вартості за основним методом та її підтверджують. У наданих позивачем документах відсутні розбіжності та неузгодженості. При цьому, співставляючи дані у наданих документах щодо кількості, асортименту, номенклатури та вартості одиниці товару, вбачається, що вищевказані дані повністю збігаються та корелюються між собою та дозволяють впевнитись у достовірності числових та кількісних даних щодо задекларованого товару, а відповідні доводи відповідача щодо наявності розбіжностей, які унеможливлюють впевнитися у достовірності числових даних у даних документах є необґрунтованими та безпідставними.
Наведені відповідачем в рішеннях обставини не впливають на визначення кількісної та вартісних складників митної вартості товару за основним методом, а тому сумніви відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та об'єктивно не обґрунтовані та належним чином не підтверджені, та спростовуються наявними документами та фактичними обставинами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача не містять конкретних обставин, які б вказували на наявність розбіжностей в поданих позивачем документах та не вказують на те, яким чином це вплинуло на можливість визначення митної вартості товару на підставі поданих декларантом у відповідності до ч. 2 ст. 53 МКУ документів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Щодо визначення митної вартості не за основним методом, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі № 809/4367/15).
Також, як зазначив Верховний Суд в постанові від 20 червня 2023 року справа № 1.380.2019.006247 адміністративне провадження № К/9901/7199/21 оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суди повинні враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Також, митний орган має надати докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
Водночас, при коригуванні заявленої позивачем митної вартості відповідачем, з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості за митними деклараціями № 23UА209230131616U5, № 23UА209230132024U1, було застосовано резервний метод 2ґ (п. 2 ч. 1 ст. 57, ст. 64 МКУ). Джерелом такої інформації для коригування митної вартості за вказаними деклараціями слугувала МД UА209230/2023/118775 від 07.11.2023 та МД UА204150/2023/000592 від 14.12.2023, де вартість такого товару становить 3,01 дол США за кг (даного виду товару).
Натомість, посилання на вказані декларації є недостатнім для здійснення коригування за вказаним методом, оскільки не надає можливості дослідити всі істотні умови такої міжнародної операції (умови поставки, логістика, наявність супутніх витрат, які увійшли до складу товару, характер взаємовідносин сторін, вартість за одиницю такого товару згідно інвойсу тощо). При цьому важливим в даному випадку є порівняння саме умов інвойсів тотожних операцій, проформ, специфікацій, рахунків тощо, які відображують вартість за одиницю аналогічного товару або вартості супутніх послуг і їх характеристику.
Також Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанова від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, постанова від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17). У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару слід наводити пояснення щодо зроблених коригувань, та зробити порівняльний аналіз, чи з точно такими ж характеристиками товар ввозився на митну територію України за митною декларацією, що наведена представниками митниці. Кожна зовнішньоекономічна операція містить свої унікальні умови, сторони вправі впроваджувати систему знижок та дисконтів, що надає право ввозити товар на митну територію України за нижчою вартістю.
Натомість, вказаних обґрунтувань рішення відповідача не містять, і навпаки, прийняте ним рішення про коригування митної вартості товарів не містить ні даних про наявну у відповідача інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, ні вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, за умови яких митна вартість може бути визнана відповідачем, ні фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Верховний Суд у подібних справах неодноразово приходив до висновків, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При ньому в розумінні вишенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Якщо надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, то прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарі є протиправним та підлягає скасуванню.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість своїх сумнівів, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Натомість, як уже зазначалося, позивачем були надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, дані в яких повністю підтверджують і числове значення митної вартості товарів і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі яких митну вартість товарів цілком можна було визначити за метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до положень ст. 58 МКУ, а рішення відповідача не містять достатніх обґрунтувань щодо конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також необхідність перевірки спірних відомостей.
Як вбачається із поданих документів задекларована позивачем вартість товару відповідала даним щодо дати операції, її розміру та вартості, виду товару наданим до митної декларації та доданим до матеріалів справи інвойсом, платіжними дорученнями про перерахування коштів. Достовірність вказаних документів обґрунтованих відповідачем не спростована, а тому рішення відповідача про відмову в митному оформленні є протиправними та підлягають скасуванню.
Також, Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанова від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, постанова від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17). У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару слід наводити пояснення щодо зроблених коригувань, та зробити порівняльний аналіз, чи з точно такими ж характеристиками товар ввозився на митну територію України за митною декларацією, що наведена представниками митниці. Кожна зовнішньоекономічна операція містить свої унікальні умови, сторони вправі впроваджувати систему знижок та дисконтів, що надає право ввозити товар на митну територію України за нижчою вартістю.
На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100781/2 від 19.12.2023 та № UА209000/2023/100784/2 від 20.12.2023, а також картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003180 та № UА209230/2023/003193.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 9 689,60 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100781/2 від 19.12.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003180.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100784/2 від 20.12.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/003193.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» (вул. Смілянська 127/11, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 39790780) сплачений судовий збір в сумі 9 689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 60 копійок.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Повний текст рішення складено та підписано, з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній основній відпустці у період з 13.05.2024 до 31.05.2024, у перший робочий день після виходу з відпустки - 03.06.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 КАС України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ