Справа № 560/3575/24
іменем України
03 червня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання виплатити суми страхових виплат з 29.10.1998 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, поновити поточні страхові виплати.
В обґрунтування позову зазначає, що до виїзду за кордон отримував страхові виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. Оскільки реалізація права на вільний вибір місця проживання в Україні не може позбавляти його права на отримання страхових виплат, дії органу Пенсійного фонду щодо припинення виплати вважає неправомірними.
У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що оскільки до заяви позивач не надав передбачені відповідним Порядком документи, підстави для щомісячних страхових виплат відсутні.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
ОСОБА_1 у 1998 році оформив документи для виїзду на постійне проживання у республіку Ізраїль. Позивач зазначає про те, що під час роботи на Кожгалантерейній фабриці (перейменована у виробничо-торгову фірму "Кожгалантерея" код 2499222992) з ним стався нещасний випадок на виробництві, в результаті чого він отримував страхові виплати до виїзду за кордон, однак у 2023 році дізнався, що проведення цих виплат припинено.
28.08.2023 ОСОБА_1 звернувся через свого представника до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення страхових виплат. До заяви позивач додав: картку платника податків, паспорт, виписку з акту освідування ВТЕК до довідки серії ВТЭ5 №044671, виданої 28.04.1991, довідку про інвалідність №116055 від 16.10.1998, трудову книжку, акт №2 від 18.10.1988 про нещасний випадок на виробництві, довідку серії ВТЭ-5 №052125.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.09.2023 №12311-11845/В-03/8-2200/23 позивача повідомлено, що він, як одержувач страхових виплат, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не перебуває. Справа ОСОБА_1 з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не передавалась. Також роз'яснено, що оскільки до заяви не долучені усі необхідні документи, передбачені Порядком подання, призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11, підстав для призначення та виплати позивачу щомісячних страхових виплат немає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (дія Закону станом на момент припинення виплат) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 1 Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2001 № 998, він застосовується у разі, якщо міжнародними договорами України не встановлено інші правила здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали на постійне місце проживання за межі України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватись права та принципи, що закріплені у Хартії.
Право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Згідно із частиною 3 статті 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 частини 1, 4 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Кожен громадянин України має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
Відтак, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати. Таким чином, будь-яка особа, незважаючи на місце її проживання, вправі користуватись належними їй конституційними правами, у тому числі і на одержання страхових виплат від держави, на території якої стався страховий випадок.
Водночас, суд виходить з того, що у справі відсутні докази перебування позивача на обліку як одержувача страхових виплат від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області до його виїзду за кордон.
Відповідач, в свою чергу, надав інформацію про те, що ОСОБА_1 як одержувач страхових виплат на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не перебуває, а його справа від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області до пенсійного органу, як правонаступника, не передавалась.
Крім того, як вбачається з наданих відповідачу документів, при зверненні заявником також не були надані докази того, що до 1998 року йому були призначені та виплачувались відповідні страхові виплати, не надані докази припинення таких виплат та будь-які рішення або повідомлення, на підставі яких можливо б було підтвердити відповідні факти. Не надані такі докази і суду.
З огляду на це, суд не може вважати доведеними обставини, на які посилається позивач в частині того, що до його виїзду за кордон йому були призначені та виплачувались, а згодом були припинені вказані страхові виплати.
Відтак, дії відповідача щодо повідомлення заявника про необхідність подачі додаткових документів, необхідних для розгляду питання щодо призначення виплат, є правомірними і не виходять за межі його владних повноважень. Також у матеріалах справи відсутні належні докази того, що саме з вини пенсійного органу позивачу були припинені відповідні виплати, якщо такі проводились.
За відсутності ознак протиправності дій органу Пенсійного фонду відсутні і підстави для зобов'язання виплатити суму страхових виплат. В свою чергу, вимоги щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних вимог, які суд вважає необґрунтованими.
Водночас, позивач не позбавлений можливості через свого представника або особисто вчинити дії з метою отримання необхідних документів, у тому числі але не виключно через архівні установи, яким передані відповідні матеріали, які стосуються проведених раніше виплат, якщо такі здійснювались, відтак повторно звернутись до відповідача з вказаного питання.
З огляду на це, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03 червня 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя І.С. Козачок