06 березня 2024 року Справа № 160/384/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поданий представником позивача - адвокатом Петренком Павлом Івановичем, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 262240023668 від 04.12.2023 відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 27.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що враховуючи рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, ст. 54 Закону № 1788-ХІІ підлягає застосуванню у редакції, до внесення змін Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII. від 24.12.2015 № 911 -VIII. Тому, згідно з п. «а» ст. 54 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. У трудовій книжці є відповідні записи, внесені належним чином, що засвідчені печатками підприємств. Окрім записів у трудовій книжці спеціальний стаж Позивача підтверджується: довідкою № 1707 від 27 листопада 2023 року та льотної книжки (копія довідки № 1707 від 27.11.2023 та льотних книжок). Відповідно до довідки № 1707 від 27 листопада 2023 року наліт годин у цивільній авіації Позивача з 18.05.2010 по 07.07.2023 складає 8324 год. 04 хв. Обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, згідно з Порядком обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу проводиться таким чином: за період роботи пілотом: (8324:20):12=34,68. Отже, у Позивача наявний спеціальний стаж - 34 роки. Слід відмітити, що Відповідачем вказаний стаж підтверджено (форма РС-право, що надана Відповідачем до оскаржуваного рішення). З огляду на те, що Позивачем до Відповідача надавались первинні документи, які містять інформацію про наліт годин та його повноваження, висновок Відповідача про неможливість призначити йому пенсію за вислугу років є безпідставним, оскільки спеціальний стаж роботи, який дає право Позивачу на пенсію за вислугу років, станом на момент його звернення із заявою про призначення пенсії (27.11.2023) складає 34 роки, що є достатнім при необхідних 25 роках, на день надання до Відповідача відповідних документів, а саме станом на 27.11.2023. для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Дніпропетровського адміністративного окружного суду від 09.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано у відповідача додаткові докази та встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.
За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження у справі 15.02.2024 надіслано одержувачам - адвокату Петренку П.І. (представнику позивача) та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронний кабінет, а копію адміністративного позову відповідачеві 04.01.2024, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 01.03.2024.
За правилами ст.263 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута до 08.02.2024, проте з метою забезпечення принципу рівності сторін судом продовжено розгляд справи до спливу строку на подання відзиву на позов, та з урахуванням перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці в період з 19.02.2024 по 05.03.2024 суд на підставі положень ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу в перший робочий день - 06.03.2024.
Суд зазначає, що ані у встановлений судом строк, ані станом на 06.03.2024 від відповідача відзиву на позов та витребуваних документів не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 06.03.2024 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву та витребуваних ухвалою від 09.01.2024 доказів до суду надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача також не надходило, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачеві процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим 15.05.2023 органом видачі 8025.
27.11.2023 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Копію означеної заяви з доданими до неї документами відповідачем в ході судового розгляду в порушення встановленого ч.2 ст.77 КАС України обов'язку доказування до суду не надано.
Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2023 №262240023668 (вих.№159172/01-16 від 04.12.2023), ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 «Про пенсійне забезпечення», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи, що дає право на даний вид пенсії.
У рішенні вказано, що дата звернення до органів Пенсійного фонду України 27.11.2023. Згідно ст. 54. Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники авіації і льотно-випробного складу безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють. Відповідно до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» на 11.10.2017 року мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення такої пенсії, тобто - 26 років 6 місяців. За наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, на теперішній час, загальний стаж склав 35 років 11 місяців 20 днів, пільговий стаж роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 - 19 років 06 місяців. Не працює.
Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі - Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Закону №1788-XII, працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою-третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Відповідно до ч.1 ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: а) працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися з 1 січня 1971 року по 30 червня 1971 року; 45 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1971 року по 31 грудня 1971 року; 46 років - які народилися з 1 січня 1972 року по 30 червня 1972 року; 46 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1972 року по 31 грудня 1972 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII. Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року, стаття 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII підлягає застосуванню у редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
Згідно з вимогами п. "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII, у редакції до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 лютого 2000 №264 "Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсії особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації" встановлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і борт операторам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу".
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу".
Відповідно до Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років належать: 1. Члени екіпажів повітряних суден та інших літальних апаратів. 2. Льотно-інструкторський склад. 3. Командно-льотний склад: керівники (їх заступники), інспектори й інші спеціалісти з льотної служби (льотної роботи) міністерств, відомств, управлінь, об'єднань, підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів, які мають діюче льотне свідоцтво і беруть участь в польотах у складі екіпажу повітряного судна або іншого літального апарата. 4. Парашутисти всіх найменувань, рятувальники, а також десантники-пожежники всіх найменувань, інструктори авіапожежної служби, керівники парашутних (парашутно-рятувальних, пошуково-рятувальних) підрозділів, працівники позаштатних і штатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом або спуски (підйоми) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів.
Згідно з п.1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. №418, при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються: а) кожні 20 годин нальоту на літаках (крім нальоту і робіт, передбачених пунктами "б"-"г" цього пункту) - за один місяць вислуги; б) кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги.
Пунктом 2 та 3 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. №418 передбачено, що обчислення строків вислуги відповідно до пунктів "а" і "б" пункту1 провадиться шляхом ділення фактичного нальоту годин за весь час роботи на посадах льотного складу відповідно на 20 і 12. Вислуга у річному обчисленні визначається шляхом ділення числа повних місяців вислуги на 12. При виконанні протягом року різних робіт, зазначених у пункті 1, вислуга років обчислюється пропорційно тривалості нальоту годин (зайнятості) на кожній роботі.
Згідно з наявною у матеріалах справи копією трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, працював:
- 08.02.2005 -20.10.2008 - другим пілотом в льотній службі МААК «УРГА» (наказ про призначення від 08.02.2005 №79п; наказ про звільнення від 20.10.2008 №1449п);
- 22.10.2008-31.05.2010 - другим пілотом ПС Боїнг-737 льотної служби ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» (наказ про призначення від 23.10.2008 №183/л; наказ про звільнення від 31.05.2010 №69/л);
- 18.05.2010-01.09.2012 - другим пілотом повітряного судна Боїнг-737 льотного департаменту по трудовому договору (наказ про призначення від 17.05.2010 №41/лс);
- 01.09.2012-21.06.2013 - командиром ПС Боїнг-737 льотної служби (наказ про переведення від 31.08.2012 №251/ос);
- 21.06.2013-22.07.2014 - командиром ПС Боїнг-737 - інструктором льотної служби (наказ про переведення від 21.06.2013 №183);
- 22.07.2014-28.12.2015 - командиром ПС Боїнг-737 льотної служби (наказ про переведення від 22.07.2014 №356/ос; наказ про звільнення від 23.12.2015 №284; з 02.11.2015 ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» перейменовано в ТОВ «Авіакомпанія «Азур Ейр Україна»);
- 19.03.2018-17.04.2018 - командиром повітряного судна Департаменту екіпажів пілотської кабіни ТОВ «Авіакомпанія СКАЙАП» (наказ про призначення від 16.03.2018 №47-ос; наказ про звільнення від 16.04.2018 №119-ос);
- 27.04.2018-27.02.2020 - командиром повітряного судна льотної служби ПрАТ «Міднародні Авіалінії України» (наказ про призначення від 25.04.2018 №300; наказ про звільнення від 27.02.2020 №198);
- 02.03.2020-21.09.2021 - шеф-пілотом Боїнг-737 - інструктором льотної служби ТОВ «Авіакомпанія «Азур Ейр Україна» (наказ про призначення від 28.02.2020 №86/ос);
- 21.09.2021-07.07.2023 - шеф-пілотом Боїнг-777 - інструктором льотної служби (наказ про переведення від 20.09.2021 №546/ос; наказ про звільнення від 05.07.2023 №200/ос; з 24.03.2023 ТОВ «Авіакомпанія «Азур Ейр Україна» перейменовано в ТОВ «Авіакомпанія «СКАЙЛАН ЕКСПРЕС»).
Окрім трудової книжки, спеціальний стаж позивача підтверджується льотними книжками, копії яких містяться у матеріалах справи. Водночас, відповідно до довідки №1707 від 27.11.2023 щодо нальоту годин ОСОБА_1 , шеф-пілота інструктора ПС Боїнг 777 ЛС, виданої ТОВ «Авіакомпанія «Скайлайн Експрес», наліт годин позивача станом на 07.07.2023 становить 8324 год. 04 хв.
Обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу, згідно з п. 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 провадиться наступним чином: (8324:20):12 = 34,68. Отже, спеціальний стаж позивача складає 34 роки.
Суд вказує, що для призначення пенсії згідно ст. 54 Закону та постанови КМУ з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року необхідна наявність відповідної вислуги років - не менше не менше 29 років 6 місяців у чоловіків (п. а ст. 54 Закону №1788-XII, у редакції до внесення змін Законами України від 2 березня 2015 року №213-VIII та від 24 грудня 2015 року №911-VIII , та п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації). При цьому, порядок обчислення вислуги років визначений Порядком обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу.
Разом з тим, суд зазначає, що з наданої позивачем трудової книжки та довідки про наліт годин, льотних книг підтверджується необхідна вислуга років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 54 Закону. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, а відмова відповідача є необґрунтованою.
З огляду на викладене суд вважає, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення рішення.
Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку, що рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2023 №262240023668 (вих.№159172/01-16 від 04.12.2023) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 «Про пенсійне забезпечення», суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим у суду наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, суд прийшов до висновку про те, що належним способом порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 27.11.2023 (з дня звернення за пенсією) пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позовної вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дій.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «виплачувати пенсію», то суд зазначає, що предметом спору у даній справі є питання правомірності відмови у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Тобто, оскільки відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії та ще не ухвалював рішення щодо призначення останньому пенсії, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені, тобто зазначені вимоги звернуті на майбутнє.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до електронної квитанції від 24.12.2023 №4085-4007-4693-7341, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 805,20 грн.
Водночас, суд звертає увагу, що в прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатом Петренком П.І. було укладено договір про надання правової допомоги від 07.12.2023, згідно з пунктом 1.1 якого предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на у мовах, визначених Договором.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат пов'язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (ми) угодою (ми) до цього Договору.
Крім того, 17.12.2023 Сторонами підписано додаткову угоду №1/23 до Договору, у якій Сторони дійшли згоди, зокрема, про таке:
- обчислення гонорару Адвоката по справі визначеній у пункті 1 даної Додаткової угоди здійснюється за підставі погодинної оплати за надану правову допомогу Адвокатом;
- вартість однієї години надання правової допомоги Адвокатом становить 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок;
- Адвокат, по справі визначеній у пункті 1 цієї Додаткової угоди, налає наступну правову допомогу: - аналіз документів наданих Клієнтом для підготування позовної заяви па предмет достатності для обгрунтування позовних вимог: аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань оскарження рішень про відмову у призначенні пенсії за вислугу років: - підготування та надіслання (подання) до суду позовної заяви визнання протиправним та скасування про відмову у призначенні пенсії № 262240023668 від 04.12.2023 та зобов'язання вчинити дії;
- розмір гонорару, шо підлягає сплаті за цією Додатковою угоду зазначається Адвокатом у акті приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги.
20.12.2023 Сторонами підписано Акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги по Договору, згідно з яким Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступну правову допомогу загальною вартістю 10 000,00 грн:
- Аналіз документів наданих Клієнтом для підготування позовної заяви на предмет достатності для обґрунтування позовних вимог - 1 год - вартість: 2000 грн;
- Аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань оскарження рішень про відмову у призначенні пенсії за вислугу років - 1 год - вартість: 2000 грн;
- Підготування та надіслання (подання) до сулу позовної заяви визнання протиправним та скасування щодо здійснення судового оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії №262240023668 віл 04.12.2023 та зобов'язання вчинити дії - 3 год. - 6000 грн.
Вказані адвокатській послугу оплачені позивачем, про що свідчить наявні у матеріалах квитанція до прибуткового касового ордера від 20.12.2023 №0010 на суму 10000,00 грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, з огляду на умови договору про надання правової допомоги суд вважає за необхідне звернути увагу, на правову позиці. Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19, згідно з якою норма частини 4 статті 134 КАС України запроваджена “для визначення розміру витрат”, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)”, №34884/97).
Судом встановлено, що визначені Договором дії були вчинені Адвокатом в інтересах позивача, проте суд враховує, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, представник позивача не приймав участь судових засіданнях, та не подавав заяв по суті справи, окрім позовної заяви. При цьому, суд наголошує, що в силу вимог ч.1 ст.263 КАС України заявлений до розгляду спір є справою незначної складності та заявлені позовні вимоги судом було задоволено частково.
Більш того, суд враховує, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить таких видів правової допомоги адвоката як «Аналіз документів наданих Клієнтом для підготування позовної заяви на предмет достатності для обґрунтування позовних вимог» та «Аналіз нормативно-правових актів та судової практики з питань оскарження рішень про відмову у призначенні пенсії за вислугу років». Тобто, суд вказує про безпідставне виокремлення таких «послуг» від такого виду правової допомоги, як складення позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Вказана сума є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв'язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2023 №262240023668 (вих.№159172/01-16 від 04.12.2023) про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 27.11.2023 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 805,20 грн. (вісімсот п'ять гривень 20 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно