1[1]
Іменем України
24 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12021100080000861 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року, ухвалений щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
та його захисника - ОСОБА_8 ,
Згідно з вироком Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України суд звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені законом.
Цим же вироком судом вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_7 , 15.03.2021 року, близько 01 години 00 хвилин, перебуваючи біля будинку 7 по бул. Ромена Роллана, в м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, використовуючи револьвер моделі «Скат-ІРК» калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 , який слугує для відстрілу гумових куль, як заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень вчинив хуліганські дії, які виразились в заподіянні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесних ушкоджень.
Так, 15.03.2021, близько 01 години 00 хвилин, ОСОБА_7 разом зі своїми товаришами перебували біля магазину « Фора », що розташований неподалік будинку № 7 по вул. Ромена Роллана в м. Києві , де проводили особисте дозвілля розпиваючи спиртні напої. Під час цього до них підійшов раніше невідомий ОСОБА_11 , який зробив зауваження ОСОБА_7 з приводу голосного спілкування, де присутні нецензурні висловлювання, так як в той момент вже була нічна пора доби. Останній, почувши дане зауваження, наблизився до ОСОБА_11 на відстань витягнутої руки та спровокував словесний конфлікт.
В ході даного словесного конфлікту, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що знаходиться в громадському місці, при значному скупченні громадян, з метою провокації хуліганських дій, безпричинно кулаками своїх рук умисно наніс декілька ударів в обличчя ОСОБА_11 , спричинивши останньому фізичний біль.
Продовжуючи далі свої хуліганські дії, ОСОБА_7 дістав зі своєї нагрудної сумки, яка в той момент була на ньому, заздалегідь заготовлений револьвер моделі «Скат-ІРК» калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 , який слугує для відстрілу гумових куль, з метою нанесення тілесних ушкоджень, та нехтуючи елементарними правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, протиставляючи себе загальноприйнятим нормам моралі, з хуліганських спонукань, в присутності сторонніх громадян, усвідомлюючи, що поряд знаходяться сторонні люди, транспортні засоби та будівлі, здійснив не менше двох пострілів у громадянина ОСОБА_11 , чим влучив останньому в область лівої половини грудної клітини, чим заподіяв ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді вогнепальної рани на лівій бічній поверхні грудної клітки в проекції 10-го міжребер'я з наявністю стороннього тіла (гумової кулі), яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розклад здоров'я. В подальшому ОСОБА_7 з місця злочину втік, а ОСОБА_11 , з вказаними тілесними ушкодженнями було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4, що за адресою: АДРЕСА_3 .
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 18.11.2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник обвинуваченого посилається на те, що даний вирок є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Як зазначає апелянт у своїй скарзі, висновки суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_7 протиправних дій, кваліфікованих за ч. 4 ст. 296 КК України ґрунтуються виключно на показаннях потерпілого ОСОБА_11 , та перекручених показаннях свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були безпосередніми свідками події. Всі інші доводи, які були обґрунтовані стороною захисту визнані судом неналежними і недопустимими та безпідставно не враховані при постановленні вироку відносно ОСОБА_7 .
Так, при постановленні оскаржуваного вироку, судом першої інстанції не враховані показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_7 , 15.03.2021 року, не вживав алкогольні напої.
Захисник у своїй скарзі вказує на те, що зазначене в оскаржуваному вироку обвинувачення, не відповідає дослідженим під час судового розгляду доказам, зокрема, суд встановив, що на зауваження потерпілого щодо нецензурного висловлювання ОСОБА_7 у нічну пору доби, у громадському місці, та саме обвинувачений спровокував спочатку словесний конфлікт, а потім бійку із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, не відповідає дійсності, та повністю спростовується показаннями ОСОБА_7 та свідків, які повідомили суду, що потерпілий перший почав бігти на обвинуваченого, наздогнавши його, збив з ніг. З наведеного апелянт робить висновок про те, що конфлікт був спровокований самим потерпілим, який сам підійшов до них та почав висловлюватись нецензурною лайкою, а потім сказав, що хоче побитись з обвинуваченим, та напав на нього.
На думку захисника обвинуваченого, висновок суду про те, що ОСОБА_7 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинені із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, що виразилось у заподіянні ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, як про це зазначено в оскаржуваному вироку, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що ОСОБА_7 мав хоча б намір вчинити хуліганство.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану останнім апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, колегія суддів вважає, що вказана скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Між тим, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , колегія суддів дійшла висновку про те, що вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, не може бути визнано законним та обґрунтованим, з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, свій висновок про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, суд першої інстанції обґрунтував тим, що, не зважаючи на захисну позицію обвинуваченого, його вина у вказаному кримінальному правопорушенні підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які не викликали жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості та дозволили суду критично оцінити версію обвинуваченого і зробити висновок доведення його винуватості поза розумним сумнівом.
Крім того, як зазначено у вироку, вина обвинуваченого ОСОБА_7 доводиться також даними, які містять:
- протокол проведення слідчого експерименту та ДВД-диск до нього від 14.04.2021 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 , згідно якого останній дав покази аналогічні, що і в судовому засіданні (а.пр.51-56);
- висновок експерта № 042/1-212-2021 від 15.04.2021 року, згідно якого при вивченні наданої медичної документації у ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (а.пр.65-68);
- висновок експерта № 042/1-200-2021 від 21.04.2021 року, згідно якого дані судово-медичного обстеження та наданої медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 15.03.2021 року о 03:22 год. у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мали місце такі тілесні ушкодження: вогнепальна рана на лівій бічній поверхні грудної клітини в проекції 10-го міжребер'я з наявністю стороннього тіла (гумової кулі); закрита травма правої гомілки у вигляді гвинтоподібного перелому нижньої третини великогомілкової кістки, перелому заднього краю великогомілкової кістки зі зміщенням уламків. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчить про те, що спричинені вони: вогнепальна рана травмуючою дією тупого предмета - кулі, випущеної зі спеціально прилаштованого пристрою для відстрілу гумовими набоями, закрита травма правої гомілки - травмуючою дією тупого предмета, характерні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, могли утворитись в термін, вказаний в постанові, тобто 15.03.2021. Морфологічні властивості виявленого перелому - дозволяють стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаної кістки так і відновлення функції правої гомілки буде спостерігатись у строк понад 21 добу, та саме з цього строку, обчислювати тривалість розладу здоров'я, як критерію визначення ступеню тяжкості. Тому, вказана закрита травма правої гомілки відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу, відповідно до п.п.2.2.1/в. та 4.6. «Правил». Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення ран будь-якої етіології у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 6 але не менш ніж 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Саме тому, вогнепальна рана на лівій бічній поверхні грудної клітини в проекції 10-го міжребер'я відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, відповідно до п.п.2.2.3., 4.6 «Правил» (а.пр.71-77);
- висновок експерта № СЕ-19/111-21/14251-БЛ від 02.04.2021, згідно якого наданий на дослідження револьвер моделі «СКАТ-1РК», калібру 9+ мм Р.А. та 9 мм R, № НОМЕР_1 , належить до вогнепальної зброї. Надана на дослідження куля не належать до боєприпасів вогнепальної зброї, є частиною пістолетного або револьверного патрону калібру 9 мм Р.А. (. 308 ), а саме - кулею, що виготовлена з еластичного матеріалу чорного кольору. Визначити вид, систему та модель зброї з якої була стріляна дана куля та чи не стріляна дана куля з наданого на дослідження револьвера, не є можливим, у зв'язку з еластичністю матеріалу з якого виготовлено дана куля, а також відсутністю слідів придатних для ідентифікації (а.пр.79-84);
- постанова про визнання речових доказів від 23.03.2021 року, згідно якої предмет зовні схожий на пістолет «Скат» та дозвіл на ім'я ОСОБА_7 визнано речовим доказом (а.пр. 85-86);
- постанова про визнання речових доказів від 16.03.2021 року, згідно якої гумову кулю чорного кольору, визнано речовим доказом (а.пр.87-88);
- протокол проведення слідчого експерименту від 17.04.2021 року за участю свідка ОСОБА_12 , згідно якого останній дав показання, аналогічні, що в судовому засіданні (а.пр.89-94);
- протокол слідчого експерименту від 17.03.2021 року за участю свідка ОСОБА_13 , згідно якого останній дав показання, аналогічні, що в судовому засіданні (а.пр.95-99);
- протокол проведення слідчого експерименту від 17.03.2021 року за участю свідка ОСОБА_14 , згідно якого останній дав показання, аналогічні, що в судовому засіданні (а.пр.100-104);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.03.2021 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_11 впізнав свідка ОСОБА_14 як особу, яка знаходилась на місці конфлікту (а.пр.105-108);
- протокол огляду місця події від 23.03.2021 року, згідно якого у службовому кабінеті в приміщенні Святошинського УП ГУ НП у м. Києві було оглянуто револьвер моделі «СКАТ-1РК», калібру 9 мм Р.А. та 9 R мм, № НОМЕР_1 , який був наданий ОСОБА_7 (а.пр.111-114);
- протокол огляду місця події від 16.03.2021 року, згідно якого було оглянуто ділянку місцевості біля магазину «Фора» по вул. Р.Роллана, 7 в м. Києві (а.пр.116-117);
- протокол огляду місця події від 16.03.2021 року та фототаблиці до нього, згідно якого в приймальному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , було оглянуто предмет чорного кольору, виготовлений з гумового матеріалу, який було вилучено з грудної клітини ОСОБА_11 (а.пр.118-122).
Оцінюючи дані, які містять у собі наведені вище письмові докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони в деталях узгоджуються з показаннями потерпілого, а також частково і самого обвинуваченого, який не заперечував своєї причетності до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.
Крім цього, суд першої інстанції визнав безпідставними доводи сторони захисту про нібито протиправну поведінку потерпілого, який спровокував конфлікт між ним та обвинуваченим, оскільки вказані доводи захисту не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані показаннями потерпілого, а також дослідженими в судовому засіданні доказами.
Однак, незважаючи на наведені у вироку докази на підтвердження встановлених судом обставин та їх оцінку, а також мотиви неврахування позиції сторони захисту, колегія суддів не може погодитися з такими висновками та оцінкою досліджених під час судового розгляду доказів, оскільки, всупереч вимогам ч. 1 ст. 94 КПК України, вони не ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку не тільки про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а й взагалі про наявність в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення.
Зокрема, відповідно до вимог, передбачених 1 ст. 296 КК України хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство», Верховний Суд України звернув увагу на те, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів (кримінальних правопорушень) залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.
Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини (кримінальні правопорушення) проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Крім того, як зазначено у п. 9 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК України), слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.
Тобто, сам по собі факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому в результаті застосування вогнепальної або холодної зброї, не дає достатніх підстав для кваліфікації дій особи за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки, як передбачено законом та роз'ясненнями Верховного Суду України, як хуліганство такі дії можуть кваліфікуватися лише в тому випадку, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались зокрема особливою зухвалістю.
Між тим, як встановлено під час апеляційного розгляду, наявні у справі докази, в тому числі ті, на які суд першої інстанції послався у своєму вироку, не дозволяють зробити висновок про наявність у діях ОСОБА_7 . хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яке було вчинено із застосуванням вогнепальної зброї, а саме травматичного револьвера моделі «Скат-ІРК» калібру 9 мм, з огляду на таке.
По-перше, всупереч висновкам суду першої інстанції, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами, в тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_11 , не спростовані твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він після роботи зустрівся зі своїми товаришами біля магазину «Фора», що розташований неподалік будинку № 7 по вул. Ромена Роллана в м. Києві , однак спиртні напої з ними не розпивав та громадський порядок не порушував. Майже одразу після того, як він зустрівся зі своїми товаришами, до магазину підійшов потерпілий, який був на підпитку, поводив себе агресивно, почав лаятись та чіплятись до нього, ОСОБА_7 .
Більш того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , товариші ОСОБА_7 , з якими останній, як зазначено у вироку, проводив особисте дозвілля та розпивав спиртні напої, не тільки підтвердили обставини про які повідомив суду обвинувачений, в тому числі про те, що останній не порушував громадського порядку та ні до кого не чіплявся, а й надали показання про те, що саме потерпілий поводив себе агресивно та неадекватно, зокрема, висловлюючись нецензурною лайкою, казав, що хоче побитися з ОСОБА_7 та першим почав нападати на обвинуваченого.
Потерпілий ОСОБА_11 у своїх покараннях в суді першої інстанції також не заперечував тих обставин, що саме він першим підійшов до обвинуваченого та спитав чому вони шумлять, а також того факту, що в ту ніч він перебував у стані алкогольного сп'яніння.
По-друге, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами, в тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_11 , не спростовані твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що наявний при ньому травматичний револьвер, він використав не з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а з метою самозахисту від дій останнього, який першим навалився на нього.
Більш того, з наведених у вироку показань потерпілого ОСОБА_11 вбачається, що після словесної перепалки з обвинуваченим, під час якої останній наніс йому один удар в голову, а не декілька ударів кулаками рук в обличчя, як зазначено у вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, він, ОСОБА_11 пішов до магазину купити сигарети, але почув вказівку від обвинуваченого підійти до нього. На що він побіг за обвинуваченим та вдарив його ногою, поваливши його на землю і лише в цей час почув постріл.
Тобто фактично сам потерпілий, у своїх показаннях, не заперечував того факту, що обвинувачений застосував наявну у нього травматичну зброю не з хуліганських мотивів і не з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень потерпілому під час очевидного для обвинуваченого грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, а з метою самозахисту, після того як потерпілий наздогнав обвинуваченого, вдарив його ногою та повалив на землю.
Крім цього, виходячи зі змісту наведених у вироку доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції не мав достатніх підстав вважати доведеним те, що обвинувачений, з мотивів явної неповаги до суспільства, протиставляючи себе загальноприйнятим нормам моралі, з хуліганських спонукань, в присутності сторонніх громадян, дістав зі своєї нагрудної сумки заздалегідь заготовлений револьвер моделі «Скат-ІРК», калібру 9 мм, який слугує для відстрілу гумових куль та, з метою нанесення тілесних ушкоджень, здійснив не менше двох пострілів у громадянина ОСОБА_11 , оскільки ні потерпілий, ні допитані в судовому засіданні свідки не давали показань про те, що вони бачили, як ОСОБА_7 дістав із своєї сумки револьвер та, направивши його на потерпілого, цілеспрямовано здійснив у нього не менше двох пострілів.
При цьому, колегія суддів звертає також увагу на те, що на підставі досліджених під час судового розгляду доказів, у тому числі висновку судово-медичного експерта № 02/1-200-2021 від 21.04.2021, не встановлено будь-яких даних, які б дозволили спростовувати показання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він здійснював постріли з метою самозахисту не в потерпілого, а під його ноги, оскільки ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлений механізм спричинення вогнепального поранення потерпілому.
Як прямо зазначено у наведеному вище висновку експерта, експертна об'єктивізація способу спричинення тілесних ушкоджень можлива шляхом проведення слідчого експерименту з метою відтворення обстановки та обставин події від 15.03.2021 за участю ОСОБА_11 , а також за участю особи, яка спричинила йому вказані ушкодження.
Разом з тим, за наявними в матеріалах кримінального провадження даними, крім свідків, слідчий експеримент, під час досудового розслідування, проводився лише за участю підозрюваного ОСОБА_7 .
Водночас, незважаючи на те, що протокол відповідної слідчої дії від 14.04.2021 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 надавався суду стороною обвинувачення, разом з іншими доказами обвинувачення, суд першої інстанції у своєму вироку не надав йому будь-якої правової оцінки, обмежившись посиланням на те, що згідно даного протоколу, останній надав показання аналогічні тим, що і в судовому засіданні.
По-третє, колегія суддів вважає надуманим твердження суду першої інстанції про безпідставність доводів сторони захисту про нібито протиправну поведінку потерпілого, який спровокував конфлікт між ним та обвинуваченим, оскільки всупереч висновкам суду, наведеним у вироку, вказані доводи сторони захисту були підтверджені не лише показаннями самого обвинуваченого, а й показаннями допитаних в судовому свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які визнані судом належними та допустимими.
Крім того, спростовуючи доводи сторони захисту показаннями потерпілого ОСОБА_11 , суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що на момент вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння, а тому до його показань необхідно ставитись критично, тим більше, що вони не були підтверджені іншими доказами по справі, перш за все показаннями свідків та висновком судово-медичного експерта № 042/1-200-2021 від 21.04.2021 року, яким, крім вогнепальної рани, не були встановлені будь-які інші тілесні ушкодження, які могли бути спричинені потерпілому від дій обвинуваченого, зокрема в результаті нанесення декількох ударів кулаками рук в обличчя потерпілого, про які було зазначено у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, але які не узгоджувались із показаннями самого потерпілого, наведеними у вироку.
За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_7 з мотивів явної неповаги до суспільства, протиставляючи себе загальноприйнятим нормам моралі, з хуліганських спонукань, в присутності сторонніх громадян, усвідомлюючи, що поряд знаходяться сторонні люди, транспортні засоби та будівлі, здійснив не менше двох пострілів у громадянина ОСОБА_11 , чим влучив останньому в область лівої половини грудної клітини, чим заподіяв ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді вогнепальної рани на лівій бічній поверхні грудної клітки в проекції 10-го міжребер'я з наявністю стороннього тіла (гумової кулі), яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розклад здоров'я, оскільки такий висновок не ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд надав неправильну правову оцінку.
У зв'язку з вищенаведеним, а також відсутністю будь-яких інших доказів, які б могли спростувати доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що останній не мав умислу на умисне спричинення потерпілому будь-яких тілесних ушкоджень та не вчиняв для цього жодних цілеспрямованих дій, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок про те, що дії обвинуваченого, пов'язані із заподіянням потерпілому ОСОБА_11 тілесного ушкодження, у вигляді вогнепальної рани на лівій бічній поверхні грудної клітки в проекції 10-го міжребер'я з наявністю стороннього тіла (гумової кулі), можуть бути охоплені складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розклад здоров'я, оскільки для цього, як зазначено вище, відсутні достатні правові підстави, а за спричинення тілесного ушкодження такого ступеню тяжкості по необережності, кримінальна відповідальність, відповідно до закону України про кримінальну відповідальність, не передбачена.
Таким чином, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції, в межах поданої захисником обвинуваченого апеляційної скарги, колегія суддів встановила не тільки наявність підстав для скасування обвинувального вироку суду, який було ухвалено щодо ОСОБА_7 , які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, а й наявність достатніх підстав для закриття кримінального провадження щодо останнього, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Підставою для такого висновку, є сукупність наявних у справі доказів, які були наведені у вироку, але не отримали належної правової оцінки з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст. 417 КПК України, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , колегія суддів вважає необхідним вказану скаргу задовольнити; вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , - скасувати, а кримінальне провадження № 12021100080000861 від 16 березня 2021 року за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, - закрити, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Окрім цього, приймаючи до уваги те, що вирок суду щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього, - закриттю, колегія суддів вважає за необхідне прийняти рішення щодо речових доказів по справі, а також щодо процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів, у відповідності до вимог, передбачених ст.ст. 100, 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 376, 404, 405, 407, 409, 417, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , - скасувати, а кримінальне провадження № 12021100080000861 від 16 березня 2021 року за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, - закрити, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Речові докази по справі:
- предмет ззовні схожий на пістолет «Скат» та дозвіл на дану зброю, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , - залишити у останнього;
- резинову кулю чорного кольору, яка поміщена до паперового пакета, що знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Святошинського УП ГУ НП у м. Києві - знищити;
- особисті речі ОСОБА_11 , які поміщені до мішка білого кольору, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Святошинського УП ГУ НП у м. Києві - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_11 .
Процесуальні витрати за проведення судово-медичної експертизи № 042/1-212-2021 від 15.04.2021, у сумі 751 гривні 80 копійок; судово-медичної експертизи № 042/1-200-2021 від 21.04.2021, у сумі 2070 гривні 70 копійок та балістичної експертизи № СЕ-19/111-21/14251-БЛ від 02.04.2021, у сумі 1307 гривень 60 копійок віднести на рахунок держави.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 759/8667/21
Номер провадження : 11-кп/824/582/2024
Категорія : ч. 4 ст. 296 КК України
Головуючий у суді 1-ї інстанції - суддя ОСОБА_15
Доповідач - суддя ОСОБА_1