1[1]
Іменем України
30 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою від 05 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 та продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 03 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, проаналізувавши доводи сторін кримінального провадження, враховуючи зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд дійшов висновку про відсутність на даний час достатніх даних, які б свідчили про зміну обставин, які були підставами для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу та продовження строку його дії або про припинення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені судом раніше.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали; скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05.03.2024 року у справі № 761/4917/23, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 23:00 год. до 06:00 год.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник обвинуваченого посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а також такою, що прийнята з істотним порушенням вимог процесуального закону.
Сторона захисту вважає, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник звертає увагу на те, що продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції погодився з доводами сторони обвинувачення щодо існування ризиків, та їх незмінності, з чим сторона захисту категорично не погоджується.
На думку захисника, ризик переховуватись від суду відсутній, посилання на тяжкість покарання, як на підставу для продовження тримання особи під вартою, без наявності інших обставин (доведення існування заявлених ризиків), є недопустимим.
Доводи суду першої інстанції щодо наявності наведених в ухвалі ризиків, на думку апелянта, носять неконкретний та абстрактний характер, що не дає змоги дійти висновку про наявність зазначених ризиків, оскільки відсутні будь-які конкретні докази обґрунтування щодо намірів або дій ОСОБА_5 , направлених на незаконний вплив на свідків, потерпілого.
Крім того, доводи суду першої інстанції щодо наявності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як зазначає захисник, не можуть служити підставою для наявності такого ризику, оскільки вказаний ризик відсутній.
Також судом, як вважає захисник, не було взято до уваги те, що ОСОБА_5 перебував у лавах ЗСУ, виконував військові завдання оборони, що виключає ризик переховування обвинуваченого та існування ризику втечі.
Крім того, захисник зауважує, що судом не враховано, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився, а продовжений строк прокурором до трьох місяців, був незаконний. Продовження строку досудового розслідування відбулось з грубим порушенням права на захист ОСОБА_5 .
Враховуючи ці та інші доводи, наведені у скарзі, апелянт звертає увагу на обов'язковість доказування існування заявлених ризиків, а не лише на зазначення їх стандартного переліку.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого прокурор у кримінальному провадженні просить у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 відмовити, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05.03.2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу, як це передбачено ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема здійснити спробу переховуватися від суду, незаконно вплинути на потерпілу чи свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини даного кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого, не дозволяють зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 та незаконного, на думку сторони захисту, продовження прокурором строку досудового розслідування до трьох місяців, то вони не можуть бути предметом перевірки під час перегляду судом апеляційної інстанції ухвали суду про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції, оскільки, до ухвалення судового рішення по суті, ці обставини повинні перевірятись судом першої інстанції, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження, а не судом апеляційної інстанції, повноваження якого, на цій стадії розгляду кримінального провадження, обмежені лише перевіркою законності судового рішення щодо продовження строку тримання під вартою.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника останнього - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 03 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ ____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 761/4917/23
Номер провадження: 11-кп/824/3199/2024
Категорія: ч. 1 ст. 115КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8
Доповідач - суддя ОСОБА_1