Справа 370/561/17 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3539/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
30 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Северинівка, Бучанського району Київської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України,
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження №12017110210000072 від 25.01.2017 року відносно нього - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Згідно ухвали суду, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 24 січня 2017 року, близько 15 години, перебуваючи в приміщенні гуртожитку у стані алкогольного сп'яніння, який розташований в АДРЕСА_2 , із-за відсутності грошей у ОСОБА_7 виник умисел на вчинення крадіжки з дачного будинку ОСОБА_8 , розташованого в АДРЕСА_2 , оскільки помітив, що цей будинок огороджений високим парканом, а власники часто залишають його без нагляду.
Реалізуючи свій злочинний намір, він розповів своїй співмешканці ОСОБА_9 та її брату ОСОБА_10 про вказаний будинок та запропонував останньому проникнути з ним на територію будинку з метою крадіжки, а ОСОБА_9 стояти на чатах, на що вони погодились.
З метою вчинення крадіжки, близько 16 години, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 прибули до дачного будинку ОСОБА_7 , де взяли дерев'яну драбину, два візки та пішли до будинку ОСОБА_8 .
Коли прибули до будинку, то ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_10 , діючи таємно, з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, за допомогою драбини переліз через металевий тин на територію господарства вказаного будинку, а ОСОБА_9 також за попередньою змовою групою осіб разом із ними, діючи таємно, з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою збагачення за рахунок чужого майна, залишилась поблизу будинку на чатах з візками, чекаючи, поки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 вчинять крадіжку, та при необхідності повідомити останніх про наближення сторонніх для них осіб, чи наявності інших обставин, які можуть перешкодити вчиненню злочину.
Перебуваючи на території вказаного домогосподарства ОСОБА_7 та ОСОБА_10 між бетонними кругами та складеними дошками помітили металеву хвіртку з вмонтованим замком та ручками, вартістю 1385 грн., яку викрали та коли винесли з території були затримані разом з ОСОБА_9 місцевими мешканцями, не довівши злочин до кінця, з причин, які не залежали від їх волі.
Не погоджуючись з рішення суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду змінити, а саме виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , зазначивши вчинення таких дій разом із Особою_1, відносно якої вказане кримінальне провадження закрито 06.06.2019, у зв'язку з її смертю, на підставі п. 5 ч. І ст. 284 КПК України, а також разом з Особою_2, стосовно якої судовий розгляд вказаного кримінального провадження продовжується.
Мотивуючи такі вимоги зазначає, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 дотепер триває, відносно неї не ухвалено обвинувального вироку, який би набрав законної сили, а отже її вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України не була констатована законним судовим рішенням. Крім того, встановлено, що під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_10 помер 10.02.2018 та ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 06.06.2019 кримінальне провадження стосовно нього закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В той же час, суд у формулюванні обвинувачення визнаного доведеним вказав, що кримінальне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у співучасті з ОСОБА_7 вчинили ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , проте стосовно них відсутній обвинувальний вирок суду, свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За вимогами ч. 1 ст. 7 КПК зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 КПК передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч. 5 ст. 17 КПК).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК та положень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочинів, форми вини і його мотивів. Але суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої матеріали кримінального провадження виділенні в окреме провадження.
З матеріалів провадження убачається, що суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ст. 49 КК України, у формулюванні обвинувачення визнаного доведеним вказав, що кримінальне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у співучасті з ОСОБА_7 вчинили ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
Такий висновок в ухвалі про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, про його співучасть у вчиненні крадіжки у співучасті з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 є констатацією їх винуватості у цьому кримінальному правопорушенні.
Водночас, судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 дотепер триває, відносно неї не ухвалено обвинувального вироку, який би набрав законної сили, а отже її вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України не була констатована законним судовим рішенням.
Крім того, встановлено, що в подальшому, під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_10 помер 10.02.2018, у зв'язку із чим, ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 06.06.2019 кримінальне провадження стосовно нього закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зазначена преюдиція щодо винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, суперечить передбаченим ст. 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Натомість міжнародні стандарти в галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Таким чином, суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в зв'язку з чим апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зміни ухвали суду, шляхом виключення з мотивувальної частини ухвали суду посилання на вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , зазначивши вчинення таких дій разом із Особою_1, відносно якої вказане кримінальне провадження закрито 06.06.2019, у зв'язку з її смертю, на підставі п. 5 ч. І ст. 284 КПК України, а також разом з Особою_2, стосовно якої судовий розгляд вказаного кримінального провадження продовжується, задовольнивши таким чином апеляційну скаргу прокурора.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, ст. 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання на вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , зазначивши вчинення таких дій разом із Особою_1, відносно якої вказане кримінальне провадження закрито 06.06.2019, у зв'язку з її смертю, на підставі п. 5 ч. І ст. 284 КПК України, а також разом з Особою_2, стосовно якої судовий розгляд вказаного кримінального провадження продовжується.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: