27 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.08.2023 задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1410467380000); квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2409199680000); квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка зареєстрована за ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2618322180000); квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , яка зареєстрована за ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2577457980000); квартиру за адресою: АДРЕСА_5 частки, якої зареєстровано за ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_5 , 1/6 частка зареєстрована за ОСОБА_13 , РНОКПП _____________________________________________________________________________
Справа 761/26529/23 Слідчий суддя - ОСОБА_14
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3542/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
3013306144 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 452589880000); квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , яка зареєстрована за ОСОБА_15 , РНОКПП НОМЕР_6 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1922255180000); квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , яка зареєстрована за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2368876280000); квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , яка зареєстрована за ОСОБА_16 РНОКПП НОМЕР_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1937553080000); квартиру за адресою: АДРЕСА_9 , яка зареєстрована за ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2587828880000); квартиру за адресою: АДРЕСА_10 , яка зареєстрована за ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2507401680000); квартиру за адресою: АДРЕСА_11 , яка зареєстрована за ОСОБА_19 , РНОКПП НОМЕР_11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна2653006180000); квартиру за адресою: АДРЕСА_12 , яка зареєстрована за ОСОБА_19 , РНОКПП НОМЕР_11 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2473831780000).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , яка зареєстрована за ОСОБА_7 , та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у цій частині, посилаючись на помилковість висновків слідчого судді про можливість використання зазначеної квартири як речового доказу у кримінальному провадженні.
У клопотанні прокурора, доданих до нього матеріалах та ухвалі слідчого судді відсутні відомості про відповідність належної ОСОБА_7 квартири критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КК України.
Захисник вказував на те, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, зокрема квартира придбана останньою у ОСОБА_20 відповідно до договору купівлі-продажу від 02.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_21 (номер запису у реєстрі 3267). Цього ж дня відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна зареєстровано у встановленому законом порядку.
При цьому під час готування та вчинення вищевказаного правочину було досліджено документи на право власності продавця та відповідні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами чого підстав вважати перехід права власності на вищевказану квартиру незаконним не встановлено.
Апелянт звертав увагу на те, що ОСОБА_7 не має будь-якого відношення до інших власників об'єктів нерухомості, зазначених у фабулі кримінального провадження №42023102100000004, а також до осіб, причетних будь-яким іншим чином до набуття/зміни права власності на такі об'єкти нерухомого майна, у тому числі протягом 2019-2023. Остання не залучалася до жодних процесуальних дій у даному кримінальному провадженні. Жодній особі у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру.
Таким чином, у даному кримінальному провадженні відсутні правові підстави для накладення арешту на належну ОСОБА_7 квартиру.
Слідчим суддею безпідставно розглянуто клопотання прокурора про арешт майна без повідомлення ОСОБА_7 та її представника.
Крім того, представник власника майна зазначав, що про наявність оскаржуваної ухвали ОСОБА_7 стало відомо у лютому 2024 року, а її копію отримано лише 17.04.2024.
23.05.2024 від представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких представник виклав аналогічні доводи, а також вказував на те, що оскаржувана ухвала постановлена на підставі наданих прокурором доказів, які всі без виключень є неналежними та недопустимими.
У доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутні дані, які підтверджують існування обставин, що мають значення для вирішення питання про арешт майна ОСОБА_7 , та можливість використання такого майна як доказу даному кримінальному провадженні.
Власник майна ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_6 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Власник майна ОСОБА_7 про поважні причини свого неприбуття не повідомила та клопотань про відкладення судового засідання не подавала.
Від представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 27.05.2024 надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю у невідкладних слідчих (розшукових) діях у рамках іншого кримінального провадження.
Разом з тим, доказів на обґрунтування викладених у заяві обставин щодо неможливості прибути у судове засідання, до заяви не долучено.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який не заперечував проти здійснення судового розгляду без участі власника майна та його представника, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна або його представника.
Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.
Як зазначив апелянт, копію ухвали слідчого судді отримано лише 17.04.2024, тоді як подано апеляційну скаргу 18.04.2024, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки ухвала слідчого судді оскаржена в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , яка зареєстрована за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2368876280000), то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту вказаної квартири.
Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інші об'єкти нерухомого майна колегією суддів не перевіряється.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023102100000004 від 04.01.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що впродовж 2019-2023 років група невстановлених осіб, перебуваючи на території міста Києва, використовуючи завідомо підроблені документи, шляхом обману заволоділи об'єктами нерухомого майна, а саме квартирами за адресами: 1) АДРЕСА_1 ; 2) АДРЕСА_2 ; 3) АДРЕСА_3 ; 4) АДРЕСА_4 ; 5) АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , 6) АДРЕСА_6 ; 7) АДРЕСА_7 ; 8) АДРЕСА_8 ; 9) АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 ; 10) АДРЕСА_10 ; 11) АДРЕСА_11 ; 12) АДРЕСА_12 .
Зокрема, встановлено, що 06.05.2021 група невстановлених осіб, використовуючи завідомо підроблені документи шляхом обману заволоділа правом власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2368876280000.
У ході слідчих розшукових дій встановлено, що під час готування до заволодіння квартирою АДРЕСА_17 до КП КМ «КМ БТІ» надано запит за заявою ОСОБА_22 для отримання інформаційної довідки.
В подальшому з'ясовано, що 29.05.2021 ОСОБА_22 надав довіреність ОСОБА_20 на право розпоряджатись квартирою, яка посвідчена ПН ДМНО ОСОБА_23 .
06.05.2021 ОСОБА_20 придбала квартиру, уклавши договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_18 з невідомою особою, яка використовувала підроблений паспорт з даними ОСОБА_24 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровської міської нотаріальної контори ОСОБА_25 і зареєстровано в реєстрі за № 411.
02.07.2021 ОСОБА_20 з метою легалізації підроблених документів уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_18 , згідно якого нібито продає зазначену квартиру ОСОБА_7 , який посвідчено ПН КМНО ОСОБА_21 і зареєстровано в реєстрі за № 3267.
Також з'ясовано, що квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_24 , яка в 2015 році отримала закордонний паспорт та в 2018 році перетнула державний кордон України виїхавши на проживання до свого сина в Німеччину. Під час телефонної розмови за номером телефону НОМЕР_12 з ОСОБА_26 стало відомо, що його мати ОСОБА_24 передчасно померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вюрцбург Федеративна Республіка Німеччини. 24.05.2019 з метою відкриття спадкової справи та прийняття спадкового майна, яке складається з квартири АДРЕСА_18 надав доручення ОСОБА_27 .
Постановою старшого слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_28 від 24.07.2023 вищевказані квартири, серед яких квартира за адресою: АДРЕСА_7 , яка зареєстрована за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2368876280000), визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42023102100000004 від 04.01.2023.
26.07.2023 прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, у тому числі квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , яка зареєстрована за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2368876280000),
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.08.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, серед яких квартира за адресою: АДРЕСА_7 , яка зареєстрована за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2368876280000).
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на квартира за адресою: АДРЕСА_7 , яка зареєстрована за ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2368876280000), з тих підстав, що вказана квартира у встановленому законом порядку визнана речовим доказом у межах кримінального провадження№42023102100000004 від 04.01.2023, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначену квартиру, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, твердження представника про неналежність та недопустимість долучених до клопотання прокурора доказів та відсутність доказів причетності ОСОБА_7 до обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає передчасними.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Посилання представника власника майна на законність набуття ОСОБА_7 права власності на спірну квартиру, відповідно до договору купівлі-продажу від 02.07.2021, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_21 , на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки такі доводи апелянта і є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023102100000004 від 04.01.2023. Разом з тим, питання законності набуття права власності на арештовану квартиру, підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги з доповненнями про те, що ОСОБА_7 станом на день розгляду клопотання прокурора не мала жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, до процесуальних дій не залучалася, не впливає на правильність висновків слідчого судді про наявність підстав для арешту майна, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів, та не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено.
Твердження апелянта про недоведеність відповідності арештованої квартири речовим доказам в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно може бути предметом вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційні скарзі з доповненнями доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01 серпня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3