22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 205/5969/15-ц
провадження № 61-12669св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - заступник начальника Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеса),
заінтересована особа (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., Новікової Г. В.,
Короткий зміст скарги
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії заступника начальника Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року у задоволенні скарги відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
У липні 2023 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначено (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які товариство понесло та очкує понести у зв'язку із розглядом справи, який складає 15 000 грн. До вказаних витрат належить: ознайомлення з апеляційною скаргою та наданими клієнтом документами - 1 000 грн, складання відзиву - 4 000 грн, участь у судовому засіданні 04 липня 2023 року - 3 000 грн, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 7 000 грн.
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просило стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 15 000 грн.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції і мотиви її прийняття
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надав копію договору про надання правової допомоги, копію додатку до договору про надання правової допомоги, копію акта про надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги. 29 червня 2023 року відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано директором ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а не представником Чміль Ю. В . Загальний витрачений час адвокатом Чміль Ю. В. на участь у судовому засіданні 04 липня 2023 року складає 22,53 хв.
Виходячи з частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), складності справи, часу, витраченого адвокатом на виконання робіт, обсягу виконаних адвокатом робіт, колегія суддів апеляційного суду вважала необхідним частково задовольнити заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18, від 26 липня 2022 року у справі № 910/1209/21, від 28 червня 2023 року у справі № 463/2001/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зменшив витрати на правничу допомогу до 3 000 грн за відсутності належного обґрунтування та відсутності правових підстав для ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, шо підлягають розподілу, з власної ініціативи. Суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Матеріали даної справи не містять заперечення ОСОБА_1 щодо зменшення витрат на правову допомогу. Отже, суд самостійно, з власної ініціативи, зменшив розмір витрат понесених у зв'язку із розглядом цієї справи з 15 000 грн до 3 000 грн. В оскаржуваній постанові не було зазначено, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, не навів мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Суд апеляційної інстанції не вказав, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково. Заявлений гонорар успіху є співмірним з результатом розгляду цієї справи та важливим для ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», оскільки вирішувалось питання щодо подальшого стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Позиція інших учасників справи
У вересні 2023 року начальник Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеса) подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить провести розгляд справи без участі представника виконавчої служби на підставі наявних у справі доказів.
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Провадження у суді касаційної інстанції
У серпні 2023 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.
26 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії заступника начальника Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року залишено без змін.
У липні 2023 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначило (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які товариство понесло та очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Загальний розмір таких витрат становить 15 000 грн. До вказаних витрат належить: ознайомлення з апеляційною скаргою та наданими клієнтом документами - 1 000 грн, складання відзиву - 4 000 грн, участь у судовому засіданні 04 липня 2023 року - 3 000 грн, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 7 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» подав до суду копію договору про надання правової допомоги від 03 квітня 2023 року № 03/04-23, копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги, копію акта про надання правової допомоги від 04 липня 2023 року № 1 до договору про надання правової допомоги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У справі, яка переглядається, встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначило (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які товариство понесло та очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Загальний розмір таких витрат становить 15 000 грн. До цих витрат, зокрема, належать: ознайомлення з апеляційною скаргою та наданими клієнтом документами - 1 000 грн, складання відзиву - 4 000 грн, участь у судовому засіданні 04 липня 2023 року - 3 000 грн, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 7 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» подав до суду копію договору про надання правової допомоги від 03 квітня 2023 року № 03/04-23, копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги, копію акта про надання правової допомоги від 04 липня 2023 року № 1 до договору про надання правової допомоги, відповідно до яких правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» надає адвокат Чміль Ю. В. (а. с. 154-157).
Вирішуючи питання щодо відшкодування ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що 29 червня 2023 року відзив на апеляційну скаргу було подано директором ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» Скребець О. С., а не представником - адвокатом Чміль Ю. В. Остання хоча і приймала участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, однак загальний витрачений нею час на нього складав 22,53 хв.
Переглядаючи додаткову постанову апеляційного суду, колегія суддів Верховного Суду, виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», виходив з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахував характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та дійшов правильного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» з 15 000 грн до 3 000 грн.
Посилання в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 14 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18, від 26 липня 2022 року у справі № 910/1209/21, від 28 червня 2023 року у справі № 463/2001/19, та на те, що заявником ОСОБА_1 не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як зазначено вище у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Оскаржуване судове рішення прийнято на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були надані до суду у визначеному процесуальним законом порядку та були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.
З огляду на викладене та встановлені у цій справі обставини, правильними по суті є висновки суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції, тому її необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишити без задоволення.
Додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
А. С. Олійник
В. В. Сердюк