Справа № 612/79/23 Головуючий суддя І інстанції Масло С. П.
Провадження № 22-ц/818/232/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: визнання права власності
29 травня 2024 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності,
ОСОБА_2 звернулася до Близнюківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якій просить: 1) встановити факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2001 року по 17.12.2021; 2) визнати за позивачем право власності на частину автомобіля марки RENAULT моделі MECAN, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип загальний легковий хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_2 , придбаного 16.11.2021 року.
В обґрунтування позову зазначила, що вона та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали разом та перебували у фактичних шлюбних відносинах, як чоловік та дружина починаючи з 2001 року по 17 грудня 2021 року. За час їхнього спільного проживання, шлюб між ними зареєстровано не було, так як вважали даний факт звичайною формальністю. У період з 2001 року по 2012 рік, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю у місті Лозова Харківської області, а потім, починаючи з 2012 року, тобто останні 9 років проживали у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності.
Протягом усього спільного проживання вони мали взаємні права та обов'язки, що притаманні подружжю, піклувалися один про одного, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися утриманням помешкання та разом сплачували платежі за спожиті комунальні послуги. Майже всі свята та вихідні вона разом із ОСОБА_4 проводили в колі рідних та друзів
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - помер. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшов і автомобіль марки RENAULT моделі МЕСАN, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип загальний легковий хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_2 , придбаного 16.11.2021 року за спільні кошти під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 .
У спадкодавця є спадкоємці згідно зі ст. 1261 ЦК України - мати спадкодавця ОСОБА_3 та донька спадкодавця ОСОБА_1 . Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області від 21.06.2022 року № 130/02-31 їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв'язку з відсутністю рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлено факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем.
У зв'язку з зазначеним, є необхідність у встановлені вказаного вище юридичного факту та встановлення правового режиму майна, яким володів спадкодавець, для визначення складу спадщини.
Відповідачем, ОСОБА_1 , до суду було подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на наступне.
Її батько фактично протягом останнього року свого життя, проживав разом зі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Саме ОСОБА_5 проживала разом з батьком та опікувалася ним протягом останнього року його життя.
Позивач посилається на те, що факт її спільного проживання разом з батьком підтверджується довідкою, виданою Близнюківською селищною радою, та атом обстеження матеріально-побутових умов, згідно яких мій батько фактично проживав за адресою місця реєстрації позивача без реєстрації його місця проживання. Однак, дані документи ґрунтуються виключно на показання сусідів та не можуть виступати у якості належних та достатніх письмових доказів на підтвердження відповідних обставин.
До того такі факти як пов'язаність осіб спільним побутом, ведення ними спільного господарства, проживання однією сім'єю тощо, не може засвідчуватися показаннями свідків, які не проживали разом з особами, не є їх родичами чи близькими людьми, наближеними до родини, які могли б дати показання щодо дійсних обставин справи та взаємовідносин за життя мого батька з позивачкою по справі.
Також вказані в акті факти щодо побудови за роки спільного проживання її батьком та позивачем гаражу, придбання машини, вбудування комунальних зручностей до житлового будинку та залишення у будинку його речей не підтверджені жодними доказами, є необґрунтованими та не засвідченими у встановленому законом порядку.
Надані позивачем докази взагалі не підтверджують вказаних обставин, які ґрунтуються виключно на думках, припущеннях сусідів, які, ймовірно, давали пояснення з приводу вказаних міркувань з позиції позивача, її висловлювань.
Щодо посилання позивача на довідку, згідно якої роботодавцем вказано, що її батька на протязі всього часу роботи на підприємстві доставляли за адресою: АДРЕСА_1 зазначила, що факт доставляння її батька після роботи за адресою місця проживання позивачки не може ніяким чином свідчити про те, що вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, мали спільний побут, оскільки факт прибуття її батька після роботи за однією і тією ж адресою не може свідчити про те, що він там фактично проживав та, більш того, перебував у фактичних шлюбних відносинах з позивачкою.
Не може підтверджувати факт спільного проживання її батька та позивача і та обставина, що ним було укладено договір з інтернет-провайдером, який, як їй повідомляв за життя батько, було укладено на прохання позивача, якій був необхідний доступ до мережі інтернет, однак, який вона в день укладення договору не змогла підключити самостійно через зайнятість.
Крім цього, позивачем не надано жодних платіжних документів на підтвердження факту здійснення оплати за послуги інтернет зв'язку саме її батьком, який, навіть, за умови, якщо і здійснював оплату, то виключно на прохання позивача, яка користувалася інтернетом та просила його інколи оплачувати вартість отриманих послуг.
Надані позивачем копії карт виїзду швидкої допомоги за 01.12.2021, 11.12.2021 та 13.12.2021 свідчать тільки про те, що батько відповідача, який хворів на тяжке захворювання, міг перебувати у позивача, з якою спілкувався, в момент настання у нього приступів, у зв'язку з чим і викликалася швидка допомога за адресою місця реєстрації позивачки. Факт виклику швидкої допомоги за місцем реєстрації позивачки не може свідчити про факт спільного, сумісного постійного проживання її з батьком однією сім'єю. Більш того, наданими доказами підтверджено те, що швидку викликали лише 3 рази та тільки в першій половині грудня, внаслідок чого наданими документами не може бути підтверджений факт проживання батька разом з позивачкою протягом усього проміжку часу по день його смерті.
Факт про те, що позивач отримала допомогу на поховання також не може бути підтвердження заявленого позивачем факту, так як допомогу може отримати будь-яка особа, чим і скористалася позивач.
Наданий позивачем лист-замовлення ритуальних послуг свідчить тільки про те, що позивач, як знайома батька, допомагала відповідачам з його похованням.
Надані позивачем фото відображають тільки те, що позивач товаришувала з батьком, а тому інколи вони робили спільні фото як добрі знайомі.
За життя батько не визнавав позивачку своєю дружиною, та протягом останнього року свого життя взагалі проживав разом з відповідачем.
Останнім часом батько серйозно хворів та саме відповідач опікувалася ним, займалася його лікування, супроводжувала його в лікарню, допомагала йому, у тому числі в побуті та харчуванням тощо.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вона разом з батьком відповідача проживала однією сім'єю і в період набуття батьком на праві приватної власності спірного автомобіля.
Батько відповідача та позивач не мали спільного бюджету, а автомобіль був придбаний батьком за свої особисті кошти у свою особисту приватну власність.
До того ж батько мав значний особистий дохід, у тому числі від заробітної плати, який у тому числі з отриманими ним коштами від здачі в оренду земельної ділянки (який є його особистою приватною власністю), був достатнім для набуття на праві особистої приватної власності спірного автомобіля.
При цьому, позивач взагалі мала досить невеликий дохід у виді пенсії, який взагалі не має значення з огляду на те, що вона разом з батьком не проживала однією сім'єю та ніколи не мала спільного бюджету, не здійснювала спільних покупок.
За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем не доведено факт проживання її разом з батьком відповідача однією сім'єю, у тому числі протягом останнього року його життя до дня його смерті, а тому недоведеними та необґрунтованими є і заявлені позивачем вимоги щодо встановлення юридичного факту та, як наслідок, вимог про визнання права власності на частку спірного автомобіля, яка має похідний від первісної вимоги характер, у зв'язку з чим також підлягає залишенню без задоволення.
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності - задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.01.2004 по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто по день смерті ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на частину автомобіля RENAULT моделі MEGANE, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип загальний легковий хетчбек, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого 16.11.2021.
В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 втрати на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 4595 грн 65 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 втрати на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 4595 грн 65 коп.
Не погодившись із зазначим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, та посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить скасувати ухвалу та задовольнити заяву у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги, що позивач та померлий були зареєстровані за іншими адресами та фактично не проживали разом. Саме відповідачка проживала разом з батьком та опікувалась ним протягом останнього року його життя. Реєстрація смерті спадкодавця у смт. Близнюки Лозівського району Харківської області не є достатнім доказом того, що він мешкав у цьому населеному пункті, а висновки суду з цього приводу не ґрунтуються на достатніх та належних доказах.
Позов не доведений.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, за відсутності належним чином повідомлених учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеним вимогам рішення суду відповідає.
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Відповідно до положень ст. 74 Сімейного кодексу України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Вільне Близнюківського району Харківської області, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 10.01.2006 та довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 30.12.2021 №517.
Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Близнюківським РВ УМВС України в Харківській області 22.03.2001, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Петро-Дмитрівка Близнюківського району Харківської області, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 57 років в смт. Близнюки Лозівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 18.12.2021 та витягом з Державної реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00034271871 від 18.12.2021. З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_4 помер в районному центрі за місцем свого фактичного мешкання, а не за місцем мешкання своєї доньки - відповідача ОСОБА_1 .
З роздруківки про користувача інтернет+(34960), вбачається, що на ОСОБА_4 заресєтрований абонент з послуг інтернет зв'язку за адресою: АДРЕСА_1 . Дата укладання договору 10 листопада 2020 року, остання оплата послуг - 18 жовтня 2021 року . Тобто вказана послуга надавалась за місцем його мешкання в будинку позивача.
З довідок Станції швидкої допомоги форми №110/о від 11.12.2021, від 01.12.2021, від 13.12.2021, вбачається, що за адресою мешкання ОСОБА_4 , а саме АДРЕСА_1 , тобто за адресою проживання позивача, в наведені дні викликалась швидка медична допомога з метою надання медичної допомоги ОСОБА_4 .
Відповідно до листа - замовлення «ІНФОРМАЦІЯ_4» ФОП ОСОБА_6 від 17.12.2021, ОСОБА_2 замовила поховання ОСОБА_4 та сплатила ритуальні послуги та товари на суму 10995 грн.
Згідно довідки Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 24.12.2021 №510, ОСОБА_4 до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом із співмешканкою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проживали однією сім'єю і вели спільне господарство.
Відповідно до Акту обстежень матеріально-побутових умов від 03.01.2022, ОСОБА_2 проживає у власному будинку. До 17.12.2021 проживала із співмешканцем ОСОБА_4 , який помер і похований співмешканкою ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_2 вони проживали разом з 2012 року однією сім'єю, були пов'язані побутом, вели спільне господарство. За роки спільного життя була придбана машина, побудований гараж, вбудовані комунальні зручності до житлового будинку.
З Довідки МПП «Агросервіс» №б/н від 10.01.2022 вбачається, що ОСОБА_4 працював в МПП «Агросервіс» на посаді механізатора з 25.06.2015. На протязі всього часу роботи на підприємстві за взаємною згодою, ОСОБА_4 доставляли на роботу та відвозили з роботи до місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто до місця мешкання позивача.
На копіях фотокарток, долучених до матеріалів справи, зображені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 разом у різний час, в тому числі під час святкування весілля сина ОСОБА_2 , як батьки нареченого.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 16.11.2021, автомобіль RENAULT MEGAN, номер шасі - НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_4 . Дата реєстрації ТЗ - 16.11.2021.
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.06.2022 №130/02-31 вбачається, що ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль марки RENAULT, модель MEGAN, 2008 року випуску, номер шасі - НОМЕР_1 , зареєстрований у ТСЦ 6348 16 листопада 2021 року, після смерті ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що неможливо встановити факт проживання однією сім'єю.
Відповідно до Інформації про доходи, отримані від податкових агентів за період з 4 кв. 2016 року по 4 кв. 2021 року, ОСОБА_4 за період з 2016 року по 2021 рік отримав дохід: за 4 кв. 2016 року у сумі 4882,09 грн.; за 2017 рік у сумі 27037,49 грн.; за 2018 рік у сумі 37806,50 грн.; за 2019 рік у сумі 40877,51 грн.; за 2020 рік у сумі 52436,83 грн.; за 1 кв. 2021 року у сумі 8991,56 грн.
Відповідно до Довідки ГУ ПФУ в Харківській області №51 від 21.06.2023, ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області і отримує пенсію за віком. З грудня 2016 року по грудень 2021 року отримала дохід у розмірі 113218,70 грн.
З довідок доходи ОСОБА_4 , виданих МПП «Агросервіс», ОСОБА_4 на посаді механізатора у 2017 році отримав дохід у розмірі 22109,92 грн., в 2018 році - 27132,40 грн., в 2019 році - 39192,62 грн., в 2020 році - 37490,56 грн., в 2021 році - 56893,93 грн.
В судовому засіданні були допитані свідки позивача: ОСОБА_7 , яка є знайомою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є знайомими, сусідами та односельчанами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Так, свідки підтвердили, що ОСОБА_2 з ОСОБА_4 на протязі тривалого часу, с початку в м. Лозова Харківської області, а потім після переїзду в с. Вільне Перше Близнюківського району Харківської області в будинок позивача, проживали однією сім'єю, перебували у фактичних шлюбних відносинах, як чоловік і дружина, вели спільне господарство, піклувались один про одного.
Оцінюючи покази цих свідків, суд першої інстанції зазначив, що у нього не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених ними. Дані про їх заінтересованість в результатах розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим наявним у справі доказам. Вказані висновки доводами скарги не спростовані.
Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази підтверджують факт проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 01.01.2004 року до 17.12.2021, оскільки наявними доказами в їх сукупності доведено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 постійно мешкали разом та вели спільне господарство, у них за цей період були наявні спільні витрати, вони мали взаємні права та обов'язки, що притаманні подружжю.
Показання допитаних в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_10 та відповідача ОСОБА_1 , які зазначили, що ОСОБА_4 на протязі останнього року свого життя мешкав з донькою ОСОБА_1 в с. Височинівка, Чугуївського району Харківської області, суд оцінює критично та відхиляє, оскільки ОСОБА_10 , який доводиться дядьком відповідачці ОСОБА_1 та сама відповідач ОСОБА_1 , є заінтересованими особами з огляду на кровну спорідненість між собою та процесуальну заінтересованість самого відповідача, отже їх показання не можуть вважатись достовірними та достатніми доказами для підтвердження доводів відповідачів по справі.
Показання свідка ОСОБА_11 , яка є сусідкою ОСОБА_1 в с. Височинівка, Чугуївського району Харківської області та зазначила, що ОСОБА_4 на протязі останнього року свого життя мешкав разом з донькою ОСОБА_1 , остання піклувалась про нього, возила в м. Харків на лікування суд приймає до уваги, проте зазначає, що лише показаннями одного свідка по справі за відсутності будь-яких інших доказів не можуть підтверджуватись доводи відповідачів щодо спільного проживання доньки з батьком та придбання батьком автомобіля за свої особисті кошти. Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на положення ст. 80 ЦПК України, показання свідка ОСОБА_11 є недостатніми, тобто у сукупності не дають змогу дійти висновку про доведеність обставин спільного постійного проживання доньки разом з батьком на протязі останнього року життя ОСОБА_4 та придбання останнім автомобіля за свої особисті кошти.
Доводи відзиву, що надані позивачем докази не можуть доводи факт спільного проживання позивача з ОСОБА_4 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, суд відхиляє, оскільки, вони зводяться до довільного, на власну користь тлумачення ОСОБА_1 змісту кожного доказу окремо, без аналізу усіх доказів у сукупності на предмет їх достатності, достовірності належності та допустимості.
Наявний в матеріалах справи акт про встановлення факту сумісного проживання осіб від 12.05.2023, скалдений ОСОБА_12 - депутатом Зміївської міської ради, в присутності свідків - мешканців с. Височинівка: ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , в якому зазначено про те, що з липня 2021 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 факично проживав без реєстрації в домоволодінні своєї дочки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , суд відхиляє як недостатній та недостовірний доказ, оскільки, по-перше, вказаний доказ був створений вже під час розгляду справи, по-друге, факти у цьому доказі встановлені виключно зі слів свідків, по-третє, на підтвердження встановлених у цьому акті фактів у відповідача ОСОБА_1 відсутні інші будь-які докази, по-четверте, цей акт суперечить сукупності наявних в матеріалах справи доказів, які суд на підставі сукупному аналізу у їх взаємозв'язку визнав належними, допустимими, достатніми та достовірними.
На підставі вищенаведених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка, без реєстрації шлюбу в період часу з 01.01.2004 року до 17.12.2021. Наведені з цього приводу доводи скарги за своїм змістом є лише припущеннями, які об'єктивно нічим не спростовані, а тому за внутрішнім переконанням суду доводи позову є доведеними з достатньою переконливою вірогідністю, яка ґрунтується на сукупності вищевказаних доказів у їх взаємозв'язку. Доводи скарги цього висновку не спростовують.
Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю, як жінки та чоловіка, без реєстрації шлюбу в період часу з 2001 року до 01.01.2004, суд зазначив наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
Положення КзШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.
З урахуванням зазначених норм законодавства суд дійшов правильного висновку про те, що не підлягає встановленню факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2001 року до 01 січня 2004 року, у зв'язку з чим, в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на частину автомобіля, суд зазначив наступне.
Згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто, при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 16.11.2021, автомобіль RENAULT MEGAN, номер шасі - НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_4 . Дата реєстрації ТЗ - 16.11.2021. Отже, автомобіль був дійсно придбаний в період перебування позивача з ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах.
Наведене свідчить, що в період з 01.01.2004 по 17.12.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 постійно мешкали разом та вели спільне господарство, у них за цей період були наявні спільні витрати, вони мали взаємні права та обов'язки, що притаманні подружжю.
Суд зазначає, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку із цим під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09. 2015 року у справі № 6-1026цс15).
Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); мета придбання.
Необхідно враховувати, що положення статті 74 Сімейного кодексу України не поширюється на випадки, коли чоловік та жінка перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними не склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 14.07.2020 року у справі № 552/5693/18 окреслив основні критерії надання такому майну статусу спільного сумісного, а також виклав інші нюанси таких справ, які заслуговують на увагу. Зокрема, Верховний Суд зазначив:
1) при наданні майну статусу спільного сумісного (якщо особи проживають сім'єю без укладення шлюбу) враховується, що майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї - якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Тобто суд має встановити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. А спільною працею осіб вважаються їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття такого майна, або ж ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету;
2) при застосуванні статті 74 Сімейного кодексу України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, та що між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Для визнання осіб такими, що проживають однією сім'єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Як було правильно встановлено судом, позивачкою були надані до матеріалів справи докази, які підтверджують факти спільного проживання, ведення спільного господарства, участь у спільних витратах, піклування один про одного ( три картки виклику швидкої допомоги; проведення інтернет зв'язку за місцем постійного спільного мешкання; довідка та акт Близнюківської селищної ради від 24.12.2021 та 03.01.2022; довідка роботодавця ОСОБА_4 від 10.01.2022, світлини за різний період часу, на яких зафіксовані події у колі сім'ї), крім того, з матеріалів справи вбачається, що у період спільного проживання однією сім'єю, вони обоє мали дохід, оскільки ОСОБА_4 працював механізатором, а ОСОБА_2 отримувала пенсію. Також було допитано трьох свідків зі сторони позивача, які як знайомі та сусіди ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , давали показання, що підтверджують факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та надання майну статусу спільного сумісного майна подружжя.
Таким чином, висновки суду ґрунтуються на наявних у справі доказах, які у своїй сукупності та у взаємному зв'язку підтверджують встановлені судом обставини справи. Доводи скарги, які належними, допустимим і достатніми у розумінні ст. 76 ЦПК України доказами не підтверджені, - висновків суду не спростували.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 03 червня 2024 року.
Головуючий - В.Б. Яцина.
Судді - І.В.Бурлака.
Ю.М.Мальований.