Провадження № 22-ц/803/3340/24 Справа № 629/4081/21 Головуючий у першій інстанції:Авраменко А.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
03 червня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2023 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та нарахувань, у зв'язку з інфляцією, -
У липні 2021 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір кредиту №805/16/21-1/6-305, за умовами якого відповідач отримала кредит, зобов'язавшись його повернути у порядку та строки, визначені договором. Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість, розмір якої зафіксовано постановою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року по справі №629/3236/14-ц в розмірі 334984,95 гривень. На підставі викладеного позивачем нараховано на вказану суму боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних за період з 14.07.2018 по 14.07.2021 в розмірі 20888,99 грн та інфляційні втрати за період з липня 2018 по червень 2021 у розмірі 55444,00 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки 3% річних в розмірі 20888,99 грн та інфляційні втрати в розмірі 55444,00 грн, а всього 76332,99 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 04 липня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №805/16/21-1/6-305, згідно якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 300000,00 грн. зі сплатою 18,5 % річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягав щорічному перегляду з порядком погашення шляхом сплати щомісячних платежів, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 03 липня 2016 року (а.с. 6-11).
08 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до умов якого збільшилась сума кредиту до 345000,00 грн. та змінено графік погашення заборгованості (а.с. 12).
20 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №1 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до умов якої з 31 липня 2008 року збільшилась процентна ставка за користування кредитом, яка склала 21% річних.
31 липня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода №3 про внесення змін до кредитного договору, відповідно до умов якої збільшилась сума кредиту до 358458,41 грн., процентна ставка за користування яким склала 21% річних та визначено кінцевий термін повернення кредиту - 03 липня 2021 року (а.с. 13-14).
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2012 року (провадження №22-ц/2090/1120/2012), у цивільній справі №2025/2-416/11 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позов банку задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2006 року, станом на 29 квітня 2011 року, в розмірі 367246,21 грн., з яких заборгованість за кредитом - 266224,88 грн., за відсотками - 68760,07 грн., штраф - 32261,26 грн.
26 березня 2019 року постановою Харківського апеляційного суду у справі №629/3236/14-ц рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 листопада 2018 року скасовано. Позов ПАТ (АТ) «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №805/16/21-1/6-305 від 04 липня 2006 року ОСОБА_1 у розмірі 334984,95 грн, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 266224,88 грн та заборгованості за відсотками 68760,07 грн звернути стягнення за іпотечним договором №805/13/26/6-1070 від 04 липня 2006 року на нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 66,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на праві приватної спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 грудня 1999 року, яке зареєстровано Комунальним підприємством «Лозівське бюро технічної інвентаризації» згідно з написом про реєстрацію права власності на нерухоме майно 23 грудня 1999 року номер запису №16625 в книзі 71, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно №11215210 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
26 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. відкрито виконавче провадження №59570351 з примусового виконання виконавчого листа №629/3236/14-ц, виданого 23.04.2019 Лозівським міськрайонним судом Харківської області (а.с. 65-66).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д.А. від 11.09.2019 закінчено виконавче провадження №59570351 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 67-68).
У вказаній вище постанові приватного виконавця від 11.09.2019 №59570351 зазначено також, що боржником було у повному обсязі сплачено заборгованість за виконавчим документом, основну винагороду та витрати виконавчого провадження (а.с. 67).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач у даній справі просить стягнути з відповідача 3% річних та нарахування, у зв'язку з інфляцією, на суму заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 266224,88 грн та відсотків у сумі 68760,07 грн. Ця заборгованість була стягнута рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2011 року №2025/2-416/11, а також установлена в постанові Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року №629/3236/14-ц.
Судом установлено, що 11 вересня 2019 року було закінчене виконавче провадження №59570351 з примусового виконання виконавчого листа №629/3236/14-ц від 23.04.2019, у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 67-68). У постанові приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження №59570351 зазначено, зокрема, що боржником було у повному обсязі сплачено заборгованість за виконавчим документом, основну винагороду та витрати виконавчого провадження (а.с. 67).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши наявність у позичальниці ОСОБА_1 за кредитним договором №805/16/21-1/6-305 від 04 липня 2006 року, зокрема, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 266224,88 грн та заборгованості за відсотками 68760,07 грн; приймаючи до уваги, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості за договором кредиту №805/16/21-1/6-305 від 04 липня 2006 року по тілу кредиту в сумі 266224,88 грн та відсотками в сумі 68760,07 грн після 11 вересня 2019 року (закінчення виконавчого провадження №59570351), - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача нарахувань на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України по 11 вересня 2019 року.
Колегія звертає увагу, що у постанові приватного виконавця №59570351 від 11.09.2019 вказано про сплату боржником у повному обсязі заборгованості за виконавчим документом №629/3236/14-ц від 23.04.2019, що згідно постанови Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року становить 334984,95 грн (тіло кредиту - 266224,88 грн, відсотки - 68760,07 грн) (а.с. 67). Належних та допустимих доказів оскарження вказаної постанови, перерахування приватним виконавцем на користь банку меншої суми (платіжне доручення, виписка з особового рахунку, тощо) суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.
Обґрунтування позивача, що суму отриманих банком коштів у виконавчому провадженні №59570351 було вказано ним у розрахунку заборгованості є недостатнім, адже такий доказ не є первинним бухгалтерським документом та складений одноособово позивачем (а.с. 25).
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума санкцій = С x 3 x Д : 365 (366) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Таким чином, 3% річних з 14.07.2018 до 11.09.2019 року на суму заборгованості за тілом кредиту (266224,88 грн) та відсотками (68760,07 грн) становить (334984,95 x 3 % x 425 : 365 : 100) 11701,53 грн.
Розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
IIc (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) = 1.08038101.
Таким чином інфляційне збільшення за період з 14.07.2018 до 11.09.2019 року становить: 334984,95 x 1.08038101 - 334984,95 = 26926,43 грн.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, залишив поза увагою факт прострочення відповідачкою суми заборгованості у період по 11 вересня 2019 року, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
За змістом ч. 1, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат ( ч. 10 ст. 141 ЦПК України).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України).
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви (2270,00 грн.) та апеляційної скарги (3405,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (5675,00 грн х 50,60%) в сумі 2871,55 грн. (а.с. 1, 184, 197).
На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачкою судового збору при поданні заяви про перегляд заочного рішення (454,00 грн.), пропорційно залишеним без задоволення вимогам (49,40%) в сумі 224,28 грн (а.с. 59).
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь позивача у розмірі 2647,27 грн. (2871,55 грн. - 224,28 грн.).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та нарахувань, у зв'язку з інфляцією - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) 3% річних у розмірі 11701,53 грн., нарахування, у зв'язку з інфляцією, у сумі 26926,43 грн, а всього 38627 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять сім) грн 96 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) судові витрати у розмірі 2647 (дві тисячі шістсот сорок сім) грн 27 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений 03 червня 2024 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова