Справа №760/4688/14-ц
2/760/7799/24
22 травня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: гаражно-будівельний кооператив «Авіаробітник» про визнання права власності на 1/2 частини гаражного боксу та стягнення грошової компенсації та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту ухилення та усунення від права на спадщину, -
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: гаражно-будівельний кооператив «Авіаробітник» про визнання права власності на 1/2 частини гаражного боксу та стягнення грошової компенсації та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту ухилення та усунення від права на спадщину.
23.05.2016 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Так, позивач звернулася до суду з позовом та, уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею право на 1/2 частину спадкового майна - гаражного боксу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, залишити право власності на 1/2 частину гаражного боксу за ОСОБА_3 , з покладанням на неї зобов'язань виплатити на користь позивача 1/2 вартості нерухомого майна в розмірі 93 240,00 грн.
Не погоджуючись з первинним позовом відповідач звернулася до суду з зустрічним позовом до позивача, в якому просила встановити факт ухилення позивача від виконання обов'язку по утриманню спадкодавця ОСОБА_4 та усунути позивача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 14.06.2017 року, призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному центру судових експертиз МЮ України ( м.Київ, вул. Смоленська, 6).
31.08.2017 до суду з Київського науково-дослідного центру судових експертиз МЮ України надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 28.08.2017 № 12918/17-43.
Під час судового розгляду справи, з'ясовано, що позивач ОСОБА_1 померла.
Так, 29.04.2024 до суду надійшла інформаційна довідка за № 111532256 про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, відповідно до якої за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , - з 12.11.1976 р. по 12.07.2019 р.
При цьому, за даними Реєстру територіальної громади м. Києва, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла. Дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.05.2024 до суду від представника третьої особи ГБК «Авіаробітник» надійшла заява про розгляд справи без їх участі, у якій представник третьої особи просить закрити провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за доцільне закрити провадження у справі в частині первісних позовних вимог позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: гаражно-будівельний кооператив «Авіаробітник» про визнання права власності на 1/2 частини гаражного боксу та стягнення грошової компенсації, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Статтями 46,47 ЦПК України передбачено, що вони можуть мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони (цивільна процесуальна правоздатність) та здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).
Тобто стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.
Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин (ст. 24 ЦК України). Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі у разі настання смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
У постанові Верховного суду від 18.12.2019 у справі №127/328/17 зазначено, що норма ст.205 ЦПК 2004 року (ст. 255 чинного ЦПК) є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених у п.п.1-8 ч. 1 ст. 255 ЦПК (п.п.1-7 ст. 205 ЦПК 2004 року), незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.
Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач у справі за первісним позовом - ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частинами 1 та 2ст.55 ЦПК України передбачено, що в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Втім, правонаступників померлої позивачки ОСОБА_1 не можливо встановити, адже відомості що спадкова справа до майна померлої заводилася відсутні, відомостей про звернення міської ради з позовом про визнання спадщини відумерлою суду не представлено, також відсутня інформацію з приводу осіб, які можливо проживали з позивачем.
Відповідно дост. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до ч.1ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ч. 1ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
При цьому, станом на день розгляду справи, клопотань та заяв щодо можливих спадкоємців померлої від учасників судового процесу не надходило.
Доказів того, що у становленому законом порядку після смерті ОСОБА_1 відкрилася спадкова справа та відповідно після смерті позивача у спріній справі допускається правонаступництво, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач за первісним позовом ОСОБА_1 померла, а відомості про наявність спадкоємців, які можуть бути правонаступниками у спірних правовідносинах, у суду відсутні, то суд вважає, що провадження у даній справі, що стосується первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: гаражно-будівельний кооператив «Авіаробітник» про визнання права власності на 1/2 частини гаражного боксу та стягнення грошової компенсації, слід закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту ухилення та усунення від права на спадщину, суд зазначає наступне.
Так, не погоджуючись з первинним позовом відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 , в якому просила встановити факт ухилення позивача від виконання обов'язку по утриманню спадкодавця ОСОБА_4 та усунути позивача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
У судові засідання сторона позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 повторно не з'явилась, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставила.
Дослідивши матеріали справи щодо зустрічного позову, суд прийшов до наступного.
За змістом ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Із матеріалів справи суд встановив, що позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.
Клопотань про проведення судового розгляду справи за відсутності позивача та/або представника, чи про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. На заявника покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.
Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.10.2021 у справі №465/6555/16-ц залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Враховуючи викладене, оскільки позивач за зустрічним позовом повторно у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася про час, дату та місце судового розгляду справи, що підтверджується належними доказами, які містяться у матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомила, жодних клопотань на адресу суду про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності на адресу суду не надходило,розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 , як позивача за зустрічним позовом є неможливим з огляд на характер спірних правовідносин та з"ясування спірних питань щодо усунення від спадкування, необхідності проведення експертного дослідження, а відтак суд прийшов до висновку, що на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України зустрічний позов необхідно залишити без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 131, ч. 5 ст. 223, п. 7 ч. 1 ст. 255, 256, п. 3 ч. 1 ст. 257, 260, 353-354 ЦПК України, суд, -
Провадження по справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: гаражно-будівельний кооператив «Авіаробітник» про визнання права власності на 1/2 частини гаражного боксу та стягнення грошової компенсації, закрити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту ухилення та усунення від права на спадщину, залишити без розгляду.
Роз'яснити наслідки залишення позовної заяви без розгляду, а саме відповідно до ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 28.05.2024.
Суддя: О.М. Букіна