Справа №370/1816/16
2/760/357/24
28 травня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1
Позов мотивований тим, що 27.03.2014 між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №IKCASHSTG.235174.001, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використовування грошові кошти у розмірі 49590 грн. на такі цілі: на споживчі потреби - 48000 грн.; на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 150 грн.; з метою оплати винагороди Банку за надання фінансового інструменту - 1440 грн.
Термін користування кредитом до 26.03.2017. Процента ставка за користування кредитом складає 0,001 % річних, комісія за надання кредитних ресурсів у розмірі складає 3,00% від суми кредиту по договору, щомісячно у період сплати, сплата комісії здійснюється у гривні.
Сторони погодили, що період сплати кредиту, комісії та процентів - з "01" по "10" число кожного місяця, починаючи з наступного місяця після дати підписання даного договору. При несплаті кредиту, комісії та процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими (п. 2.4 Кредитной договору).
Позивач ПАТ ««Всеукраїнський Банк Розвитку» виконав свої обов'язки по Кредитному договору у повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання по своєчасному та повному погашенню кредиту не виконує.
З урахуванням того, що відповідач свої злбов'язання по своєчасному та повному погашенню кредита не виконує, станом на 04.08.2016 у відповідача виникла заборгованість по кредитному договору на загальну суму 64572,34 грн., з яких:
-поточна заборгованість по тілу кредиту - 9549,47 грн.,
-прострочена заборгованість по тілу кредиту - 22047,70 грн.,
-поточна заборгованість за процентами - 0,01 грн.,
-прострочена заборгованість за процентами - 2310,86 грн.,
-поточна заборгованість за комісією по кредиту - 1487,70 грн.,
-прострочена заборгованість за комісією по кредиту - 6408,85 грн.,
-сума пені - 22767,75 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить позов задовольнити.
10.08.2016 позовна заява надійшла до Макарівського районного суду Київської області.
10.08.2016 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано до провадження головуючому судді Косенко А.В.
09.09.2016 до суду надійшла довідка про реєстрацію місця проживання відповідача.
Ухвалою суду від 09.09.2016 відкрито провадження у справі та призначено розгляд у судовому засіданні.
20.02.2017 згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано до провадження головуючому судді Мазкій Н.Б.
Ухвалами суду від 20.02.2017 справу прийнято до провадження, призначено до судового розгляду, а також відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
22.08.2017 надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою від 19.02.2018 у зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України прийнято в новій редакції, продовжено судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 05.07.2018 задоволено заяву позивача про залучення правонаступника позивача. Залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Ухвалою від 17.10.2019 справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020 справу передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, у якій представник позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Судова повістка, що направлялися за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернулася до суду неврученою з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, відповідач, враховуючи положення статей 128, 130 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Солом'янського районного суду міста Києва не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останнього щодо предмету спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи письмову згоду представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 27.03.2014 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №IKCASHSTG.235174.001.
Відповідно до умов Кредитного договору позивач надає відповідачу у тимчасове користуванні кредит, на умовах повернення, строковості, платності та цільового використанні у розмірі 49590 грн на такі цілі: на споживчі потреби - 48000 грн; на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 150 грн; з метою оплати винагороди Банку за надання фінансового інструменту - 1440 грн, з терміном користування кредитом до 26.03.2017.
Процента ставка за користування кредитом складає 0,001 % річних, комісія за надання кредитних ресурсів у розмірі складає 3,00% від суми кредиту по договору, щомісячно у період сплати, сплата комісії здійснюється у гривні (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Кредитного договору).
Сторони погодили, що період сплати кредиту, комісії та процентів - з "01" по "10" число кожного місяця, починаючи з наступного місяця після дати підписання даного договору. При несплаті кредиту, комісії та процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими (п. 2.4 Кредитной договору).
Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти.
Відповідно до п. п. 3.1.9 Договору кредиту, Банк має право дострокового стягнути кредит, проценти і комісії в порядку, передбаченому п. п. 2.10, 2.11, 3.1.5, 3.1.6, при настанні умов передбачених п.3.1.11.
Як передбачено п. 6.3 Кредитного договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії Банк має право нараховувати Позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до п. п. 4.2.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення Кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії, та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим Договором.
З розрахунку заборгованості станом на 04.08.2016 встановлено, що у відповідача виникла заборгованість в розмірі 64572,34 грн., яка складається: з поточної заборгованісті по тілу кредиту - 9549,47 грн.; простроченої заборгованісті по тілу кредиту - 22047,70 грн.; поточна заборгованість за процентами - 0,01 грн.; простроченої заборгованості за процентами - 2310,86 грн.; поточної заборгованісті за комісією по кредиту - 1487,70 грн.; простроченої заборгованісті за комісією по кредиту - 6408,85 грн.; суми пені - 22767,75 грн.
18.11.2015 (вих. №9121) ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» на адресу позичальника ОСОБА_1 надсилав письмову вимогу про дострокове виконання договірних зобов'язань, шляхом погашення кредитної заборгованості в повному обсязі у тридцяти денний строк, яка станом на 16.11.2015 складала загальну суму 52437,22 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 20573,36 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 11023,81 грн, прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом - 0,01 грн., заборгованість за комісією - 0 грн, прострочена заборгованість за комісією - 11901,60 грн., пеня - 7715,86 грн.
Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК).
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).
У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання.
10.08.2016 Банк звернувся до суду з відповідним позовом.
06.02.2018 між ПАТ «ВБР» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено Договір № 103 про відступлення прав вимоги за Кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1
22.08.2017 позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Заява мотивована тим, що протягом розгляду справи відповідачем не вживалися достатні заходи щодо погашення заборгованості за Кредитним договором станом на 16.08.2017 загальна заборгованість ОСОБА_1 за даним Кредитним договором становить 132643,11 грн., а саме:
-прострочена заборгованіть по тілу кредиту - 31597,17 грн.;
-прострочена заборгованість по процентам - 13278,69 грн.;
-прострочена заборгованість за комісії - 24370,95 грн.;
-заборгованість за пенею - 63396,30 грн.
Пунктом 3 частини першої статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 16.08.2017 слідує, що заборгованість за тілом кредиту у сумі 31597,17 грн підлягає стягненню, оскільки її слід вважати фактично витраченими кредитними коштами.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з тіла кредиту у сумі 31597,17 грн.
У ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19), в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 646/11485/16-ц (провадження № 61-33646св18), яка відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Позивач у заяві про збільшення позовних вимог також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 63396,30 грн та комісію за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитом у розмірі 24370,95 грн, що підтверджується Розрахунком від 16.08.2017.
Заборгованість за тілом кредиту становить 31597,17 грн.
У даному випадку розмір пені значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).
Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 7031181/16-ц, аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 202/34155/13 (провадження № 61-7629св21).
Крім цього, відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача суми комісії 24370,95 грн. та вважає за необхідне зменшити розмір пені до суми основного боргу за тілом кредиту до 31597,17 грн, оскільки заявлений позивачем розмір пені у сумі 63396,30 грн. не відповідає принципам розумності та справедливості та значно перевищує розмір збитків, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини третьої статті 551 ЦК України.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором IKCASHSTG.235174.001 від 27.03.2014 в розмірі 76473,03 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 31597,17 грн, простроченої заборгованості за процентами в сумі 13278,69 грн та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитом у сумі 31597,17 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні 10.08.2016 до суду судовий збір сплачено не було, хоча останній зобов'язаний був сплатити судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Ухвалою від 20.02.2017 відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Таким чином, у порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Керуючись ст. 207, 526, 530, 549, 610, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 278-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (ЄДРПОУ 38750239, адреса місцязнаходження: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігора Сікорського, 8, оф.32) заборгованість за кредитним договором № IKCASHSTG.235174.001 від 27.03.2014 у розмірі 76473,03 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.05.2024.
Суддя: Букіна О.М.