СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 569/2555/23
пр. № 2/759/1585/24
29 травня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді П'ятничук І.В.,
за участю секретаря судових засідань Марус А.О.,
представника позивача Воронкова О.М. ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Генеральний директор Іжаковський О.В. який діє в інтересах ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТОВ «ДЕБТ ФОРС» 13.02.2023 року звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким просить стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договором № 010/0234/82/0119442 від 27.09.2013 року у розмірі 109221,40 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.09.2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0234/82/0119442, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику картковий рахунок, з кредитним лімітом в розмірі 21800,00 грн., а позичальник зобов'язалась повернути використану суму в строк до 27.09.17 року та сплатити проценти за користування коштами в розмірі 36,00 % річних. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. 26.06.2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердик Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-9, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами, у т.ч. за кредитним договором № 010/0234/82/0119442 від 27.09.2013 року, що був укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» набув право грошової вимоги до відповідача, а ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» втратив такі права. Позивач вказує, що за період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору, що підлягає стягненню з позичальника, станом на 18.01.2023 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 109221,43 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 36308,73 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги в сумі 16354,25 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 46626,37 грн., нараховані 3% річних - 2906,68 грн., втрати від інфляції - 7025,40 грн. Посилаючись на викладене, а також в зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним договором, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом, та просить стягнути із відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості в примусовому порядку.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року було скасовано.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити посилаючись на обставини викладені у позові.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на поданий до суду відзив та просив застосувати до даних правовідносин позовну давність.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.09.2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0234/82/0119442, відповідно до умов якого, банк відкрив позичальнику поточний рахунок з можливістю використання кредитної лінії з поточним лімітом на дату укладення договору у розмірі 21800,00 грн., а позичальник зобов'язався здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 36,00 % та остаточно погасити заборгованості в строк до 27.09.2017 року (т.1 а.с. 7-15).
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними доказами.
Крім того, з виписки руху коштів за рахунком вбачається, що відповідач отримав та використовував кредитні кошти.
26.06.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердик Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-9, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитним договорами, у т.ч. за кредитним договором № 010/0234/82/0119442 від 27.09.2013 року, що був укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем (т. 1 а.с. 69-77).
09.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» було укладено договір № 09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № 010/0234/82/0119443 від 27.09.2013 року перейшло від ТОВ «Вердикт Капітал» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», яке набуло статусу кредитора до ОСОБА_3
30.05.2023 року між ТОВ «ДЕБТ ФОРС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» було укладено договір № 30-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № 010/0234/82/0119443 від 27.09.2013 року перейшло від ТОВ «Кампсіс Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», яке набуло статусу кредитора до ОСОБА_3
27.09.2021 року закінчився строк дії договору з врахуванням пролонгація дії Кредитного Договору на підставі п.9.3 Кредитного Договору.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.01.2023 року становить суму в загальному розмірі 109221,43 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 36308,73 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги в сумі 16354,25 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 46626,37 грн., нараховані 3% річних - 2906,68 грн., втрати від інфляції - 7025,40 грн. (т.1 а.с. 65-68).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів, щоб спростовували розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суду не надано.
Однак відповідачем в поданому до суду відзиві було заявлено вимоги про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до усталених загальних правових висновків Верховного Суду щодо порядку застосування позовної давності, викладених, зокрема, в постановах від 23 січня 2020 року у справі № 916/2128/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 914/197/19, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Слід зауважити, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 продовжено на всій території України карантин до 30 червня 2023 року.
Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, враховуючи, що Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року і до часу звернення до суду з позовом, строки позовної давності було продовжено.
Отже, до вимог позивача про стягнення заборгованості трирічний строк звернення до суду (позовна давність) не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви 13.02.2023 року такий строк був продовжений вищевказаним Законом а також в зв'язку з тим, що строк дії договору № 010/0234/82/0119442 від 27.09.2013 року закінчився 27.09.2021 року.
Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови укладеного Договору не виконує, кошти за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та відповідно з відповідача на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0234/82/0119442 від 27.09.2013 року у розмірі 109221 грн. 40 коп.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 03-01/2023 укладений 03.01.2023 року між позивачем ТОВ «Вердикт Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», укладено (т.1 а.с. 107-111).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 09.01.2023 року, позивачем здійснено оплату витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 0358530000 від 17.01.2023 року (т.1 а.с. 115, 117).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 20000,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже не відноситься до складних справ.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 9000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 247, 258, 268, 273, 280 280, 288, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» ( код ЄДРПОУ 43577608, місце знаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, літера 2А, офіс. 602 ) заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0234/82/0119442 від 27.09.2013 року станом на 18.01.2023 року в розмірі 109221 ( сто дев'ять тисяч двісті двадцять одну) грн. 43 коп.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» ( код ЄДРПОУ 43577608, місце знаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, літера 2А, офіс. 602 ) судові витрати у розмірі 2684 грн. 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн. 00 коп., а всього 11684 ( одинадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири ) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.В. П'ятничук