Справа № 758/7781/23
Категорія 38
16 травня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Соколовської А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання договору споживчого кредиту недійсним, -
До Подільського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», в якій просить визнати договір споживчого кредиту від 01 грудня 2018 року № 2001185328601, який укладено між сторонами, недійсним з моменту його вчинення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 01 грудня 2018 року між ним та АТ «ПУМБ» було підписано заяву № 2001185328601 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та отримала кредитну картку, на якій був встановлений кредитний ліміт в розмірі 50000 грн., з терміном дії до 09/2021. Позивач вважає, що договір укладений між ним та банком є нікчемним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, він укладений з недодержанням письмової форми, не може вважатись складовою частиною спірного кредитного договору. Під час укладання спірного договору позивач не мав можливості ознайомитись із ним. Натомість вважає, що договір приєднання розробляється банком, тому повинен бути зрозумілі усім споживачам і доведеним до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Також позивач зазначає, що при укладенні договору відповідач ПАТ «ПУМБ» не дотримався Закону України «Про захист прав споживачів», а саме про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
26 січня 2024 року ухвалою судді прийнято до провадження вказану цивільну справу, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2001185328601 від 01.12.2018, як наслідок - відкрито поточний рахунок, видано кредитну картку на якій встановлено кредитний ліміт. 01.12.2018 згідно із Заявою № 2001185328601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування (Далі - Заява) (Далі - ДКБО), Банк встановив на поточний рахунок Клієнта кредитний ліміт у сумі 26 470 грн., який у подальшому збільшувався. Відтак, відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту кредитний ліміт складав: 01.12.2018 - 26 470 грн.; 04.04.2019 - збільшений до 31 200 грн.; 14.08.2019 - збільшений до 34 700 грн.; 11.12.2019 - збільшений до 39 500 грн.; 05.06.2020 - збільшений до 43 500 грн.; 14.07.2020 - збільшений до 49 500 грн.; 14.08.2020 - збільшений до 50 000 грн. та у подальшому не змінювався. Умови надання Кредитної картки з відновлювальною кредитною лінією встановлюються п. 4.2 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО). Відповідно до п. 4.2.2 кредитна картка із відновлювальною кредитною лінією надається клієнтам банку на «Умовах надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «Сплачуйте частинами» згідно Додатку № 3 або на «Умовах надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «Сплачуйте частинами», що застосовуються для Кредитних карток, які оформлюються одночасно зі Споживчим кредитом на оплату товару, робіт, послуг» згідно Додатку № 4. Відповідно до п. 4.3 ДКБО встановлені загальні умови надання Офердрафту та Кредитної картки з відновлювальною кредитною лінією. П.4.3.6.4 ДКБО сторони обумовили, що банк має право змінити (зменшити чи збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення смс повідомлення на номер мобільного телефону. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутись до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного смс повідомлення банку, згода клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою. Відтак, станом на 09.08.2023 заперечень про збільшення кредитного ліміту від клієнта до банку не надходило, за такого новий кредитний ліміт вважається погодженим. Крім того, представник відповідача зазначив про те, що позивач є недобросовісним платником, оскільки: фактичні погашення заборгованості, згідно виписок по рахункам, здійснювались без дотримання умов договору та у довільних цифрах. виписки по рахункам підтверджують не лише факт погашення заборгованості, а і рух коштів, що здійснювався через систему ПТКС. Крім того, вказує, що позивач вважає, що відповідачем нібито були порушені та проігноровані норми законодавства України, не повідомлено письмово Клієнта про всю необхідну інформацію щодо умов Угоди, не надано відповідь на запит про стан кредиту та введено в оману. Однак, такі доводи також не відповідають дійсності, оскільки відповідно до «Заключних положень», а також «Підтверджень та запевнень Заяви, позивач підтверджує факт про те, що: був ознайомлений з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний, усі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення,; до підписання Заяви Позивач отримав в письмовій формі інформацію згідно до 4.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на Сайті Банку; у дату підписання Заяви, а саме 01.12.2018 року, Позивачу було надано ДКБО шляхом розміщення на Сайті Банку у розділі «Підтримка» за посиланням «Завантажте документи»; позивачем було отримано від банку примірник Заяви; позивачем було поставлено власний підпис, тим самим банк отримав письмове підтвердження про ознайомлення клієнта із наданою йому інформацією. Також, клієнт перед укладенням кредитного договору власноручно підписався в паспорті споживчого кредитування, наданого банком, серед іншого і в тому, що йому надана інформація про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних ним же самим умов кредитування. Також він був ознайомлений з основними умовами кредитування, інформацією щодо реальної відсоткової ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядком повернення кредиту тощо. Звернув увагу, що ані заява про приєднання до ДКБО, ані паспорт споживчого кредитування не містять умов щодо сплати банку будь - яких комісій за даним банківським продуктом, тільки відсотки за користування кредитним коштами. Текст договору споживчого кредиту був створений єдиним шрифтом, без будь-яких підтекстів. Окрім вказаного вище, обізнаність позивача щодо умов кредитування, реальної відсоткової ставки та інших істотних умов кредитування, підтверджується Паспортом споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит). Крім того, банком було відреаговано на листи Клієнта, надані контактні номери телефонів банку для зв'язку і отримання інформації, рекомендовано особисто з'явитися до відділення банку, оскільки дана інформація є конфіденційною та не може бути надана поза приміщенням та без особистої присутності Клієнта. Проте через неможливість самого позивача запитувана інформація не була ним отримана. Листом 09.02.2022 банк надав розгорнуту, доступну, чітку, зрозумілу відповідь на звернення клієнта для отримання повної, всебічної інформації. 3 огляду на вищезазначене, вважає, що банк виконав усі кредитні послуги були надані згідно норм чинного законодавства та Договору. Щодо строку дії та умов припинення Договору, вказав на те, що це встановлено ДКБО, зокрема, п. 2.4, за змістом якого зазначено, що договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або за ініціативою клієнта у випадках закриття всіх Карткових рахунків та інших рахунків, відкритих за цим Договором, та/ або відмови від усіх послуг банку. 2.4.2. Закриття рахунків і повернення клієнту залишку грошових коштів здійснюється в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України, цим Договором та встановленими у банку процедурами закриття рахунків. 2.4.3. Розірвання Договору за ініціативою клієнта не звільняє клієнта від обов'язку погасити в повному обсязі заборгованість за Договором, в тому числі сплатити нараховану до дати розірвання Договору винагороду Банку за обслуговування (річне, місячне обслуговування тощо) Пакету послуг. Розірвання Договору за ініціативою Клієнта можливе при відсутності заборгованості за Договором. Розірвання Договору за ініціативою клієнта здійснюється шляхом надання клієнтом до банку заяви за встановленою банком формою про відмову від всіх послуг, які були обрані клієнтом в процесі банківського обслуговування за цим Договором або про закриття всіх відкритих за цим Договором рахунків, якщо інші послуги крім відкриття та обслуговування рахунків клієнту не надаються (не обслуговуються) банком на дату такого розірвання. При цьому, при бажанні клієнта поновити обслуговування за Договором, операція здійснюється шляхом надання відповідних Заяв на приєднання до Договору. 2.4.4.У разі порушення Клієнтом умов Договору, наявності інших підстав, передбачених Договором або чинним законодавством України, в тому числі невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань, банк має право розірвати Договір, попередивши клієнта будь-яким із доступних для банку засобів: поштою, електронною поштою, SMS-повідомленням. клієнт повинен відповісти на таке повідомлення протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення йому повідомлення. У разі неотримання банком відповіді протягом зазначеного строку вважається, що клієнт згоден з розірванням Договору. У разі розірвання Договору та закриття Карткового рахунку клієнта та/ або інших рахунків клієнта, відкритих відповідно до цього Договору, з підстав відсутності операцій протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку (за умови відсутності інших рахунків Клієнта, відкритих на умовах Договору), повідомлення клієнта про розірвання Договору не здійснюється. Вказаний в цьому пункті Договору порядок повідомлення застосовується у випадках, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами Договору. 2.4.5. Розірвання Договору, в тому числі за ініціативою банку, не звільняє клієнта від обов'язку погасити в повному обсязі заборгованість за Договором. Вказав, що позивачем не виконуються умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 09.08.2023 складає 71 938 грн. 25 коп. Крім того, представник відповідача просить застосувати до спірних правовідносин 3 річний строк позовної давності, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом, зокрема спірний кредитний договір підписано 01 грудня 2018 року, а з позовом позивач звернувся до суду 29 червня 2023 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, скористався правом на подачу відзиву. в якому висловив позицію щодо невизнання позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті другої ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2001185328601 від 01.12.2018, як наслідок - відкрито поточний рахунок, видано кредитну картку на якій встановлено кредитний ліміт.
01.12.2018 згідно із Заявою № 2001185328601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування (Далі - Заява) (Далі - ДКБО), банк встановив на поточний рахунок клієнту кредитний ліміт у сумі 26 470 грн., який у подальшому збільшувався.
Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту кредитний ліміт складав: 01.12.2018 - 26 470 грн.; 04.04.2019 - збільшений до 31 200 грн.; 14.08.2019 - збільшений до 34 700 грн.; 11.12.2019 - збільшений до 39 500 грн.; 05.06.2020 - збільшений до 43 500 грн.; 14.07.2020 - збільшений до 49 500 грн.; 14.08.2020 - збільшений до 50 000 грн.
Паспорт споживчого кредиту позивач отримав та з його змістом був ознайомлений, про що свідчить підпис позивача, що не заперечувалось останнім.
Відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції що діяла на момент укладення договору) споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
З відкликанням згоди на укладення договору споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю договором кошти.
Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі
В матеріалах справи відсутні докази того, що з моменту укладення кредитного договору позивач звертався до відповідача з повідомленнями про відкликання згоди на укладення договору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної розрахункове касове обслуговування, юридичне оформлення; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб, тощо).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо вони суперечать принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Таким чином, Закон не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Як вбачається з розділу кредитного договору «Підтвердження та запевнення» за змістом заяви від 01.12.2018, яку власноручно підписав позивач до фактичного отримання коштів, останній письмово підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальність вартість кредиту, надані виходячи із обраних позивачем умов кредитування.
Також, позивач підтвердив про отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптований договір до потреб позивача та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, в тому числі в разі невиконання позивачем зобов'язань за таким договором.
Зокрема, в заяві позивача було повідомлено про: суму/ ліміт кредиту; строк кредитування; процентну ставку, відсотки річних, зі обслуговування кредитної заборгованості; загальні витрати за кредитом; орієнтовну загальну вартість кредиту; реальну річну процентну ставку, відсотки річних, інші умови.
В паспорті споживчого кредиту також зазначено розмір щомісячного платежу за кредитним договором, який підписаний позивачем.
Крім того, у паспорті є розшифровка плати за обслуговування кредиту, що сплачується щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором; порядок повернення заборгованості та порядок розрахунків, про реальну річну процентну ставку та про орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, ознайомлення з ДКБО фізичних осіб (тарифи тощо), інше.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач під час укладення договору ознайомлювався з його текстом та змістом в цілому, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловлював, а зміст договору, як вбачається з вищенаведеного, жодним чином не порушує його законних прав та інтересів.
Посилання позивача на те, що АТ «ПУМБ» не ознайомлював його з інформацією про умови кредитування, не надав йому розрахунку та орієнтовну сукупну вартість кредиту, не обґрунтував належними документами суму плати за обслуговування кредиторської заборгованості, чим фактично ввів в оману останнього, не відповідають дійсності.
Натомість, судом встановлено, що під час укладення кредитного договору позивач був ознайомлений зі всіма його умовами, оскільки висловив своє волевиявлення на його укладення шляхом підписання кредитного договору, про що сам підтвердив в договорі.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до заяви (кредитного договору) від 01.12.2018 споживач мав право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Однак, доказів того, що позивач відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не надавав, і не звертався до АТ «ПУМБ» за додатковими роз'ясненнями положень спірного кредитного договору суду не надано.
Із урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання нікчемним чи недійсним кредитного договору, укладеного між позивачем та АТ «ПУМБ».
При цьому, судом також враховуються положення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009, згідно з яким правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Як наслідок, правочин, що оспорюється позивачем, повністю відповідає вимогам законодавства, складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.
Окремо суд зауважує, що у відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.09.2009 , згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що укладення оспорюваного кредитного договору між сторонами відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом також приймається до уваги позиція Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Підсумовуючи вищенаведене, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 261 ЦК України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.
Отже, враховуючи що позовні вимоги позивача судом визнані необґрунтованими, але стороною у спорі заявлено про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про відмову у застосуванні строку позовної давності до спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання договору споживчого кредиту недійсним залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 21 травня 2024 року.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Суддя Леся БУДЗАН