печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3654/22-ц
пр. 2-2562/24
23 грудня 2022 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідань Солонухи Д. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті послуги надання послуг з вивезення побутових відходів у розмірі 8562 грн. 36 коп., збитки від інфляції у розмірі 1490,43 грн, три проценти річних у сумі 595,00 грн, судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між позивачем та ОСОБА_1 04.01.2016 укладено договір № ВС-16-00588 на подання послуг з вивезення побутових відходів Відповідно до умов договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів, що утворюються на об'єкті замовника, що знаходяться за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати послуги. Станом на 01.01.2022 року заборгованість боржника становить 8562,36 грн. за послуги, надані в період з 31.01.2019 по 31.05.2020.
В судове засідання представник позивача не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, вимоги підтримав та просив задовольнити з викладених обставин.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. До суду подав відзив на позовну заяву.
У своєму відзиві відповідачка зазначила, що позивач у п. 2 Договору № ВС-16-00588 від 04.01.2016 зазначив, що середньомісячний обсяг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів складає 2,2 куб. метра. Відповідачка сумлінно виконувала Договір № ВС-16-00588 з січня 2016 по грудень 2018, а в подальшому неодноразово зверталася до позивача з метою роз'яснень та перерахунку норм вивезення твердих побутових відходів. 01.06.2020 Договір № ВС-16-00588 було розірвано. В подальшому, 02.07.2020, між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" та ОСОБА_1 укладено новий Договір № ВП-21195-Ш на надання послуг з вивезення побутових відходів. Відповідно до Договіру № ВП-21195-Ш встановлено нові норми накопичення твердих побутових відходів - 0,153 куб. м. в місяць, що суттєво менше ніж було встановлено в Договору № ВС-16-00588 (2,2 куб. м. в місяць). Відтак відповідач зазначає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості нараховані свавільно і не відповідають чинному законодавству.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що 04.01.2016 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" та ОСОБА_1 укладено договір № ВС-16-00588 на подання послуг з вивезення побутових відходів.
Відповідно до умов договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів, що утворюються на об'єкті замовника, що знаходяться за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати послуги.
Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на 18.01.2022 заборгованість відповідача за спожиті послуги надання послуг з вивезення побутових відходів відповідно до договору № ВС-16-00588 становить 8562,36 грн, збитки від інфляції у розмірі 1490,43 грн, три проценти річних у сумі 595,00 грн.
08.07.2021 КП "Київкомунсервіс" було направлена платіжна вимога про оплату заборгованості за договором № ВС-16-00588 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 08.07.2021, однак дана вимога була залишена без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пені).
У відповідності до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання).
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом безспірно встановлено, що позивачем надавалися послуги відповідачу. Фактично, на час звернення до суду з позовом, відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується матеріалами справами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Зі змісту наданих позивачем доказів, зокрема, розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за надані послуг з вивезення побутових відходів за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Договору № ВС-16-00588 становить 8562,36 грн.
Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про вказану заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості не подав, факт ненадання позивачем відповідних послуг - не довів.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Позивачем у справі, що є предметом розгляду, доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості і її розміру.
При цьому, як зазначалось, доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідач в ході судового розгляду справи не надав, доказів належного виконання ним зобов'язань по сплаті за послуги з вивезення побутових відходів не надав.
Зважаючи на викладене, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі - 8562,36 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов'язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 30.10.2013 у справі за № 6-59цс13).
Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що вимоги позивача є обґрунтованими, а отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 481,00 гривень.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд,
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" заборгованість за спожиті послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8562,36 грн, збитки від інфляції у розмірі 1490,43 грн, три проценти річних у сумі 595,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" 2 481,00 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю. Г. Головко