03.06.2024 Справа № 756/12218/23
Справа № 756/12218/23
Пр. №2/756/764/24
03 червня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Луценко О.М.,
при секретарі - Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петченко Юрій Арсентійович, про визнання права власності у порядку спадкування за законом,
У вересні 2023 року позивачі звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петченко Юрій Арсентійович, про визнання права власності у порядку спадкування за законом та просили суд постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на 11/12 частину квартири та визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на 11/12 частину квартири.
В обґрунтування позову вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка була рідною бабою позивачки 1, померла, після смерті якої відкрилась спадщина на належну частку у квартирі АДРЕСА_2 . Дана квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який був дідом позивачки 1 в рівних частках. За адресою АДРЕСА_3 , проживали та були зареєстровані батько позивачки ОСОБА_6 , її дідусь ОСОБА_5 1937 року народження та бабуся ОСОБА_4 1941 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на його частку у квартирі. Оскільки ОСОБА_4 , дружина померлого та син померлого ОСОБА_6 проживали на момент смерті спадкодавця разом з ним то вони заяву про прийняття спадщини не подавали. Таким чином після смерті ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_4 та його син ОСОБА_6 прийняли спадщину, відповідно в розмірі 3/4 частини, а батько позивачки 1 та чоловік позивачки 2 в розмірі 1/4 частини на квартиру, однак отримати свідоцтво на право власності на цю квартиру в нових частках не встигли.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_7 та чоловік позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .
Відповідно до цього мати померлого - ОСОБА_4 , дочка померлого ОСОБА_7 , та дружина померлого ОСОБА_2 успадкували спадщину на квартиру. Після смерті ОСОБА_6 майбутні частки на квартиру стали складати в розмірі по 1/12 частині на ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 та 10/12 на матір померлого ОСОБА_4 . При цьому мати померлого ОСОБА_4 заяву до нотаріуса про прийнятя спадщини не подавала, оскільки проживала з ним на момент його смерті та не встигла оформити право власності на цю частку, оскільки померла.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після якої відкрилась спадщина на її частку у зазначеній квартирі.
Позивачки у квітні 2016 року звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. із заявами про прийняття спадщини де дізнались про те, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла належну їй частку у зазначеній квартирі громадянці ОСОБА_8 .
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. заяви про прийняття спадщини від позивачок були прийняті та повідомлено, що вони можуть отримати свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_2 , тільки в розмірі 1/12 частині кожній, оскільки частка на цю квартиру в розмірі 10/12 буде оформлена на громадянку ОСОБА_8 на користь якої було складено заповіт померлою ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_8 виявила своє бажання отримати цю спадщину за заповітом, надавши до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. заяву про прийняття спадщини.
24 вересня 2018 року Оболонським районним судом м. Києва відмовлено у задоволені позову, а 19 грудня 2018 року Киїським апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишено без змін.
11 листопада 2020 року Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційна скарга була задоволена частково, рішення Оболонського районног суду від 24 вересня 2018 року та постанова Київського аппеляційного суду від 19 грудня 2018 року у частині вирішення позовної заяви вимоги ОСОБА_7 про виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту скасовано, та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги про виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту задоволено, прийнято рішення про виключення зі спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту №58561286, складеного 10 лютого 2016 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай Катериною Миколаївною, зареєстрованого у реєстрі за №102.
19 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М., у спадковому реєстрі була здійснена реєстрація недійсності заповіту 10.02.2016 року за номером 102 у реєстрі нотаріальних дій, та за номером у спадковому реєстрі 58561286 на підставі рішення Верховного суду від 11 листопада 2020 року.
27 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. винесена постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії - видачі ОСОБА_7 свідоцтв на право спадщини за законом, оскільки рішення суду не виконано та не надано оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру.
21 липня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. винесена постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва на право спадщини за законом після померлого ОСОБА_6 , оскільки не надано оригіналу правовстановлюючого документу на вищезазначену квартиру. Позивачки зазначають, що дійсно у них немає оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру за адресою АДРЕСА_3 , і тому вони змушені звернутись до суду із позовною заявою, за захистом свого права на спадщину за законом для визнання права власності на спадкове майно, оскільки вони своєчасно звернулись до нотаріса із заявами про прийняття спадщини, однак по теперішній момент не можуть отримати відповідні свідоцтва про право власності на спадкове майно за вищезазначеними причинами.
Відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру пояснюється тим, що ОСОБА_8 забрала всі документи і після винесення рішення Верховним судуом виїхала у республіку Білорусь, надати оригінали правовстановлюючих документів законним спадкоємцям відмовилась і наразі зв'язок з нею втрачений.
До судового засідання представник позивача надала клопотання про розгляд справи без її участі, оскільки позовні вимоги підтримує та просить суд постановити рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Третя особа до судового засідання не не з'явилася, про дату, місце та час повідомлялася належним чином про причини неявки суд не повідомила.
З огляду на зазначене, суд вважає можливим проведення судового засідання та винесення рішення за відсутності відповідача та третьої особи.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка була рідною бабою позивачки 1, померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Квартира за адресою АДРЕСА_3 (теперішня назва вулиці - Героїв полку «Азов») належала на праві приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках, що підтверджується інформаційною довідкою №5527 від 18.03.2016р. Київського міського бюро технічної інвентаризації.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .
Оскільки ОСОБА_4 , дружина померлого та син померлого ОСОБА_6 проживали на момент смерті спадкодавця разом з ним то вони заяву про прийняття спадщини не подавали. Таким чином після смерті ОСОБА_5 , його дружина ОСОБА_4 та його син ОСОБА_6 прийняли спадщину, відповідно в розмірі 3/4 частини, а батько позивачки 1 та чоловік позивачки 2 в розмірі 1/4 частини на квартиру, однак отримати свідоцтво на право власності на цю квартиру в нових частках не встигли.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .
Після смерті ОСОБА_6 майбутні частки на квартиру стали складати в розмірі по 1/12 частині на ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 та 10/12 на матір померлого ОСОБА_4 .
При цьому ОСОБА_4 заяву до нотаріуса про прийнятя спадщини не подавала, оскільки проживала з ним на момент його смерті та не встигла оформити право власності на цю частку, оскільки померла.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після якої відкрилась спадщина на її частку у зазначеній квартирі.
Позивачки у квітні 2016 року звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. із заявами про прийняття спадщини де дізнались про те, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла належну їй частку у зазначеній квартирі громадянці ОСОБА_8 .
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. заяви про прийняття спадщини від позивачок були прийняті та повідомлено, що вони можуть отримати свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_2 , тільки в розмірі 1/12 частині кожній, оскільки частка на цю квартиру в розмірі 10/12 буде оформлена на громадянку ОСОБА_8 на користь якої було складено заповіт померлою ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_8 виявила своє бажання отримати цю спадщину за заповітом, надавши до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. заяву про прийняття спадщини.
24 вересня 2018 року Оболонським районним судом м. Києва відмовлено у задоволені позову, а 19 грудня 2018 року Киїським апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишено без змін.
11 листопада 2020 року Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційна скарга була задоволена частково, рішення Оболонського районног суду від 24 вересня 2018 року та постанова Київського аппеляційного суду від 19 грудня 2018 року у частині вирішення позовної заяви вимоги ОСОБА_7 про виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту скасовано, та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги про виключення зі спадкового реєстру запису про державну реєстрацію заповіту задоволено, прийнято рішення про виключення зі спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту №58561286, складеного 10 лютого 2016 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай Катериною Миколаївною, зареєстрованого у реєстрі за №102.
19 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заїзжай К. М., у спадковому реєстрі була здійснена реєстрація недійсності заповіту 10.02.2016 року за номером 102 у реєстрі нотаріальних дій, та за номером у спадковому реєстрі 58561286 на підставі рішення Верховного суду від 11 листопада 2020 року.
27 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. винесена постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії - видачі ОСОБА_7 свідоцтв на право спадщини за законом, оскільки рішення суду не виконано та не надано оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру.
21 липня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петченко Ю.А. винесена постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва на право спадщини за законом після померлого ОСОБА_6 , оскільки не надано оригіналу правовстановлюючого документу на вищезазначену квартиру.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу у спадковому реєстрі було здійснено реєстрацію визнання вищезазначеного заповіту недійсним.
Згідно постанови Верховного суду від 11 листопада 2020 року, щодо позовної вимоги про визнання заповіту нікчемним у мотивувальній частині зазначено, що «нікчемний заповіт є таким в силу припису закону (частина перша статті 1257 ЦК України) тому відсутні підстави визнавати заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми недійсним.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного суду у пунктах 94,95 постанови від 4 квітня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18) визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закона. За наявносі спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину.»
Виходячи із вищезазначених обставин, Верховний суд у мотивувальній частині постанови від 11 листопада 2020 року зазначив, що оспорюваний правочин є нікчемним, а тому є підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення зі спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно ст. 1268 ч. 5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому відсутність у позивача свідоцтва про право на спадщину на спірну частку у праві спільної власності на квартиру, а також відсутність державної реєстрації за позивачем права власності на таку частку з огляду на положення ст. 1268 ч. 5, ст. 1296 ч. 3 ЦК України, ст. 2 ч. 1 п. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не може бути підставою для висновків про відсутність у позивача права власності на таке спадкове майно, яке вона захищає даним позовом в порядку ст. 392 в контексті ст. 1216 ЦК України, оскільки, як вказувалось вище, спадщина належить спадкодавцю з часу її відкриття, право на спадщину не залежить від наявності свідоцтва про право на спадщину, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речових прав на нерухоме майно, а не самостійною підставою для виникнення таких прав. Саме таким фактом набуття права власності на спірну частку у праві власності на квартиру є факт прийняття спадщини позивачем за законом, до якої входить означене право власності на частку у нерухомому майні.
У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 1268 ч. 5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та позивач є спадкоємцем за законом, яка вчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 10, 12, 13, 77, 83, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петченко Юрій Арсентійович, про визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_9 (адреса проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування за законом на 11/12 частин квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності в порядку спадкування за законом на 11/12 частин квартири за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Луценко