Справа № 362/3090/24
Провадження № 2/362/1943/24
"06" травня 2024 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішень та визнання права власності, -
Позивач звернувся до суду з позовом, перевіривши який, приходжу до висновку, що його необхідно залишити без руху з наступних підстав.
Норми статті 175 ЦПК України чітко та імперативно визначають вимоги щодо форми і змісту позовної заяви.
Натомість, в порушення частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява не містить:
- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін;
- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивачі просять суд визначити у рішенні;
- зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги.
Розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, заявленої фізичною особою або фізичною особою підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 р. встановлено у розмірі 3028 гривні.
З позовної заяви вбачається, що позивач заявляє вимоги про визнання за нею права власності на об'єкт нерухомого майна та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування в ДЗК права власності на земельну ділянку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Позивачем у позовній заяві визначено ціну позову у розмірі 143281,20 грн. на підтвердження вартості спірного майна надано довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 23.04.2024 р., сформовану в Єдиній базі даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості, сервісом послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості (Додаток 2 до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку).
Проте надана позивачем довідка не є доказом на підтвердження дійсної (ринкової) вартості об'єкту нерухомого майна з огляду на нижче викладене.
Згідно з п. 1 Розділу І «Загальні положення» Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку,затвердженого Наказом Фонду державного майна України 17 травня 2018 року № 658, цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб'єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.
Потребу у визначенні оціночної вартості майна встановлює Податковий кодекс. Так, відповідно до вимог ст. 172 Податкового Кодексу, дохід фізичної особи від продажу об'єкта нерухомості обкладається податком ПДФО (18%) та визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості нерухомості, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку. Для визначення суми податку, який має сплатити продавець, використовуються також звіти про оцінку незалежних оцінювачів, але за умови внесення до Єдиної бази даних.
Відтак, вбачається, що сфера застосування оціночної вартості дуже обмежена: лише для оподаткування доходів фізичних осіб від продажу власного майна, а тому, суд не може прийняти надані позивачем Довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості як доказ дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, яке є предметом спору.
Натомість, дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову. Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення розміру судового збору, який повинен сплатити позивач при зверненні до суду, а також визначення в конкретному випадку підсудності розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності- суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Натомість з наданих позивачем довідки слідує, що позивачем не визначено ринкової вартості майна, яке є предметом позову, відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема, не подано звіт про оцінку його ринкової вартості у відповідності до вимог п. 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 р., яким передбачено, що звіт про оцінку майна, повинен бути складений у повній формі, містити дату оцінки та дату завершення складання звіту, та строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.
З огляду на наведене, довідка про оцінку вартості об'єкта нерухомості від 23.04.2024 р. № 201-20240423-0007693183 на підставі якої позивачем визначено ціну позову, не може бути підтвердженням ринкової вартості нерухомого майна.
Відтак, ціна позову, визначена позивачем у позовній заяві у розмірі 143281,20 грн. є такою, що не відповідає дійсній вартості спірного майна.
Також, вимоги першого пункту прохальної частини позову не є позовними по своїй суті, оскільки не стосуються дій чи бездіяльності відповідача та не можуть бути до нього звернені, оскільки вони взагалі не є предметом спору між сторонами.
Тобто, позивачу слід вирішити питання щодо обґрунтованості, доцільності, необхідності заявлення такої позовної вимоги щодо прийняття позову до розгляду та відкриття провадження та їх формулювання у прохальній частині заяви.
Викладаючи обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у заяві вказано перелік фактичних обставин, проте, в порушення в порушення наведених вимог цивільного процесуального закону, у позові не зазначено доказів, що підтверджують кожну з таких обставин (наприклад того, що рішенням Крушинської сільської ради від 02.11.2017 р. №361 було змінено адресу земельної ділянки, ідентичності двох земельних ділянок з кадастровим номером 3221484005:02:016:0007 та 3221484005:02:016:0037).
Тобто, згідно із вимогами пункту п'ятого частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а тому позивачу необхідно у новій редакції позовної заяви зазначити докази, що підтверджують зазначені ним у заяві усі обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (у тому числі того, що рішенням Крушинської сільської ради від 02.11.2017 р. №361 було змінено адресу земельної ділянки, ідентичності двох земельних ділянок з кадастровим номером 3221484005:02:016:0007 та 3221484005:02:016:0037 тощо).
При цьому, на виконання вимог частини п'ятої статті 177 ЦПК України, позивачу необхідно додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у тому числі того, що рішенням Крушинської сільської ради від 02.11.2017 р. №361 було змінено адресу земельної ділянки, ідентичності двох земельних ділянок з кадастровим номером 3221484005:02:016:0007 та 3221484005:02:016:0037).
Як висновок, у позові зазначається певний факт, через кому доказ, що його підтверджує і такий доказ додається до позову (саме у цьому полягають наведені вимоги ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Тобто, позивачу необхідно надати всі докази на підтвердження обставин справи, одночасно відсутні докази чи звертався позивач із запитом щодо отримання рішення органу місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 1 Закону «Про Державний земельний кадастр», кожна земельна ділянка під час реєстрації отримує унікальний код - кадастровий номер. Це індивідуальний набір цифр і знаків, який зберігається за ділянкою протягом всього часу її існування.
Найчастіше номер змінюється у таких випадках: коли землю розділяють на декілька частин. Тоді кожна новоутворена ділянка отримує власний кадастровий номер, адже її початкові межі змінено; коли ділянки об'єднують в одну. Принцип зміни меж такий самий, а значить нова територія отримує один новий кадастровий номер.
Позивачем не зазначено обставин справи, за яких обставин було змінено кадастровий номер та можливо не повністю визначено суб'єктний склад справи.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Одночасно до суду не надано доказів, чи звертався позивач до державного реєстратора щодо вчинення реєстраційної дії - державної реєстрації прав, що здійснюється державним реєстратором у Державному реєстрі прав та отримував відповідне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, до позовної заяви додаються письмові докази в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, копії додатків, які були подані позивачем разом з позовною заявою, є частково нечитабельними та частково не завіреними.
Отже, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви у спосіб: шляхом подання нової редакції позовної заяви, яка б повністю відповідала вимогам статей 175 і 177 ЦПК України, а також надати належним чином завірені та читабельні додатки.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, приходжу до висновку, що її слід залишити без руху, про що повідомити позивача та надати йому строк для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 175, 177, 185, 258 - 261 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішень та визнання права власності, - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, заява буде вважатись неподаною та повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М. Кравченко