Справа № 362/3513/24
Провадження № 1-кс/362/438/24
22 травня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання ст.слідчого СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб у кримінальному провадженні №12024111140000339 від 20.05.2024 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лютинськ, Дубровицького району, Рівненської області, громадянина України, українця, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, матеріали відносно якого 31.01.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, 27.02.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
До Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся ст.слідчий СВ відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітан поліції ОСОБА_6 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лютинськ, Дубровицького району, Рівненської області, громадянина України, українця, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, матеріали відносно якого 31.01.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, 27.02.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Клопотання мотивовано наступним.
Досудовим розслідуванням установлено, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 р. на території України введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався, строком на 90 діб Указом Президента України № 49/2024від 05.02.2024, затвердженого Законом України № 3564-IX від 06.02.2024.
ОСОБА_4 , 20.05.2024, близько 05 год. 12 хв., правомірно перебуваючи в приміщення торгівельного залу супермаркету «АТБ», що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, м.Васильків, вул. Грушевського, 7-А, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, з метою власного збагачення, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, поза волею власника, з сигаретної вітрини вищевказаного супермаркету заволодів товаром, що належить ТОВ «АТБ - Маркет», а саме: пачкою цигарок «Winston Blue», вартістю 95 грн. 00 коп., після чого, тримаючи викрадене в лівій руці, оминувши касові зони, направився з викраденим товаром на вихід з приміщення супермаркету, однак був помічений працівниками ТОВ «АТБ - Маркет», які намагалися його затримати, проте ОСОБА_4 , розуміючи, що його незаконні дії були помічені та викриті, утримуючи при собі викрадене майно, намагався покинути приміщення супермаркету, почавши чинити супротив, проте був затриманий з викраденим товаром працівником охорони даного супермаркету, тобто не вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення:
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), в умовах воєнного стану.
20.05.2024 р. о 06 год. 40 хв., за адресою: 20.05.2024, о 06 год. 40 хв., в приміщенні магазину «АТБ», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , крім того, йому повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється.
20.05.2024 р. старшим слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч. 4 ст. 186 КК України, яке погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , та яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, 20.05.2024 р. вручено підозрюваному ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 .
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчинені кримінального правопорушення:
Підозра ОСОБА_4 , підтверджується: протоколом огляду місця події від 20.05.2024, який проводився за адресою: в приміщенні магазину «АТБ», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 20.05.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 20.05.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 20.05.2024, протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, протоколом огляду предметів від 20.05.2024 року, та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Посилання на один або кілька ризиків:
Перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України;
- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України.
- вчиняти нові кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов до висновку про наявність ризиків:
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_4 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, адже з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії) та (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдова) слід зазначити, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 , 31.01.2023 направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 309, ч.2 307 КК України, 27.02.2023 направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309КК України. Також, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, що у своїй сукупності свідчить про те, що він з метою уникнення покарання може безперешкодно покинути м. Васильків, Обухівського району Київської області, що підтверджує існування реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, необхідно зазначити, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування та зі свідками не проведені всі необхідні слідчі дії, крім того підозрюваний ОСОБА_4 проживає в одному місті зі свідками у даному кримінальному провадженні, крім того йому відомо місце роботи свідків, що допитані в ході досудового розслідування, у зв'язку з чим, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене діяння та зміни показів останніми, підозрюваний ОСОБА_4 може здійснювати незаконний вплив них.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, необхідно зазначити, що підозрюваний ОСОБА_4 , не має постійного місця роботи та офіційного джерела доходів, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, враховуючи той факт, що відносно ОСОБА_4 , 31.01.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 309, ч.2 307 КК України, 27.02.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309КК України, останній може вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Також, прошу суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме:
1) вагомість наявних доказів у матеріалах кримінального провадження, що вказують на причетність до вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваної, винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного не перешкоджає відбуванню покарання;
4) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
5) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
6) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
7) ризик повторення протиправної поведінки.
Згідно ст. 23 КПК України, діє принцип безпосередності судового розгляду. Відповідно, свідків необхідно допитати безпосередньо у судовому засіданні. Таким чином, перебування підозрюваного на волі, дасть можливість останньому незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, що перешкодить об'єктивному судовому розгляду у подальшому.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
Більш м'які запобіжні заходи передбачені ст. 176 КПК України до підозрюваного не можуть бути застосовані, а саме: особисте зобов'язання - в зв'язку зі скоєнням ним тяжкого кримінального правопорушення проти власності, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а також даний запобіжний захід не забезпечить запобіганню виникнення ризику, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, підозрюваний може впливати на зміну ними показів у подальшому; особистої поруки - в зв'язку з відсутністю у слідства будь-яких даних про осіб, які заслуговуючи на довіру у слідства, можуть надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу; застава - в зв'язку із відсутністю даних про те, що у підозрюваного є кошти необхідні для внесення застави, відсутні джерела доходу та майно, домашній арешт - в зв'язку з тим, що вказаний запобіжний захід не зможе забезпечити належним чином процесуальну поведінку підозрюваного, не позбавить його можливості здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, адже до теперішнього часу з їх участю не проведені всі необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_4 у подальшому, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може вчинити дії, які зашкодять збиранню доказів у кримінальному провадженні.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Запобігання ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, прокуратури, суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні відправлення судочинства. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання, просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечив щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Заслухавши прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваному та захиснику 21.05.2024 р., о 17 год. 04 хв., приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що відділом поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111140000339 від 20.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України (а.с.6).
20.05.2024 р. старшим слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч. 4 ст. 186 КК України, яке погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , та яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, 20.05.2024 вручено підозрюваному ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 (а.с.55-57).
Як вбачається з вимоги ІП ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, підозрюваний ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності притягався (а.с. 58-59).
Відповідно до рапорту-характеристики ДОП сектору превенції ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 від 20.05.2024 р., підозрюваний ОСОБА_4 характеризується посередньо, зловживає наркотичними речовинами та алкогольними напоями, скарг до ВП №1 Обухівського РУП ГУНП не надходило (а.с.45).
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 у в/ч НОМЕР_2 проходив службу на посаді стрілець 05.11.2024 р., знято з військового обліку 03.10.2022 р.
Підозра ОСОБА_4 , підтверджується: протоколом огляду місця події від 20.05.2024, який проводився за адресою: в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 20.05.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 20.05.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 20.05.2024, протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, протоколом огляду предметів від 20.05.2024 р., та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання про обрання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до п. 5 Листа ВССУ, слідчий суддя має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3)вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного;
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19.11.2012 р. у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14.10.2010 р. у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09.07.2009 р. у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 р. у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 186 КК України; його вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків у місці його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де характеризується посередньо та проживає разом із матір'ю; учасник бойових дій; те, що він раніше не судимий, матеріали відносно якого 31.01.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, 27.02.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, компрометуючих матеріалів на ОСОБА_4 прокурор не надав; також прокурором не надано слідчому судді реальних доказів, яким чином підозрюваний може незаконно впливати на свідків, які вже допитані слідчим, переховуватися від органів досудового розслідування, вчиняти нові кримінальні правопорушення, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Прокурором та слідчим, окрім того, не підтверджено можливість ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не було надано реальних доказів, що до нього раніше застосовувались запобіжні заходи, умови яких він порушував, а тому відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_4 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з матеріалів справи не вбачається.
При цьому, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, враховуючи, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, а саме ч. 2 ст. 177 КПК України, наявність обґрунтованої підозри та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: домашній арешт цілодобово з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання - відмовити.
Клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лютинськ, Дубровицького району, Рівненської області, громадянина України, українця, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, матеріали відносно якого 31.01.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч.2 ст.307 КК України, 27.02.2023 р. направлено до суду з обвинувальним актом за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю (браслету) строком на 60 днів.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за винятком необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до зони територіально найближчого укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру; прибувати до слідчого ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;
- з'являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
В разі невиконання вищевказаних зобов'язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно та доставити до місця проживання.
Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області.
Згідно вимог ч. 4 ст. 535 КПК України уповноваженим особам ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області повідомити слідчого суддю про результат виконання ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2024 р.
Строк дії ухвали складає два місяці з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1