м. Вінниця
30 травня 2024 р. Справа № 120/4215/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чечельницького сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Чечельницького сектору управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до територіального управління міграційної служби із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки взамін втраченого. Разом з тим, на вищезазначену заяву відповідачем було надано письмову відповідь, в якій повідомлялося, що правові підстави видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відсутні через те, що позивачкою не додано до заяви відповідного рішення суду.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами, а також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає, що відповідно до Закону України "Про звернення громадян" позивачу була надана відповідь на звернення та роз'яснено правила і процедуру оформлення паспорта громадянина України. Отже, на думку відповідачів, в рамках спірних правовідносин вимоги законодавства про звернення громадян були дотримані в повному обсязі. Представник зауважує, що спірний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень, відповідно до положень КАС України, а отже не може бути оскаржений в судовому порядку. Також відповідач зазначив, що порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, здійснюється на підставі Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 № 456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 (далі - Тимчасовий порядок № 456). Згідно з розділом 4 Тимчасового порядку № 456, для обміну паспорта особа подає, зокрема рішення суду. Натомість позивачка звернулася до територіального підрозділу з неповним переліком документів. За таких обставин суб'єкт владних повноважень вважає, що діяв на підставі та в спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що ОСОБА_1 23.02.2022 звернулась до Чечельницького районного відділу УДМС України у Вінницькій області із заявою в якій просила оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, взамін втраченого паспорта у формі ID-картки. Крім того, позивач додатково наголосила, що не має наміру оформляти паспорт у формі ID-картки, після втрати такої ж картки.
Листом Чечельницького районного відділу УДМС України у Вінницькій області від 11.03.2022 №С-3/6/0539-22/0539/4-22 позивачку повідомлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302" передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591. У зв'язку із цим відповідач вказав на необхідність подання із заявою та документами, передбаченими Тимчасовим порядком № 456, в тому числі і рішення суду. Тобто, за відсутності відповідного рішення суду, відповідачі відмовляють у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Позивачка вважає, що Чечельницький районний відділ порушив ї право на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому за захистом цього права звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд враховує таке.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, врегульовані Конституцією України, Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), постановою Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України” від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302).
Законом №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 стаття 8 Закону №5492-VI розпорядник Реєстру відповідно до закону здійснює заходи щодо захисту цілісності баз даних Реєстру, їх технологічного і програмного забезпечення, захисту інформації Реєстру від випадкового чи незаконного знищення, спотворення, втрати, несанкціонованого надання чи доступу.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (частина перша статті 13 Закону №5492-VI).
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт “а” пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).
Частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI встановлено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
Відповідно до частини 9 стаття 16 Закону №5492-VI замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформляє та видає новий документ.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктами 2, 6 Порядку №302 визначено, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Оформлення паспорта повторно здійснюється у уразі його втрати.
Судом встановлено, що позивачці вже було видано паспорт громадянина України у формі ID-картки та присвоєно унікальний номер запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі. Факт отримання в 2018 році паспорта у формі ID-картки позивачкою не заперечується.
Таким чином, позивачем реалізовано своє право щодо оформлення та отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки.
Зазначене свідчить про те, що станом на 2018 рік позивач не вбачала жодних загроз чи перешкод пов'язаних із релігійними переконаннями щодо реалізації свого права на документування паспортом громадянина України у формі ID-картки згідно з приписами Закону №5492-VI та Порядку №302, про які зазначає у позовній заяві.
При цьому в заявленому адміністративному позові позивач покликається на наявність у неї права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки незалежно від того, що попередньо їй був виданий паспорт громадянина України у формі ID-картки.
Проте такі доводи позивача суд відхиляє з огляду на наступне.
В даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки замість раніше отриманого паспорта у формі пластикової ID- картки, який позивачкою було втрачено.
Водночас висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, а не відкликанням згоди, як зазначає позивачка, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Отже, дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
На думку суду, особисте ініціювання позивачем процедури оформлення паспорта громадянина України згідно з приписами Закону №5492-VI та Порядку №302 має наслідком застосування норм саме вказаних правових актів, в тому числі, під час повторного оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки в зв'язку із його втратою.
При цьому Порядком №302 не передбачено можливість обміну паспорта громадянина України у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки.
Застосування положень постанови Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26.06.1992 року №2503-ХІІ є належним у випадках, коли особа ще не надавала згоду на внесення її персональних даних до ЄДДР.
Оскільки в розглядуваній справі позивачу вже було видано паспорт громадянина України у формі ID-картки та внесено за її згодою інформацію до ЄДДР, тому правові підстави для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченої ID-картки відсутні.
Статтею 8 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлено гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.
Статтею 15 Закону України «Про захист персональних даних» чітко визначені випадки видалення або знищення персональних даних, серед яких відсутня така підстава як звернення суб'єкта персональних даних із заявою про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних.
При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо нього до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, проте ніяк не вилучення її, в зв'язку з релігійними переконаннями.
Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що використання позивачкою права на отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при виготовленні якого нею надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, після втрати попереднього паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.
Стосовно аргументів позивачки про те, що дії відповідача щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є примушуванням до обробки персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки та є порушенням конституційних прав ОСОБА_1 та втручанням держави в її особисте життя, то суд зауважує таке.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних регулює Закон №2297-V. Цей закон спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Відповідно до статті 11 цього Закону підставами для обробки персональних даних є як згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних, так і дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень чи необхідність виконання ним обов'язку, який передбачений законом. Обробка територіальними підрозділами ДМС персональних даних заявника, що передує видачі цій особі паспорта громадянина України, а також ведення Реєстру є обробкою персональних даних на підставі закону (в цьому випадку Закону №5492-VI) на виконання покладених законом обов'язків, а отже не потребує згоди суб'єкта персональних даних.
Отже, в спірному випадку, відмова відповідача у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки взамін втраченого паспорта громадянина України у формі ID-картки не є втручанням держави в право на повагу до її приватного життя.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37836770, місцезнаходження: вул. Пирогова, 4, м. Вінниця) в особі Чечельницького сектору Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області (без статусу юридичної особи, місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 30, смт. Чечельник, Вінницька область, 24800).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна