про повернення позовної заяви
м. Вінниця
31 травня 2024 р. Справа № 152/592/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду 16.05.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку.
28.05.2024 року на виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи подану заяву представник позивача вказала, що згідно частини 1 статті 121 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, обставинами. що перешкоджали позивачеві через запровадження в Україні воєнного стану своєчасно звернутися до суду в межах строку, встановленого законом є фактичне постійне перебування оперативного командування та особового складу військової частини в зоні активних бойових дій в межах Донецької області. Відсутність поштового зв'язку та виконання першочергових завдань щодо забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особливість внутрішніх підзаконних актів ЗСУ, жорстке рангове підпорядкування, що унеможливлює досудове врегулювання спору у встановлені законом строки. Вказані обставини значно перешкоджали вчасному зверненню позивача до суду.
Згідно довідки №542 від 21.03.2024 року позивач з 23.11.2022 по 25.12.2023 неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (в тому числі як резерв).
Також, представник позивача повідомила, що позивач перебуває на обліку у психіатра, отримав статус інваліда II групи внаслідок війни.
Згідно Довідки від 07.05.2024 ОСОБА_1 звертався за психіатричною допомогою у КНП «Шаргородська МЛ» з приводу стійкого різко вираженого тривожно-депресивного розладу з агрипнічним компонентом та проявами емоційно-вольової нестійкості асоційованого зі стресом.
Більше того, обставиною, що зумовила пропуск позивачем строку на звернення до суду було застосування за ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02.12.2023 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Розглядаючи заяву та вирішуючи питання строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 121 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
В свою чергу, частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, які регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній після 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, порушення своїх прав позивач пов'язує із непроведенням своєчасного розрахунку, а саме: зменшення розміру посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років за лютий 2023 рік та не виплати за період з березня 2023 по 29.06.2023 посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також надбавки за вислугу років за період з травня 2022 по травень 2023 року; зменшення розміру надбавки за особливості проходження військової служби за травень 2022 - червень 2023 року; не проведення перерахунку окладу з 01 червня 2023 по 29 червня 2023 року, не виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 або 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у діях та заходах з національної безпеки і оборони; не виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік та грошової компенсації за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованим дням у 2023 році; не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2022 по 31.12.2022 та компенсації за неотримане речове майно.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Як вбачається, із матеріалів позовної заяви, позивача, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 №179 від 28.06.2023, виключено зі списків особового складу військової частини з 28.06.2023.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Тобто, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.
З наведеного слідує, що до видання наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини йому виплачується все належне грошове, продовольче та речове забезпечення.
Таким чином, виходячи із наведеного вище, обставини з якими позивач пов'язує порушення своїх прав були відомі з моменту виключення його із списків особового складу частини з 28.06.2023, разом з тим, з позовною заявою позивач звернувся 11.04.2024, тобто у строк, що значно перевищив, встановлений статтею 233 КЗпП України.
Більше того, у частині виплати компенсації за неотримане речове майно, суд в ухвалі від 16.05.2024 звертав увагу позивача, що строк звернення з такими вимогами встановлений частиною 5 статті 122 КАС України та становить місяць з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначив, що про відсутність виплати спірної компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був дізнатися саме у момент звільнення з військової служби та проведення відповідних розрахунків з ним.
Крім того, суд виснував, що звернення позивача до відповідача із заявою та отримання довідки про суму грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідь на неї не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
Судом було встановлено, що 26.06.2023 позивач звернувся із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, проте як зазначає відповідачем порушене питання вирішено не було.
Отже, ще з 26.06.2023 позивач був обізнаний про допущену, на його думку, бездіяльність щодо невиплати спірної винагороди, яка є предметом оскарження за даним позовом.
Однак до суду із вказаними вимогами позивач звертається у строк, який значно перевищує установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України строк.
Крім того, як свідчить зміст позовної заяви, позивач також просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати на розгляд відповідної комісії матеріали щодо встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України";
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо порушення порядку і строків призначення та проведення службового розслідування, складання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), не розгляду рапорту Позивача про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), визнання протиправною та зобов'язати провести службове розслідування та скласти та видати Позивачу довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 15.12.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо порушення порядку і строків призначення та проведення службових розслідувань, стороною яких є позивач, та зобов'язати відповідача надати акти таких службових розслідувань.
В даному випадку суд встановив, що 13.02.2023 його представник із адвокатським запитом звернулася до військової частини НОМЕР_1 про надання довідки про обставини травми.
На адвокатський запит, військова частина листом від 24.02.2023 №507 надала відповідь, в якій заперечила отримання позивачем травми під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Тобто з моменту отримання відповіді на адвокатський запит, позивач був обізнаний про допущену, на його думку, бездіяльність щодо порушення порядку і строків призначення та проведення службового розслідування, складання довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), не розгляду рапорту про надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), проте знову ж до суду звертається у строк який перевищує 1 місяць з дня, коли дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладене, су дійшов висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із зазначеними вище вимогами.
Вирішуючи питання про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які об'єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали від волевиявлення особи.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі №922/1467/20 зазначено, що «закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Обґрунтовуючи підставу для поновлення строку звернення до суду, представник позивача наголошує на тому, що позивач з 23.11.2022 по 25.12.2023 неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (в тому числі як резерв), як на доказ посилається на довідку №542 від 21.03.2024. Проте суд критично оцінює таке посилання представника позивача, оскільки така довідка відсутня у матеріалах справи. Більше того вказану довідку до клопотання про поновлення строку звернення до суду остання не надає, хоча і зазначає про неї у додатках до клопотання.
Поряд із цим, суд вказує, що позивач з 28.06.2023 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (наказ № 179 від 28.06.2023).
Крім того, суд також не вважає поважними причини пропуску строку такі як звернення позивача за психіатричною допомогою у КНП «Шаргородська МЛ» та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно частиною 1 статті 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
На підставі викладеного суддя вважає безпідставними доводи представника позивача про те, що позивач, перебуваючи під вартою, був позбавлений можливості звернутись до суду у строк, встановлений ст. 122 КАС України та ст. 233 КЗпП України, так як позивач не був позбавлений можливості звернутися за адвокатською допомогою.
Крім того, доказів застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали справи не містять.
Як на поважність пропуску строку звернення до суду представник позивача також вказує на запровадження в Україні воєнного стану, що створює загрозу життю і здоров'ю особи, що унеможливило своєчасність звернення до суду.
Дійсно, загальновідомим є той факт, що на території України тривалий час діють карантинні обмеження та починаючи з 24.02.2022 запроваджено воєнний стан у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану".
Діяльність судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано статтею 12-2 цього Закону, за приписами якої в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
За правилами статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Вінницький окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні як карантинних обмежень, так і воєнного стану, безперервно здійснював свою діяльність, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу у цій справі, можливість реалізації права на судовий захист.
Відтак, позивач міг безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду в межах встановленого законом строку звернення як шляхом подання позовної заяви безпосередньо сам або через представника, через канцелярію суду, так і шляхом направлення позовної заяви до суду по пошті або через систему "Електронний суд".
В ухвалах від 23 червня 2022 року у справі № 520/8674/2020 та у справі №440/2822/20 Верховний Суд зазначив, що питання поновлення строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо пропуск цього строку відбувся ще до запровадження воєнного стану.
Зі змісту заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом не слідує, що позивач мав обмеження для пересування, роботи поштового та електронного зв'язку, тощо, які б унеможливили чи ускладнили звернення позивача з цим позовом у встановлений кодексом строк, що вказує на те, що між пропуском строку звернення до суду і введенням карантинних обмежень та воєнного стану відсутній безпосередній та прямий причинний зв'язок. Доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану вплинуло на обов'язок позивача своєчасно звернутися до суду з позовом, заява про поновлення строку звернення до суду також не містить.
Суд роз'яснює, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку поважних причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин, вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого кодексом строку.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання вказаної позивачем причини пропуску строку звернення до суду поважною, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Відтак, застосовуючи зазначені вище правові висновки, зважаючи на встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, за відсутності обґрунтування позивачем поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, подана представником позивача позовна заява підлягаю поверненню.
При цьому, слід зазначити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України).
Керуючись ст. 123, 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна