27 травня 2024 рокуСправа №160/7409/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7409/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код юридичної особи 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
21.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком №047050024007 від 18.09.2023;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу період роботи з 16.05.1983 по 30.11.1988, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 ;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу період навчання з 01.09.1984 по 24.11.1990 згідно Довідки №345 від 04.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.09.2023 №047050024007 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком з причини недостатності страхового стажу. Позивач не погоджується з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
05.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12833/24), в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач 11.09.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву. 18.09.2023 Головним управлінням на підставі заяви та наданих документів було винесено рішення №047050024007 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону №1058-IV. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 24.11.1990 згідно довідки №345 від 04.08.2023, оскільки по-батькові не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ), та всі періоди в трудовій книжці НОМЕР_2 від 22.05.1983, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.09.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду поданих позивачем документів за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.09.2023 №047050024007, в якому зазначено наступне:
«Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 11.09.2023.
Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років.
Вік заявниці 60 років.
Необхідний страховий стаж, визначений частиною 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності не менше 30 років.
Страховий стаж особи становить 18 років 09 місяців 00 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період навчання з 01.09.1984 по 24.11.1990 згідно довідки №345 від 04.08.2023, оскільки по-батькові не відповідають паспортним даним ( ОСОБА_2 );
трудова книжка НОМЕР_2 від 22.05.1983, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка
Не працює.
Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, з 04.03.2028.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.».
Позивач не погоджується з рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.05.1983 з причин відсутності печатки на титульній сторінці.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Судом встановлено, що згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 22.05.1983 ОСОБА_1 працювала у наступні періоди:
- 16.05.1983 - прийнята на роботу до Верхньодніпровського міжколгоспного підприємства з виробництва хутра ветсанітаром згідно наказу №79 від 25.05.1983 (запис №1);
- 20.05.1988 - переведена на посаду касира-диспетчера згідно наказу №28 від 20.05.1988 (запис №2);
- 01.08.1988 - Верхньодніпровське міжколгоспне підприємство з виробництва хутра реорганізовано в підприємство з виробництва хутра Верхньодніпровського міжгосподарського агропромислового об'єднання з виробництва продуктів тваринництва згідно рішення зборів уповноважених ІНФОРМАЦІЯ_2 , протоколу №2 від 24.05.1988 (запис №3);
- 30.11.1988 - звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням штату п. 1 ст. 40 КЗпП УРСР згідно наказу №112 від 30.11.1988 (запис №4).
Зазначені записи у трудовій книжці позивача виконані послідовно, без виправлень та підчисток, у судовому порядку недійсними не визнавались.
Суд критично ставиться до позиції відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки з причин відсутності печатки на титульній сторінці, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.
На момент заповнення трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.05.1983 та внесення у трудову книжку позивача записів №№1-4 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252) (далі - Інструкція №162).
Так, відповідно до пп. 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.
В трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагороди та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, застосовані трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення у відповідності до чинного законодавства; відомості про відкриття, на яві видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно пп. 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки (як-то відсутність печатки на титульній сторінці) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Таким чином, суд вважає неприйнятними доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про те, що періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.05.1983 не можуть бути зараховані, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка.
Суд, дослідивши копію трудової книжки позивача, що додана до матеріалів справи зауважує, що остання містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача, з урахуванням чого, суд вважає, що відповідачем безпідставно під час розгляду і вирішення питання призначення пенсії не зараховано до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, період роботи позивача з 16.05.1983 по 30.11.1988.
Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів, які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 16.05.1983 по 30.11.1988 до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
У зв'язку з викладеним вище, період роботи позивача з 16.05.1983 по 30.11.1988 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.05.1983 повинен бути зарахований до його страхового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1984 по 24.11.1990, відповідно до довідки №345 від 04.08.2023, оскільки по-батькові не відповідають паспортним даним ( ОСОБА_2 ), суд зазначає наступне.
У матеріалах справи наявна копія довідки від 04.08.2023 №345, виданої Державним професійно-технічним навчальним закладом «Кам'янський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту», якою підтверджено період навчання позивача з 01.09.1978 по 24.07.1981 в СПТУ-24 м. Дніпродзержинська.
Згідно ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Враховуючи, що згідно довідки від 04.08.2023 №345 позивач закінчив навчання 24.07.1981, а запис №1 у трудовій книжці позивача здійснено 16.05.1983 (тобто, перерва між закінченням навчання та днем зарахування на роботу перевищує три місяці), відсутність у трудовій книжці записів про період навчання позивача саме з 01.09.1984 по 24.11.1990, а також будь-яких інших доказів на підтвердження саме цього періоду навчання, суд доходить висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для зарахування вказаного періоду навчання до страхового стажу позивача.
Відтак, позовні вимоги в частині зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача є необґрунтованими, у зв'язку із чим, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене та враховуючи, що вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження останнього та зобов'язувати його призначати пенсії за віком, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, оскільки, це є необхідним для захисту прав та законних інтересів позивача.
Разом з тим, суд наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішень за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком не приймало, права позивача не порушувало, у зв'язку з чим, позовні вимоги, звернуті до останнього, задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності прийнятого рішення, натомість, позивачем частково доведено та частково підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код юридичної особи 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 18.09.2023 №047050024007.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.05.1983 по 30.11.1988 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.05.1983.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код юридичної особи 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 27.05.2024.
Суддя О.В. Царікова