25 квітня 2024 року Справа № 160/18098/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
за участі секретаря судового засіданняПівоварові В.С.
за участі:
представника позивача представника відповідача Кок С.А. Ярмолич К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати:
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 428-17, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2012 рік у сумі 22690,45 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 429-17, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2013 рік у сумі 22690,45 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 430-17, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік у сумі 22690,45 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.12.2017 року № 340-1301/16, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 125 383,64 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 24.04.2017 року № 340-1301, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 132 906,98 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.02.2018 року № 214178-1310-0463, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 132 906,98 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.03.2019 року № 476832-5250-0463, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 132 906,98 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 27.04.2020 року № 27480-5140-0463, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 132 906,98 грн.;
податкову вимогу за формою "Ф" від 16.02.2016 року № 220-23.
Обґрунтовуючи позов по суті, позивач зазначив, що оскільки ним було відчужене нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , відсутні підстави для нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб, в тому числі у період часу з 2014 по 2020 рік.
Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовної заяви, просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 33850581, дата формування 19.02.2015 року, вбачається, що на підставі Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, б/н від 08.07.2009 року у ОСОБА_1 виникло право власності на будівлю автосалону літ. Ж-1 загальною площею 1104,7 кв,м., будівлі охорони літ. З, І, №5, №6 шлагбауми, №7 хвіртка, №8 огорожа, №9 огорожа, №10 сходи, №11 підпірна стіна, №№12 20 інформаційні щіти, І, II мостіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , Дата прийняття рішення про реєстрацію - 10.08.2009 року, реєстраційний номер 17681899.
У зв'язку з цим, контролюючим органом сформовано спірні рішення.
Вищевказане нерухоме майно було ОСОБА_1 22.09.2009 року було відчужене на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. 22.09.2009 року за реєстровим №2531.
Відповідно п. 1 договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 22.09.2009 року ОСОБА_1 передав у власність, а прийняли, ОСОБА_2 42/100 (сорок дві сотих) частини, ОСОБА_3 33/100 (тридцять три сотих) частини, та ОСОБА_4 25/100 (двадцять п'ять сотих) частини та сплатили вартість за ціною та у порядку, що передбачено цим договором, будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: будівля автосалону літ. Ж-1 загальною площею 1104,7 кв.м., будівлі охорони літ. З, І, №5, №6 шлагбауми, №7 хвіртка, №8 огорожа, №9 огорожа, №10 сходи, №11 підпірна стіна, №№12 20 інформаційні щіти, І, II мостіння.
Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 22.09.2009 року зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 22.09.2009 року.
Право власності ОСОБА_2 42/100 (сорок дві сотих) частини, ОСОБА_3 33/100 (тридцять три сотих) частини, та ОСОБА_4 25/100 (двадцять п'ять сотих) частини на будівлю автосалону літ. Ж-1 загальною площею 1104,7 кв.м., будівлі охорони літ. З, І, №5, №6 шлагбауми, №7 хвіртка, №8 огорожа, №9 огорожа, №10 сходи, №11 підпірна стіна, №№12 20 інформаційні щіти, І, II мостіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг від 01.06.2017 року № 88635901 та № 88635603.
Спірні правовідносини регулюються ПК України, Земельним кодексом України (далі - ЗК), Цивільним кодексом України (далі - ЦК).
Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Приписами статті 120 ЗК України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Разом з тим пунктом 287.6 статті 287 ПК України (редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, яка діє з 01.01.2015) встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Тобто, в розумінні положень цієї статті, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
З урахуванням характеру спірних правовідносин, застосуванню підлягають положення спеціального закону - Податкового кодексу України (а саме пункт 287.6 цього закону), що мають вищу юридичну силу, в контексті виникнення у фізичної особи обов'язку щодо сплати земельного податку виключно з дати реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Як встановлено судом, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 22.09.2009 року ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будівлі та споруди - об'єкт нежитлової нерухомості - за адресою АДРЕСА_1 .
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність обов'язку позивача по сплаті земельного податку за земельну ділянку під відчуженими будівлями та спорудами з вересня 2009 року.
Оскільки за позивачем право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 також не було зареєстровано, то суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень, а отже і податкової вимоги.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, що винесені ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а саме:
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 428-17, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2012 рік у сумі 22690,45 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 429-17, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2013 рік у сумі 22690,45 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 06.06.2015 року № 430-17, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік у сумі 22690,45 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.12.2017 року № 340-1301/16, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 125383,64 грн,;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 24.04.2017 року № 340-1301, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 132906,98 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.02.2018 року № 214178-1310-0463, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 132906,98 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 13.03.2019 року № 476832-5250-0463, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 132906,98 грн.;
податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" від 27.04.2020 року № 27480-5140-0463, яким нараховано грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 132906,98 грн.;
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу за формою "Ф" від 16.02.2016 року № 220-23.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 7250,83 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 30 квітня 2024 року.
Суддя О.В. Єфанова