Справа № 615/359/24 Головуючий суддя І інстанції Токмакова А.П.
Апеляційне провадження № 33/818/738/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП
24 травня 2024 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Кравченка О.М. на постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 06 березня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, -
Постановою судді Валківського районного суду Харківської області від 06.03.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, неодруженого, який служить в в/ч НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постановою встановлено, що 04.03.2024 о 16:00 год. ОСОБА_1 виявлений на виїзді з м. Валки Харківської області в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків в особливий період. О 16:20 год. в КНП «Валківська ЦРЛ» прошов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Алкофор 205, результат 1,93 проміле.
В своїй апеляційній скарзі захисник Кравченко О.М. просить постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 06.03.2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам цієї справи, оскільки 04.03.2023 року ОСОБА_1 знаходився на території розташування його підрозділу у Краматорському районі Доенецької області, а ні у м. Валки Харківської області, як це зазначено у протоколі ДНХ-2 №2183 від 04.03.2024 року про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП .
Крім того, захисник зазначає, що у протоколі ДНХ-2 №2183 від 04.03.2024 року та в інших процесуальних документах підпис не належить його підзахисному. Протокол про військове адміністративне правопорушення складено неуповноваженою на те особою.
Апелянт також зазначає, що в протоколі ДНХ-2 №2183 від 04.03.2024 року та в оскаржуваній постанові не зазначено точне місце скоєння адміністративного правопорушення, а під час судового розгляду
В судове засідання ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 не з'явилися, але останні були належним чином повідомлені про місце та час апеляційного розгляду, про що свідчить їх особистий підпис у рекомендованих повідомленнях про отримання ними 10.05.2024 року та 11.05.2024 року судових повісток.
13.05.2024 року ОСОБА_1 та захисник Кравченко О.М. також були повідомлені телефонограмою про дату та час розгляду справи за апеляційною скаргою захисника на постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 06 березня 2024 року.
14.05.2024 року до Харківського апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_2 про проведення апеляційного розгляду за відсутності сторони захисту.
При цьому, суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, належить врахувати, що саме захисник Кравченко О.М. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Валківського районного суду Харківської області від 06 березня 2024 року.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
За таких обставини, враховуючи наявність клопотання захисника Кравченка О.М., суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 та його захисника, які були належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду і будь-яких клопотань про відкладення судового засідання не подавали, з урахуванням наявних відомостей у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 , з наступних підстав.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
За таких обставин, згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, захисником в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які спростовують висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено та діє і на час апеляційного.
Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Диспозицією ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дії, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, вчинені особою в умовах особливого стану, зокрема за виконання військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами обов'язків військової служби в стані сп'яніння.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7).
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, підтверджується докази, що містяться в матеріалах справи, а саме відомостями: протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 №2183 від 04.03.2024 року; висновку №2183 щодо результатів медичного огляду для встановлення факту сп'яніння від 04.03.2024 року; направлення на огляд затриманого з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 04.03.2024 року; письмової заяви ОСОБА_1 ; копії військового квитка серії НОМЕР_2 .
Згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 №2183 від 04.03.2024 року, 04.03.2024 року о 16:00 год. прапорщик ОСОБА_1 виявлений на виїзді з м. Валки Харківської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, нестійке мовлення; порушення координації рухів та агресивна поведінка. В подальшому ОСОБА_1 було направлено до КНП «Валківська ЦРЛ» для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. О 16:20 год. в КНП «Валківська ЦРЛ» ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Алкофор 205, результат 1,93 проміле. (а.с.1-2).
До того ж, відповідно до цього протоколу, у ньому зазначені вимоги ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, з положеннями яких ОСОБА_1 було особисто ознайомлено, що також підтверджується його особистим підписом (а.с.1).
Крім того, ОСОБА_1 у цьому протоколі також зазначив, що він визнає свою провину (а.с.2).
Згідно відомостей копії військового квитка НОМЕР_2 , виданого 24.09.1985 року, ОСОБА_1 станом на 04.03.2024 року проходив службу у в/ч НОМЕР_1 (а.с.7-9).
Окрім цього, з направлення на огляд на стан алкогольного сп'яніння від 04.03.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 04.03.2024 року о 16 годині 10 хв. був направлений до КНП «Валківська ЦРЛ» для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.3)
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 2183 від 04.03.2024 року вбачається, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу Алко-фор 205 є позитивним та складає 1,93 проміле (а.с.4).
Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_1 , останній просив провадити судовий розгляд у справі за протоколом про адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 №2183 від 04.03.2024 року за його відсутності, а також зазначив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, визнає повністю (а.с.10).
Належить взяти до уваги, що протокол про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, складений відповідно до вимог Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021 року, у тому числі щодо зазначення у ньому дати і місця його складання, посади, прізвища, імені, по батькові особи, яка його склала; відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місця, часу вчинення і суті адміністративного правопорушення, зафіксовані у ньому дані узгоджуються із сукупністю інших доказів, тому суд доходить висновку, що цей документ складений у передбачений законодавством спосіб та є належним і допустимим доказом.
Також належить врахувати, що цей протокол складений складно відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, а саме уповноваженою на це посадовою особою - начальником групи охорони та ППС 3-го роти ВСП військової частини НОМЕР_3 - старшим сержантом ОСОБА_3 (а.с.1-3).
Суд також бере до уваги те, що, незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями працівників Військової служби правопорядку під час затримання ними ОСОБА_1 з метою доставлення його до КНП «Валківська ЦРЛ» для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, складання протоколу про адміністративне правопорушення та адміністративних матеріалів за цим протоколом, ОСОБА_1 та його захисник не скористалися своїм конституційним та процесуальним правом і не оскаржували дії цих посадових осіб, тобто сторона захисту не зверталася до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталася зі скаргою на дії цих осіб до їх керівництва або до відповідних вищих посадових осіб, хоча мали для цього достатньо часу.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей з ЄРДР щодо порушення кримінального провадження за фактом фальсифікації матеріалів цієї справи та перевищенні своїх службових повноважень працівниками Військової служби правопорядку, а тому апеляційні доводи в цій частині, в тому числі, щодо фальсифікації підпису ОСОБА_1 у протоколі та письмовій заяві, а також визнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, є необґрунтованими та суб'єктивними.
Апеляційний суд також зазначає, що сторона захисту не заявляла будь-яких клопотань про виклик та допит свідків ф призначення судово-почеркознавчої експертизи з метою підтвердження їх версії щодо відсутності ОСОБА_1 04.03.2024 року о 16:00 год. на місці подій, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 №2183 від 04.03.2024 року.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання апелянта на незаконність дій працівників Військової служби правопорядку під час затримання ними ОСОБА_1 для доставлення останнього до КНП «Валківська ЦРЛ» для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення та адміністративних матеріалів за цим протоколом.
Крім того, захисник ОСОБА_2 не був позбавлений процесуальної можливості звертатися з адвокатськими запитами до керівництва КНП «Валківська ЦРЛ», в тому числі, чи доставлявся ОСОБА_1 до цього медичного закладу.
З системного аналізу положень ст. 266-1 КУпАП можна зробити висновок, що огляд на стан алкогольного сп'яніння безумовно не може бути проведений одразу в медичному закладі за згодою всіх учасників.
Натомість, з аналізу змісту ст. 266-1 КУпАП можна зробити висновок, що відсутність пропозиції уповноваженої посадової особи військовослужбовцю пройти відповідний огляд на місці може бути, з врахуванням конкретних обставин події, легітимною підставою для відмови такого військовослужбовця від проходження огляду одразу в медичній установі, проте обставини справи, яка є предметом цього судового розгляду, не стосуються відмови військовослужбовця від проходження огляду на стан сп'яніння.
Разом із тим, матеріали цієї справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 вимагав пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці вчинення правопорушення із використанням спеціальних технічних засобів, що може свідчити про порушення вимог ст. 266-1 КУпАП з огляду на вказані вище обставини.
При цьому, належить також врахувати, що згідно статті 266-1 КУпАП, застосування технічних засобів відеозапису або залучення двох свідків під час проведення огляду, здійснюється тільки у випадку, коли огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, проводить уповноважена на те посадова особа із використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У цій справі огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводив не посадова особа ВСП, а лікар (фельдшер) у медичному закладі, а тому були відсутні підстави для застосування технічних засобів відеозапису або залучення двох свідків.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП є необґрунтованими, оскільки виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби у стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду є окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а вина ОСОБА_1 доведена доказами, що досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду та яким надана повна та вмотивована оцінка в оскаржуваному судовому рішенні.
Змістовний аналіз структури правової норми ч. 3 ст.172-20КУпАП вказує на те, що ця норма встановлює пряму диспозицію (в даному конкретному випадку, перебування особи в стані алкогольного спяніння під час виконання службових обовязків в особливий період), за яку прямо передбачено адміністративну відповідальність - накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу або арешт з утримання на гауптвахті.
Водночас ні захисником, ні правопорушником не наведено доказів на підтвердження того, що 04.03.2023 року ОСОБА_1 не виконував службових обов'язків, що ставить під сумнів доводи апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Доводи захисника ОСОБА_2 , які він зазначив в апеляційній скарзі, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Отже, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке підтверджується доказами, які доповнюють один одного та були досліджені під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
За таких обставин, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.
Натомість, відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці звільняються від сплати судового збору, при розгляді справи, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Таким чином, належить змінити оскаржувану постанову, звільнивши ОСОБА_1 від сплати судового збору як військовослужбовця при розгляді справи, пов'язаній з виконанням службових обов'язків, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 задовольняється частково.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а саме шляхом виключення з її мотивувальної та резолютивної частини висновки і рішення суду про стягнення судового збору з ОСОБА_1 на підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Кравченка О.М. задовольнити частково.
Постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 06 березня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, - змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини висновки і рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
В решті постанову Валківського районного суду Харківської області від 06 березня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков