Єдиний унікальний номер 229/2787/24
Номер провадження 3/229/1283/2024
14 травня 2024 року м. Дружківка
Суддя Дружківського міського суду Донецької області Гонтар А.Л., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління превентивної діяльності ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Пигарівка Середино-Будського р-ну Сумської області, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше, протягом року, до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення не притягувалась,
за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
15 квітня 2024 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 219582 від 10.04.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Згідно протоколу, 10 квітня 2024 року о 16 год. 34 хв. за адресою: АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність, а саме надання послуг з різних видів масажу, без наявності дозволу місцевого органу влади на організацію діяльності даного виду, чим порушила вимоги ст.ст. 58, 128 Господарського кодексу України, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином.
В судове засідання представник ОСОБА_1 , адвокат Дьяченко О.В. не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі його підзахисної ОСОБА_1 . Також надав клопотання про закриття провадження у справі.
Своє клопотання обгрунтовує тим, що диспозиція ч.1 ст. 164 КУпАП є бланкетною, тому необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми якого саме закону порушено особою діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю. Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язковими ознаками якої є безпосередність та систематичність її здійснення з метою отримання прибутку, вчинення діяльності три і більше разів протягом одного календарного року. Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП. В матеріалах справи відсутні докази того, що гр. ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність систематично, відсутні докази отримання гр. ОСОБА_1 виручки від здійснення господарської діяльності, вилучення та факту передачі грошових коштів, тобто відсутні достатні та переконливі докази, які б у своїй сукупності об'єктивно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.
Просить провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, клопотання захисника, дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду надані такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 219582 від 10.04.2024 р., рапорт посадової особи ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, письмове пояснення свідка, копія паспорта правопорушниці з мобільного застосунку «Дія».
Диспозиція ч.1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в таких формах:
1) провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди);
2) надання суб'єктом господарювання дозвільному органу або адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку)- ч.ч. 1,2 ст.164 КУпАП; спеціальний (посадова особа суб'єкта господарювання, громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності) - ч. 3 ст.164 КУпАП.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно ч.1 ст. 58 ГК України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:
-безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;
-із залученням або без залучення найманої праці;
-самостійно або спільно з іншими особами.
Так, об'єктом ст. 164 КУпАП є господарська діяльність, або будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Тобто, господарською вважається діяльність, яка провадиться не менше трьох разів протягом одного календарного року.
Доказів того, ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, а саме зареєстрована як підприємець та здійснює підприємницьку діяльність до матеріалів справи не долучено.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 10.04.2024 року не зазначено, протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, адже господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер).
До матеріалів справи не долучено всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для господарської діяльності.
Судом встановлено, що в провину ОСОБА_1 ставиться порушення нею вимог ст.ст. 58, 128 Господарського кодексу України, але посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не зазначено який саме пункт, частину цих статтей було порушено, що робить обвинувачення не конкретним і не розкриває об'єктивної сторони правопорушення.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного у статті КУпАП та нормам інших законів, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених законодавством України протиправних дій.
Серед ознак суті адміністративного правопорушення повинно бути посилання на конкретний чинний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Отже, об'єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП не узгоджується з фактичними даними справи, а вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_1 за цією статтею.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Для встановлення "обґрунтованості висунутого обвинувачення" у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази, які в сукупності доводять винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини "поза розумним сумнівом".
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява № 926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
У відповідності до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 219582 від 10.04.2024 р. не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 247, 251, 284, 287, 289, 291 КУпАП, суддя -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: А.Л. Гонтар