22.05.2024
Справа №489/2521/22
Провадження №2/489/105/24
22 травня 2024 м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Ставратій Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Валієва Валерія Валеріївна про визнання права власності в порядку спадкування за законом
встановив.
Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,1 кв.м., житловою площею 25,5 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . З померлою ОСОБА_2 вона проживала спільно, доглядала її, оскільки остання потребувала стороннього постійного догляду, купувала ліки, забезпечувала продуктами харчування, підтримувала порядок у квартирі. ОСОБА_2 за життя заповіту не складала. Вона є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , оскільки остання дітей не мала, інших родичів, які бажають прийняти спадщину, також немає. У зв'язку з життєвими обставинами (тривалими хворобами, похилим віком) ОСОБА_2 не встигла за життя оформити дублікат Свідоцтва про право власності на житло для подальшого оформлення Договору дарування або довічного утримання. Вона у встановлений законодавством строк, звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки проживала з останньою та доглядала її. Проте, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутній оригінал правовстановлюючий документ на квартиру АДРЕСА_1 , яка є спадковим майном.
Від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що позивачка посилається на те, що вона відноситься до спадкоємців четвертої черги, оскільки спільно проживала зі спадкодавцем з 2009 року, доглядала її,займалась похованням. Проте, позивачка не просить встановити факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем. Для встановлення такого факту, необхідні докази: ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків. Всі додані до позовної заяви докази, не підтверджують те, що позивачка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю, позивачкою додано лише докази на підтвердження поховання. Надані чеки, квитанції, розрахункові книжки, посвідчення не являються достовірними, достатніми та належними доказами.
20 червня 2023 року від позивачки надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до яких просить доповнити позовні вимоги та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з спадкодавицею ОСОБА_2 до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що вона з 2009 року почала проживати з ОСОБА_2 , оскільки остання була самотньою та потребувала сторонньої допомоги через похилий вік та стан здоров'я. Проживаючи зі спадкодавицею, вона доглядала останню, вбирала у квартирі, готувала їжу, купувала ліки, возила до лікарні, сплачувала комунальні послуги. ОСОБА_2 сприймала її як внучку, розповідала про своє життя, шкодувала, що не мала своїх дітей. Спадкодавиця уповноважила її зібрати всі необхідні документи, а саме отримати дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, зареєструвати право власності, замовити технічний паспорт та підготувати всі відповідні документи для укладення договору довічного утримання. З цією метою вона оформила на її ім'я довіреність з правом підпису та укладення договору довічного утримання. Проте, фактично укласти договір довічного утримання не встигли. Похованням ОСОБА_2 займалася виключно вона.
Ухвалою суду від 12.09.2022, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.09.2022, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.
Ухвалою суду від 22.11.2022, закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалами суду від 07.02.2023, 05.04.2023 та від 21.06.2023, відкладено розгляд справи та витребувано докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з'явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1261 Цивільного кодексу України спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно частин 3, 5 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Аналогічну норму містить пункт 3.21 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, а відповідно до частини шостої даної статті фізична особа може мати кілька місць проживання.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Встановлення вказаного факту має для позивача юридичне значення, оскільки від цього залежить можливість оформлення спадкових прав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими відповідно до вимог ст. ст. 77-78 ЦПК України.
Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру АДРЕСА_2 .
15 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Валієвої В.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Валієвої В.В. про відмову у вчинені нотаріальної дії від 22.09.2015 за вих. 254/02-14, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа насадкове майно, а також у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем.
Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи № 31/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Позивачка в своєму позові зазначає, що у зв'язку з життєвими обставинами (тривалими хворобами, похилим віком) ОСОБА_2 не встигла за життя оформити дублікат Свідоцтва про право власності на житло для подальшого оформлення Договору дарування або довічного утримання.
Згідно Архівного витягу рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 112 від 19.06.1992, вирішено оформити право власності по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 .
Відповідно до копії Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 20.07.1992, Яка не містить підпису та печатки, ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 .
Як вбачається з довідки КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 01.07.2015, власницею квартири АДРЕСА_2 , станом на 28.12.2012, зареєстрована - ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності б/н від 20.07.1992.
Позивачка зазначає, що починаючи з 2009 року почала проживати з ОСОБА_2 , оскільки остання була самотньою та потребувала сторонньої допомоги через похилий вік та стан здоров'я. Проживаючи зі спадкодавицею, вона доглядала останню, вбирала у квартирі, готувала їжу, купувала ліки, возила до лікарні, сплачувала комунальні послуги. ОСОБА_2 сприймала її як внучку, розповідала про своє життя, шкодувала, що не мала своїх дітей.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
З матеріалів справи, вбачається, що похованням ОСОБА_2 займалася ОСОБА_1 (а.с. 17-20).
З довідки ОСББ «Іртиш» від 14.07.2015 за вих. № 112, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 16.06.1987 по 19.01.2015 та була виписана у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті ОСОБА_2 разом з нею проживала та не була зареєстрована ОСОБА_1 з 22.08.2009.
Згідно Акта про проживання у квартирі від10.07.2015 підписаного свідками та засвідченого начальником ОСББ «Іртиш» ОСОБА_3 , у квартирі АДРЕСА_2 проживала та була зареєстрована ОСОБА_2 , також разом з нею з 2009 року проживала ОСОБА_1 , яка доглядала за нею, лікувала, купувала продукти харчування, годувала, підтримувала квартиру, а коли ОСОБА_4 померла, займалася похованням.
Позивачка вказує, що спадкодавиця уповноважила її зібрати всі необхідні документи, а саме отримати дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, зареєструвати право власності, замовити технічний паспорт та підготувати всі відповідні документи для укладення договору довічного утримання. З цією метою вона оформила на її ім'я довіреність з правом підпису та укладення договору довічного утримання.
До матеріалів справи долучено запит про надання правової допомоги від Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції направленого до Архівно-інформаційного відділу Головного управління РАЦСу Московської області Російської Федерації від 11.12.2014 за вих. № 243/04.03-42, відповідно до якого Міський відділ РАЦС ММУЮ просив надати копію актового запису про шлюб, укладеного 26 лютого 1966 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відділом РАЦСу Будапешта.
Як вбачається з довіреності від 10.12.2014, посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т., зареєстрованої в реєстрі № 2742, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником в усіх державних, громадських, господарських та інших установах, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності, підпорядкування та галузевої належності, адміністративних структурах та органах влади, фінансових та банківських установах з усіма необхідними повноваженнями щодо: отримання на її ім'я Дублікату право встановлювального документа на квартиру АДРЕСА_2 , реєстрації права власності вищевказаної нерухомості в Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції; підготовки відповідних документів для Договору довічного утримання та його укладення, а також надано право наглядати за вищевказаною нерухомістю, мати до неї вільний доступ, здійснювати, якщо в цьому буде потреба, її поточний ремонт.
Вказана довіреність записана нотаріусом зі слів ОСОБА_2 , до підписання прочитана нею вголос та у зв'язку з похилим віком та хворобою, на її прохання, у її присутності та присутності нотаріуса підписана ОСОБА_7 .
До матеріалів справи долучено копію публікації в газеті «Рідне прибужжя» від 09.07.2015, в якій міститься оголошення в розділі «різне», а саме: вважати недійсним, у зв'язку з втратою, свідоцтво про право особистої власності б/н від 20.07.1992 на ім'я ОСОБА_2 .
Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_2 є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менше ніж п'ять років.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц. Крім того, вказаний висновок застосований Верховним Судом також у постановах від 28 травня 2021 року у справі № 182/653/17 та від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17.
Позивачка зазначає, що починаючи з 2009 року почала проживати з ОСОБА_2 , доглядала останню, вбирала у квартирі, готувала їжу, купувала ліки, возила до лікарні, сплачувала комунальні послуги. ОСОБА_2 сприймала її як внучку, розповідала про своє життя, шкодувала, що не мала своїх дітей.
На підтвердження зазначеного суду надано: ехокардіографію ОСОБА_2 від 24.11.2009; лист-запит про надання правової допомоги від Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції направленого до Архівно-інформаційного відділу Головного управління РАЦСу Московської області Російської Федерації від 11.12.2014 за вих. № 243/04.03-42; копію довіреності від 10.12.2014; публікацію газети «Рідне прибужжя» від 09.07.2015; товарний чек від 06.03.2011 на придбання металевої двері; копії ощадних книжок на ім'я ОСОБА_2 ; копії посвідчень до медалей; копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; свідоцтво про поховання серії № НОМЕР_2 ; накладну та товарний чек від 19.01.2015.
При оцінці доказів наданих позивачкою, суд не бере до уваги:
- ехокардіографію ОСОБА_2 від 24.11.2009, оскільки даний документ не підтверджує факту, що саме ОСОБА_1 супроводжувала ОСОБА_2 до медичного закладу та купувала ліки;
-лист-запит про надання правової допомоги від Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції направленого до Архівно-інформаційного відділу Головного управління РАЦСу Московської області Російської Федерації від 11.12.2014 за вих. № 243/04.03-42, оскільки з даного документу не вбачається, що саме ОСОБА_1 зверталася до Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції з запитом щодо надання актового запису про укладенню шлюбу 26 лютого 1966 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відділом РАЦСу Будапешта.
-копію довіреності від 10.12.2014, оскільки позивачка ОСОБА_1 займається адвокатською діяльністю та надає юридичні послуги, крім того, з вказаної довіреності не вбачається бажання спадкодавці щодо укладення Договору довічного утримання саме з ОСОБА_1 ;
-публікацію газети «Рідне прибужжя» від 09.07.2015, оскільки дане оголошення може надати будь-яка особа на прохання ОСОБА_2 ;
-товарний чек від 06.03.2011 на придбання металевої двері, оскільки з даного документу не вбачається хто саме купував вказаний товар та на яку адресу металеві двері повинні встановлюватися;
-копії ощадних книжок на ім'я ОСОБА_2 та копії посвідчень до медалей, оскільки вони не підтверджують факт проживання позивачки зі спадкодавицею;
-копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки суду невідомо, хто саме ця особа, копії свідоцтва про зміну прізвища спадкодавці суду не надано.
Посилання позивачки на наявність у неї оригіналів певних документів, які належали померлій, не може бути підтвердженням факту сумісного проживання, оскільки позивачка особисто зазначила, що була представником ОСОБА_2 за довіреністю, тому відповідно й вірогідно й мала доступ до оригіналів документів для вчинення певних дій в інтересах померлої.
Згідно довідки ОСББ «Іртиш» від 14.07.2015 за вих. № 112, ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 16.06.1987 по 19.01.2015 та вибула у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею проживала без реєстрації ОСОБА_1 з 22.08.2009.
Суд не може прийняти вказану довідку у якості належного доказу, з огляду на те, що ОСББ можуть надаватися такі довідки за умови фіксації їх у статуті та наявності даної можливості закріпленої у рішенні органу місцевого самоврядування. При цьому така довідка повинна відповідати формі та змісту. Документів на підтвердження таких повноважень наданих голові ОСББ позивачкою не надано.
До суду надійшла довідка від сімейного лікаря КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ОСОБА_9 від 23.11.2023, відповідно до якої остання повідомляє, що догляд за хворою ОСОБА_2 здійснювала ОСОБА_1 Догляд був задовільний. Крім контрольного нагляду, дільничних лікарів у разі необхідності для ОСОБА_2 викликала ОСОБА_1 , вона отримувала рецепти, купувала ліки. Згідно амбулаторної карти хворої ОСОБА_2 , вона відвідувала її останні рази в жовтні та в грудні 2014 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 вона померла, про що їй повідомила ОСОБА_1 під час відвідування та спілкування з ОСОБА_2 , остання висловлювалася дуже добре за ОСОБА_1 , вказувала, що остання була їй як донька.
Вказана довідка не підтверджує факт сумісного проживання не менше п'яти років до смерті спадкодавиці, а може свідчити лише про догляд за людиною похилого віку.
З письмових пояснень голови ОСББ «Іртиш» від 21.02.2024 за вих. № 11, вбачається, що остання з 1996 року працювала бухгалтером ОСББ «Іртиш» та їй відомо, що у квартирі АДРЕСА_2 мешкала ОСОБА_2 , яку доглядала ОСОБА_1 , поховала її. Коли ОСОБА_2 померла у ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 вступила у спадщину.
Суд критично ставиться до вказаних пояснень, оскільки вони так само підтверджують лише факт здійснення догляду, а не наявність відносин притаманних сім'ї.
За такого суд зазначає, що жодних належних та достатніх доказів того, що в період вказаний позивачкою вона постійно проживала зі спадкодавицею ОСОБА_2 , що вони вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, взаємні права та обов'язки та відносини притаманні сім'ї, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим позовна вимога в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 зі спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не підлягає задоволенню.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відтак, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією родиною.
Позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є похідною від встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавицею на момент її смерті не менше п'яти років, та оскільки в задоволенні встановлення такого факту позивачці відмовлено, відповідно й у визнанні права власності в порядку спадкування як спадкоємця четвертої черги слід відмовити.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, позив задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Валієва Валерія Валеріївна про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за вебадресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.
Третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Валієва Валерія Валеріївна, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 74.
Повний текст судового рішення складено «28» травня 2024.
Суддя Н.О. Рум'янцева