"31" травня 2024 р.
Справа №150/191/24
Провадження №2/150/101/24
31 травня 2024 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секрета ря судового засідання ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«КЕШ ТУ ГОУ», в інтересах яких діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16400,00 гривень, понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.06.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2066008 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, що передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 5000,00 грн.; дата надання кредиту: 26.06.2021 року; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAН; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка - 1,90% в день.
24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 року до договору факторингу №02-24122001 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_3 .
Направлена на адресу ОСОБА_3 вимога про погашення заборгованості за кредитним договором залишена без виконання, що стало підставою для звернення з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справа передана для розгляду судді Кушнір Б.Б.
Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 03 квітня 2024 року, дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.04.2024 представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про усунення недоліків (883/24-Вх.), якою недоліки зазначені в ухвалі суду від 03.04.2024 - усунуто.
Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 04 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду із викликом сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Судова кореспонденція, адресована за місцем реєстрації відповідача, повернута органами поштового зв'язку із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.61).
Ухвалою суду від 21 травня 2024 розгляд даної цивільної справи відкладено та вирішено здійснювати виклик відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
24.05.2024 представник позивача ТОВ «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. подав заяву (1519/24-Вх.) в якій він просить ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ТОВ «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2066008 від 25.06.2021, щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 гривень.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, натомість в матеріалах справи міститься заява (1438/24-Вх. від 20.05.2024) представника позивача ОСОБА_2 про розгляд даної справи у відсутність представника позивача. Позов повністю підтримує не заперечує щодо винесення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась про час та місце розгляду даної справи, шляхом надіслання судової кореспонденції на її зареєстроване місце проживання. Також відповідач викликалась в судові засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Частиною 11 ст.128 ЦПК України, визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, жодних заяв від неї не надходило, та у строк, встановлений судом, відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, від якого не надійшло повідомлення про причини своєї неявки та відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалою від 31.05.2024 вирішив проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.06.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2066008 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір), який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора М625.
Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
Пунктом 1.2. Розділу 1 Договору передбачено, що на умовах, встановлених Договором Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000 гривень.
Відповідно до пункту 1.3. Розділу 1, строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі-Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за заниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Згідно з підпунктами 1.4.-1.4.2. пункту 1.4. Розділу 1, тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка 1,90 % в день; знижена процентна ставка 0,57% в день.
Відповідно до підпунктів 1.5.1.-1.5.2. пункту 1.5. Розділу 1, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних, за зниженою ставкою 582,51% річних.
Згідно з підпунктами 1.6.1.-1.6.2. пункту 1.6. Розділу 1, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 7850,00 гривень, за зниженою ставкою 5855,00 гривень.
Відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 Договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта.
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2066008 від 25.06.2021 визначена в додатку № 1 до Кредитного договору (а.с.16).
Паспортом споживчого кредиту, що підписаний відповідачем ОСОБА_3 (25.06.2021 о13.55.31 годин), встановлено суму кредиту 5000 гривень, строк кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору, мета отримання кредиту на споживчі (особисті) потреби, спосіб надання кредиту шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору.
Судом встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом на наступних умовах: сума виданого кредиту: 5000 гривень; дата надання кредиту: 25.06.2021; строк кредиту: 30 днів; валюта: UAН; цільове призначення - на споживчі потреби; стандартна процентна ставка - 1,90% в день.
Факт отримання коштів ОСОБА_3 підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» за вих.. №3342 від 30.11.2023, відповідно до якого вбачається, що 25.06.2021 (13:58:43 година), ID операції 95070481, на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5000,00 гривень, за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 (а.с.19).
24.12.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-24122001 (а.с.22-25, 48-54).
Відповідно до підпунктів 1.1.- 1.3. пункту 1, предметом договору є те, що на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл.73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта (Первісного кредитора) у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Клієнта за цим Договором, в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу №02-24122001, до ТОВ «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право вимоги за договором №2066008 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.06.2021 боржник ОСОБА_3 , загальна сума заборгованості 16400 гривень.
Позивачем 10 січня 2022 року з метою досудового врегулювання спору на адресу за місцем реєстрації відповідача була направлена вимога про виконання зобов'язання за кредитним договором (а.с.28-29).
Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором №2066008 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» станом на 22.06.2023 в загальному розмірі складає 16400 гривень, яка складається з простроченої заборгованості за тілом в сумі 5000 гривень, та простроченими відсотками в сумі 11400 гривень.
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором №2066008 від 25.06.2021 року у сумі 16400 гривень, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5000 гривень, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 11400 гривень.
З цих підстав, зазначаючи про наявність непогашеної заборгованості у відповідача за кредитним договором, позивачем подано до суду позов у даній справі.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна», отримавши відповідний цифровий пароль на номер свого мобільного телефону, що свідчить, про те що вона ознайомилася з Правилами (примірним Договором) та іншою наданою інформацією.
Для оформлення кредиту та коштів відповідач обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом договорів, що пропонувалися для укладання. Правилами, інформацією, зазначеною в статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовий послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом направлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», про що відповідач поставила відповідну відмітку в електронній системі Товариства, після чого створила заявку на отримання коштів згідно обраних нею умов.
Ознайомлення в Особистому кабінеті з Паспортом кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору (стандартизована форма) в порядку, за формою та за змістом, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» та іншою необхідною інформацією.
Після прийняття Кредитодавцем позитивного рішення щодо надання кредиту Позичальнику Кредитодавець зробив Позичальнику пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови з якими Заявник мав можливість ознайомитись до моменту укладання Кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором.
Згідно ст.ст.526, 530, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статі 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухилялася від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 підлягає до задоволення в повному обсязі.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 гривень.
Крім того, відповідно до заяви поданої 24.05.2024 позивач просить стягнути наступні судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 гривень. Оскільки заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу надійшла до ухвалення рішення по справі, тому це питання вирішується судом під час ухвалення рішення.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем до заяви доданокопію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, який укладено ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» з адвокатом Пархомчук Сергієм Валерійовичем.
В акті про отримання правової допомоги від 15.05.2024 зазначено орієнтовний розмір судових витрат, які включають надання адвокатом послуг, а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_3 в рамках кредитного договору №2066008 від 25.06.2021 (1 година - 2000 гривень); складення та подання до суду позовної заяви (2,5 години - 5000 гривень); інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу судової справи (1,5 години - 3000 гривень); канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції (500 гривень). Загальна вартість послуг з надання правової допомоги адвокатом складає 10500 гривень.
Також, на підтвердження факту отримання позивачем ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» послуг адвоката та понесених витрат на правову допомогу позивачем до заяви надана копія платіжної інструкції №3 1464 від 20 травня 2024 року на загальну суму 10500 гривень, копія рахунку від 15.05.2024, список згрупованих поштових відправлень від 22.05.2024, з якого вбачається направлення ОСОБА_3 копії позовної заяви з додатками та квитанція про оплату послуг пошти, сума відправлення 60 грн, та квитанція про оплату поштових послуг.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Таким чином, виходячи із встановленої реальності правничої допомоги та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5000 гривень, що і буде становити співрозмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.
Керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 275, 278-285, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«КЕШ ТУ ГОУ», в інтересах яких діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Договором №2066008 від 25.06.2021 в розмірі 16400 (шістнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) гривень 40 копійок понесених витрат на сплату судового збору, 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, 04080.
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Б.Б.Кушнір