30 травня 2024 року
м. Чернівці
справа № 727/2504/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Лисака І. Н., Половінкіної Н. Ю.
секретар Скулеба А. І.
позивачка ОСОБА_1
відповідачка ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10 квітня 2024 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г. М.
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви та заяви про забезпечення позову
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вільному спілкуванні з правнуком та його вихованні, встановлення способів спілкування з правнуком та участі у його вихованні.
29 березня 2024 року позивачка звернулася із заявою про забезпечення позову.
ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом зобов'язання ОСОБА_2 до ухвалення рішення у справі передавати малолітнього ОСОБА_4 позивачці кожної першої суботи місяця з 12 до 14 години та передати дитину 05 квітня 2024 року з 14 до 16 години та 29 квітня 2024 року з 14 до 16 години.
Посилалася на те, що після розірвання шлюбу між її внуком та відповідачкою правнук ОСОБА_4 фактично проживає із матір'ю ОСОБА_2 . Остання чинить перешкоди у її спілкуванні з дитиною.
Розгляд справи може тривати довгий час та призвести до втрати емоційного контакту прабаби з правнуком, що свою чергу не буде відповідати інтересам дитини.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з позивачкою та зобов'язання передати дитину фактично є вирішенням спору про суті, що є недопустимим.
Позивачкою не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований ОСОБА_1 спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 до ухвалення рішення у справі передавати малолітнього ОСОБА_4 ОСОБА_1 кожної першої суботи місяця з 12 до 14 години та передати дитину 05 квітня 2024 року з 14 до 16 години та 29 квітня 2024 року з 14 до 16 години.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що забезпечення позову у справі фактично не є вирішенням спору по суті, а надає можливість налагодити емоційні стосунки між прабабою та правнуком.
Заявлений позивачем вид забезпечення позову є співмірним заходом для подальшого виконання можливого судового рішення.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу.
Відповідачка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Посилається на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.
Зазначає, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з позивачкою та зобов'язання передати дитину фактично є вирішенням спору про суті, що є недопустимим.
Враховуючи малий вік дитини, відсутність будь-яких емоційно-психологічних зв'язків позивачки з дитиною, надання обов'язкових зустрічей без врахування всіх обставин справи, думки дитини, оцінки органу опіки та піклування є порушенням прав дитини.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до Принципів попередніх і забезпечувальних (охоронних) заходів у міжнародному цивільному процесі Міжнародної Асоціації процесуального права, «попередні і забезпечувальні заходи мають дві принципові цілі у цивільних спорах: а) збереження існуючого status quo до вирішення спору по суті; б) збереження активів, за рахунок яких остаточне судове рішення може бути виконано.
Відповідно до Правила 17.1 «Попередні заходи та охоронні заходи», що закріплено у Правилах міжнародного цивільного процесу ALI/UNIDROIT, суд може вжити попередній захід для того, щоб обмежити поведінку сторони чи іншої особи або змусити її до поведінки у випадках, коли необхідно зберегти можливість надання ефективного засобу судового захисту до ухвалення остаточного судового рішення або ж для того, щоб підтримати або іншим чином врегулювати існуючу ситуацію (status quo).
Консультативна рада європейських суддів у своєму Висновку від 24 листопада 2004 року № 6 «Про справедливий судовий розгляд у розумні строки і роль судді у судовому процесі з урахуванням альтернативних способів вирішення спорів» визначила, залежно від мети, два види попередніх заходів, які можуть бути застосовані судом: 1) заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення (наприклад, накладення арешту або «замороження активів»); 2) засоби тимчасового врегулювання ситуації (наприклад, у сімейних спорах).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 727/3757/21 (провадження № 61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 752/24015/20 (провадження № 61-6265св21).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у справі є усунення перешкод у вільному спілкуванні з правнуком та його вихованні, встановлення способів спілкування з правнуком та участі у його вихованні.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 до ухвалення рішення у справі передавати малолітнього ОСОБА_4 ОСОБА_1 кожної першої суботи місяця з 12 до 14 години та передати дитину 05 квітня 2024 року з 14 до 16 години та 29 квітня 2024 року з 14 до 16 години по своїй суті включає у себе усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Забезпечення позову у вказаний спосіб фактично вирішить питання щодо позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, обраний позивачкою вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам, відтак, на підставі частини десятої статті 150 ЦПК України відповідна заява задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №519/24/20.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 31 травня 2024 року.
Головуючий Олександр ОДИНАК
Судді: Ігор ЛИСАК
Наталія ПОЛОВІНКІНА