Провадження № 22-ц/803/4918/24 Справа № 175/9809/23 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
31 травня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою Комунального автотранспортного підприємства 052810
на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року
у справі за заявою Комунального автотранспортного підприємства 052810 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року відмовлено Комунальному автотранспортному підприємству 052810 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надання послуг з поводження з побутовими відходами.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Комунальне автотранспортне підприємство 052810 звернулося з вимогою про стягнення заборгованості за надання послуги з поводження з побутовими відходами за період за межами встановленої законом позовної давності.
Не погодившись з такою ухвалою суду, Комунальне автотранспортне підприємство 052810 звернулось з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, розглядаючи питання про застосування строків позовної давності, прямо не застосував норми пунктів 18. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строку позовної давності на період дії воєнного стану в Україні.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 грудня 2023 року Комунальне автотранспортне підприємство 052810 звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надання послуги з поводження з побутовими відходами за період з 01 березня 2019 року по 01 лютого 2022 року у розмірі 3154,87 грн.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року відмовлено Комунальному автотранспортному підприємству 052810 у видачі судового наказу.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.
За змістом розділу ІІ ЦПК України наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер.
Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
В силу пункту 5 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно статтей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до положень статтей 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Колегією суддів звертає увагу, що заявником визначений період заборгованості з 01 березня 2019 року по 01 лютого 2022 року.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Тобто, трирічний строк позовної давності для нарахування заборгованості за надані послуги почав свій перебіг 01 березня 2019 року, та станом на час введення воєнного стану в Україні, а саме 24 лютого 2022 року не сплинув.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск заявником строку позовної давності для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.
За таких обставин, ухвала суду про відмову у видачі судового наказу, судом постановлено з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства 052810 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна