Справа № 351/690/24
Номер провадження №2-а/351/13/24
24 травня 2024 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Калиновського М.М.,
за участі: секретаря - Равлюк М.І.,
позивача- ОСОБА_1 ,
представника позивача- Пинчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Снятин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції ,третя особа: інспектор СРПП ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції Хапіцький Сергій Васильович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа: інспектор СРПП ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції Хапіцький С,В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11 квітня 2024 року дізналась, що відносно неї складена постанова від 29 березня 2024 року №ЕГА 1380558, якою на неї накладено адміністративне стягнення у розмірі 850,00 гривень за порушення статті 183 КУпАП, а саме за здійснення завідомо неправдивого виклику поліції.
Посилається на те, що дану постанову була складена у її відсутності. Вважає себе не винною, а оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною з грубим ту зухвалим порушенням вимог КУпАП.
ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позові. ОСОБА_1 зазначила, що умислу здійснювати неправомірний виклик не було. Пояснила, що дійсно телефонувала на спецлінію " НОМЕР_1 " та повідомила про те, що декілька днів у будинку культури с. Красноставці горить світло та звідти чути гамір. Мала хвилювання щодо предметів, які знаходились у краєзнавчій світлиці села Красноставці, так як там було розбите вікно. Крім того, в судовому засіданні представник позивача зазначила, що відповідачем були допущені процесуальні порушення при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні. Зокрема, у відзиві зазначив, що в ході перевірки повідомлення, яке надійшло від завідувача музею ОСОБА_1 на спецлінію "102" про те, що 29.03.2024р. о 18:48 за адресою с. Красноставці в будинку культури посторонні особи мають ключі та приходять у період її відсутності, виїздом СРПП ВП №1 (м. Снятин) на місце події було встановлено, що інформація вказана у повідомленні не знайшла свого підтвердження. За результатами перевірки було встановлено, що завідувачем музею у Будинку культури в с. Красноставці позивачка не являється , а особи, які знаходились всередені займались спортом за погодженням із завідувачем Будинку культури та сільським головою Старостинського округу№7 ОСОБА_2 ОСОБА_1 було проінформовано про здійснення завідомо неправдивого виклику спецслужб, а також було роз'яснено її права та розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено постанову. Від отримання копії постанови позивач відмовилась, тому копію постанови було відправлено ОСОБА_1 рекомендованим листом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП повністю доведена.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою серії ЕГА №1380558 від 29.03.2024р., складеною інспектором СРПП ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою, було те, що 29.03.2024р. ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції на лінію « 102», повідомивши про подію, якої не було.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень частини другої статті 2 КАС України під час розгляду оскаржуваної постанови суд має з'ясувати, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб у вигляді накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначила, що у кінці березня 2024 року вечором до неї прийшла ОСОБА_1 та сказала, що у світлиці музею розбите скло, а у Будинку культури горить світло. Тоді ОСОБА_1 викликала поліцію і повідомила про даний факт. Також зазначила, що коли приїхали працівники поліції, то сказали щоб ОСОБА_1 телефонувала до сільського голови, відносно ОСОБА_1 постанову про адміністративне правопорушення на місці не виносили.
Судом встановлено, що подія мала місце з приводу розбиття вікна у кімнаті-музею, організаційними питаннями діяльності якого займалася позивачка та перебування невідомих осіб у Будинку культури.
Тобто наведені обставини свідчать про те, що позивачка відповідно вважала, що виникли відповідні обставини, які можливо усунути шляхом виклику поліції.
Суд зауважує, що відповідно до п. 4, 5, 8, 10, 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, інших публічних місцях; вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров'я.
Як уже зазначалось вище, об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику, зокрема, поліції.
Дії особи при цьому спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліція.
Особа викликає поліцейського ніби - то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських, зокрема.
Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 183 КУпАП обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта вчинення такого на посягання на охоронювані законом суспільні відносини.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка не повідомляла при виклику поліції інформації, що було б завідомо для неї, не існуючою чи не правдивою, і бажала даремного виїзду на місце виклику поліцейських.
Дії ж особи при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, спрямовані на умисний зрив нормальної роботи поліції, з повідомленням при викликові про обставини, що місця не мають.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України в Рішенні від 8 червня 2022 року у справі № 3-20(ІІ)/2022 зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Застосовуючи практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к) суд наголошує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Таким чином з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не зібрано достатніх доказів, які б переконали суд у тому, що у діях останньої дійсно мала місце подія і склад правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, за обставин, викладених у постанові.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи те, що ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15.04.2024 позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору у справі, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, третя особа: інспектор СРПП ВП №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції Хапіцький Сергій Васильович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1380558 від 29 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 850 гривень 00 копійок скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ