Справа №348/412/24
Номер провадження 2/348/424/24
29 травня 2024 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
за участі секретаря судового засідання Нагорняк Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за відсутності учасників справи,
встановив:
Зміст позовних вимог:
ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивують тим, 07.11.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00114.004514118 від 7 листопада 2018р .
07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» перейшли права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, у тому числі до відповідача.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» прийняла права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах визначених договором.
Згідно реєстру боржників № 4 до договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №Z06.00114.004514118 від 7 листопада 2018 р у сумі 59086,52 гривні, з яких: 16277,35 гривень заборгованість за основним боргом, 18345,49 гривень заборгованість за відсотками, 24463,68 грн. сума заборгованості за комісіями.
Усі нарахування, що відбувались до дати утримання ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не здійснювались.
Відповідно до п. 5.1 договору факторингу права вимоги вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» в день підписання відповідного реєстру боржників за умови виконання ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» зобов'язання, передбачених п. 4.1 цього договору.
Згідно умов кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Однак, відповідач не виконав свого обв'язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором.
З підстав невиконання позичальником умов кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № Z06.00114.004514118 від 7 листопада 2018 р у сумі 59086,52 гривні, з яких: 16277,35 гривень заборгованість за основним боргом, 18345,49 гривень заборгованість за відсотками, 24463,68 грн. сума заборгованості за комісіями, та витрати по сплаті судового збору.
Стислий виклад позиції сторін:
Представником позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» подане клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав зазначених в позовній заяві, просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № Z06.00114.004514118 від 7 листопада 2018 р у сумі 59086,52 гривні, з яких: 16277,35 гривень заборгованість за основним боргом, 18345,49 гривень заборгованість за відсотками, 24463,68 грн. сума заборгованості за комісіями та витрати по сплаті судового збору.
Виходячи з наведеного, а також положень ч.3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення. Про проведення судового засідання відповідач також викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних чи доказів, що відповідає положенням ч.3 ст. 211, ч.3 ст.223 ЦПК.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
07 листопада 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00114.004514118 (а. с. 4-9).
07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» перейшли права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, у тому числі до відповідача.
Згідно витягу з реєстру боржників № 4 до договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.11.2018 у сумі 59086,52 гривні, з яких: 16277,35 гривень заборгованість за основним боргом, 18345,49 гривень заборгованість за відсотками, 24463,68 грн. сума заборгованості за комісіями.
Також розрахунком заборгованості за кредитним договором № Z06.00114.004514118 від 07.11.2018 за період з 07.07.2023 до 31.01.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 59086,52 гривень (а. с. 18).
Платіжною інструкцією № 19913 від 11.07.2023 підтверджено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» перерахувала АТ «Ідея Банк» кошти у сумі 15300000,00 гривень за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу від 07.07.2023 № 07072023 (а. с. 22).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
За положенням статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 07 листопада 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00114.004514118, за умовами якого банк надав кредит в сумі 30000 грн строком на 12 місяців із сплатою процентів 21,99 % річних, та сплатою за обслуговування кредитної заборгованості 1,60 % щомісячно.
На підставі ордерів - розпорядження АТ «Ідея Банк» перерахував відповідачу 07 листопада 2018 грошові кошти в сумі 30000 грн, чим виконав умови кредитного договору.
07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» перейшли права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, у тому числі до відповідача.
Згідно витягу з реєстру боржників № 4 до договору факторингу ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 07.11.2018 у сумі 59086,52 гривні, з яких: 16277,35 гривень заборгованість за основним боргом, 18345,49 гривень заборгованість за відсотками, 24463,68 грн. сума заборгованості за комісіями.
Таким чином,за результатами дослідження та оцінки доказів у справі, суд вважає, що позивач ТзОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» отримав від попереднього кредитора АТ «Ідея Банк» всі права та обов'язки в грошовому зобов'язанні, зазначені в кредитному договорі № Z06.00114.004514118 від 07.11.2018.
Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитом відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основними зобов'язанням.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 16277,35 грн. по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитним договором , суд зазначає таке.
Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04.червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Позивач, пред'являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача відсотки за кредитом, які, відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані за межами строку дії кредитного договору.
Так, за кредитним договором позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками в сумі 18345,49 грн.
Разом з тим, зі змісту вказаного договору судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти 07.11.2018 в розмірі 30000,00 грн. строком на 12 місяців; процентна ставка (фіксована) - 21,99 річних, тобто строк повернення кредиту до 07.11.2019 року.
Тому, за підрахунками суду, відсотки за вказаним договором становлять всього 3757,59 грн за період з 07.11.2018 року до 07.11.2019 року в межах строку кредитування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками в розмірі 3757,59 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Оскільки решта сума заборгованості за відсотками нарахована після спливу визначених договором строку кредитування, у цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, перевіряючи вимоги про стягнення з відповідача суми за комісією, суд враховує таке.
Як випливає з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача комісію за обслуговування кредитної заборгованості на підставі пункту 1.11 Кредитного договору.
Так, пунктом 1.11 договору передбачено, що за обслуговування кредитом позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розміри, визначені згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором плата за обслуговування за період з 07.11.2018 року до 07.11.2019 року складає 5735,52 грн. .
За обслуговування кредиту Банком, що включає в себе надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, а Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо сумм платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення забогованості за кредитом тощо. Надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електроної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Судом встановлено, що надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на дату укладання договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з тим, в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку інших додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) також є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та від 13 липня 2022 року у справі 363/1834/17 (провадження №14-53цс21), постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23).
Згідно з положенням ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене суд висновує, що встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Тому, до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за Кредитним договором № Z06.00114.004514118 від 07.11.2018 в загальному розмірі 20034,94 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту 16277,35 грн. та заборгованості по відсоткам 3757,59 грн, водночас, заявлена вимога про стягнення суми заборгованості за комісією до задоволення не підлягає.
Щодо вимог в частині стягнення судових витрат, то суд вказує на таке.
Згідно з положеннями ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 20034,94 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1026,73 грн (3028,00х20034,94 грн/59086,52грн), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі ст. ст.526, 549, 551, 554, 610, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст.12,13,76,81,141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274, 280-289 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів», (місце знаходження: м.Київ,вул.Симона Петлюри,30), реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором № Z06.00114.004514118 від 07.11.2018 в загальному розмірі 20034,94 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту - 16277,35 грн та заборгованості за відсоткам в сумі 3757,59 грн.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі1026,73 грн.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складений - 30 травня 2024 року.
Позивач: ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів», місце реєстрації м.Київ вул.Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Р.С. Солодовніков