"05" жовтня 2010 р. м. Київ К-10373/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 року по справі № 2а-3207/08 (22-а-4652/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донстроймаш»
до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстроймаш»(далі -позивач, ТОВ «Донстроймаш») звернулось до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач, орган податкової служби) про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 10.12.2007 року № 0000172334/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6468 грн., в тому числі основний платіж в сумі 4636 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1832 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 року по справі № 2а-3207/08 (22-а-4652/08) позов задоволено. Визнано протиправним спірне податкове повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову, оскільки рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема неправильного застосування положень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п.п. 8.8.2 п. 8.8, п.п. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон № 334/94-ВР).
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на підставі акту від 03.09.2007 року № 1937/23-4/30764574 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року прийнято спірне податкове повідомлення -рішення.
Перевіркою встановлені порушення позивачем вимоги Закону № 334/94-ВР в результаті чого занижений податок на прибуток в сумі 10328 грн., а саме:
- порушено п.п.8.8.2 п. 8.8, п.п.8.4.8 п.8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР позивачем до складу валових витрат І кварталу 2006 року безпідставно віднесена вартість ремонту в сумі 5099 грн. нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Горлівка, вул. Гагаріна, 16;
- порушено п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР товариство безпідставно включило до складу валових витрат дебіторську заборгованість по взаєморозрахункам з ПП «Дизайн -Центр»в розмірі 7896,31 грн., перерахованих в якості передплати за ДСП шліфований;
- порушено п.5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР товариство не зменшило суму валових витрат на суму списаної кредиторської заборгованості в розмірі 5548 грн., по якій скінчився строк позовної давності.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податок на прибуток віднесений до загальнодержавних податків і зборів в розумінні ст. 14 Закон України від 25.06.1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»(далі -Закон №1251).
Відповідно до ст. 11 Закон №1251 платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Порядок обчислення і сплати податку на прибуток врегульований Законом № 334/94-ВР.
Судами не прийняті до уваги доводи скаржника щодо порушення позивачем вимог п.п.8.4.8 та п.п.8.4.10 п.8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між ТОВ «Донстроймаш»та ТОВ Фірма «Фрідом»ЛТД укладений договір від 04.01.2005 року № 1 оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Горлівка, вул. Гагаріна, 16.
За період оренди позивачем зроблений ремонт зазначеного приміщення. Листом від 01.08.2005 року позивач повідомив орендодавця про розірвання договору оренди.
Позивач включив до складу валових витрат у І кварталі 2006 р. суму недоамортизованого ремонту раніше орендованого приміщення в розмірі 5099 грн.
Як вважає орган податкової служби, відповідно до п.п.8.4.8 п.8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР позивач повинен був включити до складу валових витрат суму недоамортизованого ремонту у ІІІ кварталі 2005 року.
Згідно п.п.8.8.2 п.8.8. ст. 8 Закону № 334/94-ВР у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.
Відповідно до зазначеної норми Закону у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:
а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;
б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.
Як встановлено судами, позивач відмовився від подальшого використання нежилого приміщення, яке орендував, у зв'язку з укладанням іншого договору оренди на більш вигідних умовах, тобто, відмова від приміщення, яке орендувалось, не пов'язана з підставами, викладеними у зазначених нормах Закону.
Тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання податкового органу на порушення позивачем вимог цієї норми є безпідставним.
Крім того, висновок органу податкової служби з приводу того, що позивачем повинна була включитись сума недоамортизованго ремонту в розмірі 5099 грн. до складу валових витрат не у І кварталі 2006 року, а у ІІІ кварталі 2005 року є необґрунтованим, оскільки включаючи до складу валових витрат зазначену суму позивачем не припущено заниження оподатковуваного прибутку або податку на додану вартість, проти чого не заперечує і відповідач.
За вимогами Закону № 334/94-ВР сума валового доходу або валових витрат визначається платником податку наростаючим підсумком, при цьому Законом визначений окремий порядок врахування від'ємного значення об'єкту оподаткування у наступних звітних податкових періодах, відповідачем не надано доказів урахування зазначеної операції в частині правильності визначення суми валових витрат позивача у ІІІ кварталі 2005 року.
Помилковим також є висновок скаржника щодо порушення позивачем вимог п.5.2 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закон № 334/94-ВР з огляду наступне.
ТОВ «Донстроймаш»за договором від 02.08.2004 року платіжним дорученням від 03.08.2004 року № 934 перерахувало кошти на адресу ПП «Дизайн -Центр»в розмірі 7896, 31 грн. в якості передплати за ДСП шліфований.
Станом на 01.10.2005 року -01.04.2007 року товар позивачем не отриманий, згідно наказу господарського суд Дніпропетровської області від 28.02.2005 року № 6/7, виконавчий документ повернений стягувачу у зв'язку з неможливістю стягнення коштів.
На думку органу податкової служби в порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР позивач неправомірно включив зазначену суму до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2006 року, тоді як мав таке право у ІІІ кварталі 2004 року.
Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат суми витрат, сплачених позивачем ПП «Дизайн -Центр»в сумі 7896,31 грн., в якості передплати за ДСП шліфований, оскільки, як вважає орган податкової служби, виконавче провадження по стягненню цієї суми з боржника триває.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закон № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно абз. 1 п. 1.25 ст. 1 Закон № 334/94-ВР безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Як встановлено судами, позивачем перераховані кошти на рахунок ПП «Дизайн -Центр»03.08.2004 року в сумі 7896,31 грн., товар позивачу не поставлений, постановою від 29.12.2006р. виконавчій документ про стягнення зазначеної суми з боржника повернений стягувачу.
Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закон № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно п.п.12.1.1 п.12.1 ст. 12 цього Закону платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;
б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;
в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).
Таким чином, позивач правомірно, з урахуванням вимог Закон № 334/94-ВР включив суму безнадійної заборгованості до складу валових витрат після закінчення процедури стягнення такої суми у судовому порядку.
У періоді, який перевірявся позивачем включена до складу валового доходу сума кредиторської заборгованості в розмірі 6658 грн. по взаєморозрахункам з постачальниками, по якій скінчився строк позовної давності: ТОВ «Доннерудпром»- 4250 грн. (грудень 2003 року); ТОВ «Укркомпром»-2025 грн. (жовтень 2003 року); ПП «Риндя»-216 грн. (жовтень 2003 року); ПП УМТЗ -160,28 грн. (жовтень 2003 року); КП «Компанія Дефа»-2 грн. (вересень 2003 року); інші -4,71 грн.(жовтень 2003 року).
Валові витрати визначені у відповідних звітних періодах за оприбуткуванням товарів від постачальників, вартість отриманих товарів не компенсована, у подальшому позивачем заборгованість списана як така, по якій минув строк позовної давності.
Колегія суддів вважає необгрунтованним висновок відповідача щодо завищення суми валових витрат позивачем у І кварталі 2007 року на суму кредиторської заборгованості в розмірі 6657 грн. 99 коп., по якій сплинув строк позовної давності, з вищенаведених підстав.
Крім того, відповідно до п.5.11 ст.5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Ні Законом № 334/94-ВР, ні яким -небудь іншим законодавчим актом не передбачене коригування валових витрат у зв'язку з списанням безнадійної кредиторської заборгованості, по який сплинув строк позовної давності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи, наведені скаржником, не спростовують зазначених висновків, а тому не приймаються колегією суддів, як підстава для задоволення вимог касаційної скарги.
Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 року по справі № 2а-3207/08 (22-а-4652/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко