"21" вересня 2010 р. м. Київ К-56492/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченко А.О., Федорова М. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29.07.2008 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 по справі № 2-А-1294/2008
за позовом ОСОБА_6
до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області
про стягнення заборгованості по невиплаченому в повному обсязі у 2007 році підвищення до пенсії як дитині війни,-
У лютому 2008 року ОСОБА_6 (далі -позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області (далі -відповідач, Управління ПФ) про зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007 рік.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29.07.2008, позовні вимоги задоволено частково: бездіяльність Управління ПФ визнано протиправною та зобов'язано провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком за 2007 рік та здійснити відповідні виплати, в іншій частині позову відмовлено..
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 по справі № 2-А-1294/2008 змінено абзац другий резолютивної частини постанови суду першої інстанції в частині уточнення періодів, а саме доповнено словами “ …за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року”, в іншій частині постанову залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_6 відноситься до категорії "діти війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена статтею 111 Закону України від 19.12.2006 “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, Управління ПФ з 09.07.2007 по 31.12.2007 повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-ІV, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням викладеного суди дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області залишити без задоволення.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29.07.2008 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 по справі № 2-А-1294/2008 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров