"07" вересня 2010 р. м. Київ К-13630/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Титенко М.П.
за участі представника відповідача: Пархоменко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_7 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2007 по справі № 34/185-А (22-а-86/07)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_7
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення,-
У листопаді 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_7 (далі -позивач, СПД-ФО ОСОБА_7) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -відповідач, орган податкової служби, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2006 року № 1073/17-06, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку із доходів фізичних осіб на суму 17 516,02 грн.
Постановою Господарського суду м. Києва від 31.01.2007 по справі № 34/185-А (22-а-86/07) позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.
Суд мотивував своє рішення тим, що спір у даній справі виник щодо визначення дати збільшення валових витрат за операціями, що випливали із укладених позивачем у 2005 році з певними компаніями контрактів на поставку йому товарів. Судом зроблено висновок, що оскільки податковим законодавством не врегульовано питання оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, то на підставі ч.7 ст. 9 КАС України до цього питання має бути застосовано аналогію закону, а саме правила п.11.2 ст.11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/94), згідно яких позивач правомірно включив до складу валових витрат за ІV квартал 2005 року витрати, фактично понесені у січні 2006 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2007 по справі № 34/185-А (22-а-86/07) рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що органом податкової служби проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.03.2005 року до 31.03.2006 року, за результатами якої складено акт від 05.07.2006 № 159/17-06/.
На підставі зазначеного акту прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку із доходів фізичних осіб на суму 17 516,02 грн. Під час перевірки встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат за ІV квартал 2005 року витрати в сумі 135 469, 92 грн., що були ним фактично понесені у січні 2006 року, через що оподаткований дохід позивача за 2005 рік мав складати не 3 311,07 грн., а 138 249,69 грн., а прибутковий податок у зв'язку з цим -не 456,44 грн., а 17 972,46 грн. В результаті зазначеного порушення позивачу прибутковий податок було донараховано.
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 -5.7 цієї статті.
Абзацом третім Додатку №7 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян»передбачено, що положення статті 5 вказаного Закону застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в рішенні суду апеляційної інстанції, позивачем, господарська діяльність якого пов'язана з посередництвом в торгівлі товарами, до складу валових витрат за ІV квартал 2005 року включено суми нарахованих та фактично понесених у січні 2006 року витрат із операцій по закупці товару згідно контрактів від 03.10.2005 року та 01.11.2005 року, який поставлено йому постачальником наприкінці грудня 2005 року. Доказів отримання у ІV кварталі даного року доходу від саме зазначених операцій позивачем не надано.
Із аналізу зазначених норм чинного законодавства, та враховуючи встановлені в суді апеляційної інстанції фактичні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення 17.07.2006 року № 1073/17-06.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2007 по справі № 34/185-А (22-а-86/07) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров