про повернення позовної заяви
30 травня 2024 р. № 400/4829/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши матеріали
за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
"1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині визначення ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для займаної посади та військового звання ОСОБА_1 , згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», у період з 01.03.2022 по 19.05.2023 включно;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військового звання ОСОБА_1 , згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 включно;
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (відсоткової надбавки за вислугу років, премії, встановленої рішенням Міністра оборони України на 2022 рік, надбавки за особливості проходження військової служби, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військового звання ОСОБА_1 , згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 включно;
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням перерахованого грошового забезпечення;
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військового звання ОСОБА_1 , згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно;
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (відсоткової надбавки за вислугу років, премії, встановленої рішенням Міністра оборони України на 2023 рік, надбавки за особливості проходження військової служби, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням перерахованого посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військового звання ОСОБА_1 , згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно;"
Ухвалою від 27.05.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення її недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд попередив позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви позивачу (пункт 3 резолютивної частини ухвали від 27.05.2024).
Задля усунення недоліків позовної заяви позивачу було запропоновано подати до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- докази на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження наявності цих причин.
29.05.2024 до суду від позивача надійшла "Заява про усунення недоліків" від 29.05.2024.
Ознайомившись із заявою від 29.05.2024, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви не усунуті з огляду на таке.
Щодо подання позивачем доказів на підтвердження зазначених у позові обставин (частина четверта статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Залишаючи позовну заяву без руху, суд урахував, що до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження обставин неповного нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення у період з 01.03.2022 до 19.05.2023, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік.
У заяві від 29.05.2024 позивач зазначає: "... обов'язок по з'ясуванню всіх обставин справи, у тому числі витребування довідок у військовій частині НОМЕР_1 про нараховане та виплачене Позивачу грошове забезпечення за спірний період (витребування витягів з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення), доказів одержання виплат Позивачем за спірний період, інформації про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру тарифної сітки Позивача за спірний період, чинним процесуальним законодавством покладено на суд та не є підставою для залишення позовної заяви без руху. У разі необхідності, суд зобов'язаний витребувати вищезазначену інформацію у військової частини НОМЕР_1 як тримача вказаної інформації.
23. При цьому, Позивач враховує, що в силу положень КАС України саме на військову частину НОМЕР_1 покладено обов'язок по наданню до суду інформації про нараховане та виплачене Позивачу грошове забезпечення за спірний період , інформації про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, розміру тарифної сітки Позивача за спірний період, а також механізму розрахунку грошового забезпечення Позивача за спірний період для доведення правомірності своїх дій".
Надаючи відповідь на зазначені доводи, суд вказує на таке.
Кодекс адміністративного судочинства визначає перелік обов'язкових вимог до позовної заяви, зокрема до документів, які мають до неї додаватися (стаття 161).
Частина перша статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України чітко передбачає, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зміст заяви від 29.05.2024 свідчить про те, що позивач не має жодного доказу на підтвердження обставини неналежних нарахування і виплати йому грошового забезпечення в спірний період і не намагався їх самостійно отримати.
При цьому позивач не пояснив у позовній заяві, на підставі чого він дійшов висновку про неналежне нарахування і виплату йому грошового забезпечення в період з 01.03.2022 до 19.05.2023, якщо не має жодних документів, які б стосувалися нарахування і виплати такого грошового забезпечення.
При цьому відсутні відомості про будь-які заходи, яких позивач ужив для отримання таких доказів самостійно. Більш того, позивач заперечує свій обов'язок самостійного подання доказів.
Також до позовної заяви не додано клопотання про витребування доказів, оформлене відповідно до статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, частина п'ята статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в разі необхідності, таке клопотання може додаватися до позовної заяви.
Зміст заяви від 29.05.2024 свідчить про те, що, на переконання позивача, обов'язок збирання доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилається на обгрунтування позовних вимог, мають насамперед суд і відповідач.
Суд звертає увагу позивача на помилковість такої позиції з огляду на таке.
Частина четверта статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачає обов'язок позивача додати до позовної заяви докази на підтвердження зазначених у позові обставин.
У разі неможливості самостійного подання відповідних доказів, позивач має право додати до позову клопотання про їх витребування, повідомивши суду про самостійно вжиті заходи для їх отримання та подавши докази вжиття таких заходів (стаття 80, частина п'ята статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач посилається на частину четверту статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд зазначає, що наявність у суду такого права не скасовує обов'язку позивача, визначеного частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина четверта статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України надає суду право витребувати докази для повного і всебічного розгляду справи, якщо наявних у справі доказів недостатньо, але розгляду справи передує відкриття провадження у справі на підставі належно оформленої позовної заяви. Зокрема, для відкриття провадження у справі за позовною заявою позивач повинен виконати мінімальні вимоги, встановлені статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України до форми і змісту позовної заяви та документів, що до неї мають додаватися (зокрема, докази або обгрунтоване клопотання про їх витребування).
Відповідач посилається на частину другу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України і зазначає, що обов'язок доказування має відповідач.
Суд вказує, що суб'єкт владних повноважень має обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України), а не обставин, на які позивач посилається в позові на обгрунтування позовних вимог.
І позивач, і відповідач мають рівний обов'язок доказування тих обставин, на яких ґрунтуються їхні вимоги або заперечення (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Про це також свідчить частина п'ята статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, яка дозволяє суду витребувати у позивача докази, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Крім того, суд зазначає, що нарахування і виплата грошового забезпечення не є виконанням владно-управлінських функцій щодо позивача, тому військова частина не має статусу суб'єкта владних повноважень у цьому випадку.
Неподання позивачем будь-яких доказів, які б стосувалися нарахування і виплати йому грошового забзпечення в зазначений у позові період (з 01.03.2022 до 19.05.2023), за умови відсутності обгрунтованого клопотання про витребування таких доказів свідчить про неусунення недоліків позовної заявою та наявність підстав для її повернення.
Щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду.
В ухвалі від 27.05.2024 про залишення позовної заяви без руху суд вказав, що предметом позову є перерахунок сум, виплата яких не пов'язана із звільненням, тому початок відліку строку звернення до суду не пов'язаний із датою звільнення позивача.
Суд роз'яснив, що відлік тримісячного строку звернення до суду почався 01.07.2023 - наступного дня після скасування карантину.
Зокрема, частини третя і п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону належить керуватися з питання перевірки дотримання строку звернення до адміністративного суду, суд керується правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Верховний Суд виснував, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, Верховний Суд суд наголосив, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Тобто право на звернення до суду із позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежувалося будь-яким строком.
Постановою від 27.06.2023 № 651 Кабінет Міністрів України скасував з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з 01.07.2023 почався відлік 3-місячного строку звернення до суду з позовними заявами (у спорах, пов'язаних з порушенням законодавства про оплату праці).
30.09.2023 відповідний строк закінчився.
Позовна заява надійшла до суду 22.05.2024, тобто з пропуском 3-місячного строку звернення до суду з позовом.
Позивач у заяві від 29.05.2024 зазначає, що про порушення свого права на отримання у встановленому законодавством розмірі належного до виплати грошового забезпечення позивач дізнався в момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 18.03.2024, не отримавши грошове забезпечення у належному до виплати розмірі за спірний період.
Суд звертає увагу, що спірним періодом є 01.03.2022 - 19.05.2023. Грошове забезпечення виплачується щомісячно, а не одноразово в день звільнення.
За такого позивач повинен був знати про розмір нарахованого і виплаченого йому грошового забезпечення щомісяця протягом спірного періоду, і 3-місячний строк звернення до суду почався 01.07.2023 (наступний день після скасування карантину), а не 18.03.2024 (в день звільнення), як вказує позивач.
Заяву про поновлення строку звернення до суду позивач не подав.
Суд зауважує, що проходження військової служби є тією обставиною (поважною причиною), яка об'єктивно і незалежно від волі позивача могла перешкодити йому своєчасно звернутися до суду, але суд не має повноважень поновлювати строк звернення до суду за власною ініціативою, без відповідної заяви позивача та, більш того, за умови заперечення позивачем пропуску відповідного строку.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини п'ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, позовну заяву належить повернути.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі вищезазначеного, керуючись пунктом першим частини четвертої статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна