29 травня 2024 рокусправа № 380/8796/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії державного службовця, викладену у листі № 8039/03-16 від 20 березня 2024;
зобов'язати зарахувати до стажу державної служби період навчання в стаціонарній аспірантурі з 01.11.1989 по 31.10.1992 та час роботи у Львівському політехнічному інституті на посаді молодшого наукового співробітника з 01.11.1992 по 31.12.1995, що становить 6 років 1 місяць та 30 днів;
зобов'язати призначити, здійснити нарахування та починаючи з 13 березня 2024 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у Довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30 січня 2024 року за № К 6-3-11.27-24вих та Довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № К 6-2-11.27-24вих від 30 січня 2024 року, до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 24 ЗУ «Про наукову та науково - технічну діяльність», для осіб, які працюють на посадах, що згідно із законодавством відносяться до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі. Зазначає, що у відповідності до приписів ст. 223 ЗУ «Про наукову та науково -технічну діяльність» в редакції Закону № 1748-VI від 03.12.2009, до стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі чи докторантурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад'юнктури чи докторантури. Оскільки до її стажу державної служби Головним управлінням Пенсійного фонду в місті Києві неправомірно не зараховано час її навчання в очній аспірантурі та безперервний стаж роботи, який на її думку необхідно зарахувати до стажу державного службовця за період з 01 листопада 1989 року по 31 грудня 1995 року, який становить 6 років 1 місяць та 30 днів, а тому звернулася з позовом до суду.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало суду відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у ньому та зазначає, що відповідно до довідки №3-Д від 13.03.2024 року виданої Міністерством юстиції України Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз стаж, який відноситься до посад державної служби становить 15 років 3 місяці 8 днів (з 01.01.1996 по 08.04.2011), що не достатньо для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Позивачем не наведено жодного доказу, шо відповідач може ухилятись чи створювати перешкоди для виконання рішення у даній справі.
Ухвалою суду від 29.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, давши їм оцінку, суд виходив з наступного.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
З трудової книжки серія НОМЕР_1 від 05 вересня 1985 року убачається, що позивач, серед іншого, навчалася та працювала:
01.11.1989 зарахована в аспірантуру з відривом від виробництва Львівського політехнічного інституту;
31.10.1992 відрахована з аспірантури з відривом від виробництва у зв'язку із закінченням терміну навчання;
01.11.1992 зарахована на посаду молодшого наукового співробітника НДЛ-29 (першої категорії) на строк дії теми 5559 по направленню після закінчення аспірантури;
31.12.1995 звільнена по переводу у зв'язку із обранням по конкурсу у Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз.
Крім того, з довідки Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.03.2024 №3-Д видно, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 року складає 26 років 6 місяців 0 днів.
30.01.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV на пенсію за віком державного службовця у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 01.05.2016 №889-VIII.
Рішенням №7744/03-16 від 06.02.2024 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії оскільки підстави для проведення перерахунку відсутні.
13.03.2024 року позивачем подано також заяву (вх. №2129) до якої долучено її довідку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.03.2024 №3-Д з детальним обгрунтуванням стажу державної служби та обчислення.
Листом №8039/03-16 від 20 березня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у м.Києві позивача повідомлено про відмову в проведенні перерахунку пенсії про що винесено рішення про пенсійне забезпечення від 20 березня 2024 року о/р НОМЕР_2 .
В рішенні зазначено, що відповідно до довідки від 13.03.2024 року №3-Д, виданої Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, стаж який відноситься до посад державної служби у позивача становить 15 років 3 місяці 8 днів (з 01.01.1996 по 08.04.2011), що не достатньо для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Відтак, в проведенні в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно заяви від 13.03.2023 було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням відповідача 2, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Змістом спірних правовідносин є рішення органу Пенсійного фонду про пенсійне забезпечення від 20 березня 2024 року о/р НОМЕР_2 , викладене у листі № 8039/03-16 від 20 березня 2024 року.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (набув чинності 01.05.2016) (далі - Закон № 889-VIII), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
У той же час для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме вимог щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а.
Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється згідно із законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
Зі змісту спірного рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» є недостатність стажу державної служби через не зарахування певних періодів роботи позивача до державної служби. Зокрема, відповідач зазначає у даному рішенні, що стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби у позивача становить 15 років 3 місяці 8 днів.
При цьому, пунктом 1 Порядку №283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Пункт 3 Порядку №283 доповнений абзацом такого змісту: до стажу державної служби включається також стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 №257, незалежно від наявності перерв у роботі.
Згідно із пунктом 3 Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №923 від 27 травня 1999 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року №1191) Вищі навчальні заклади та заклади післядипломної освіти (їхні філії) III-IV рівнів акредитації (інститут, консерваторія, академія, університет тощо); наукові підрозділи в їхньому складі визначено, що до вказаних посад відносяться посади: керівник (ректор, директор, начальник тощо); заступник керівника (ректора, директора, начальника тощо) з основного напряму діяльності державного вищого закладу або закладу післядипломної освіти (їхні філії); III-IV рівнів акредитації; завідувач (навчальної частини), професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент кафедри (курсів); учений секретар; керівник (завідувач, начальник тощо), заступник керівника (завідувача, начальника тощо), головний науковий співробітник, провідний науковий співробітник, старший науковий співробітник, науковий співробітник, молодший науковий співробітник підрозділу (відділення, відділу, лабораторії, сектору, групи тощо), які виконують наукову, науково-технічну або науково-організаційну роботу.
Пунктом 3 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науковотехнічну діяльність» від 20.11.2003 №1316-IV (далі - Закон №1316-IV), (чинний на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах) Верховна Рада України постановила внести до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 №1977-ХІІ (далі - Закон №1977-ХІІ) такі зміни, а саме: доповнено статтями 22-1, 22-2, 22-3.
Абзацом 1 статті 22-3 Закону №1316-IV, до стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових працівників, визначених статтею 22-1 цього Закону.
Статтею 22-1 вказаного Закону, визначено перелік посад наукових працівників, до яких, серед іншого відносяться посада «молодший науковий співробітник».
Пунктом 5 Закону №1316-IV текст статті 24 цього Закону викладено у такій редакції.
Зокрема, абзацом 53 статті 24 Закону №1316-IV передбачено, що для осіб, які працюють на посадах, що згідно із законодавством відносяться до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.
Відповідно до пункту першого Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науковотехнічну діяльність» від 03.12.2009 № 1748-VI, абзац шостий статті 22-3 Закону №1977-ХІІ викладено у такій редакції: «до стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі чи докторантурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад'юнктури чи докторантури».
Відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 01 листопада 1989 року по 31 жовтня 1992 року навчалася в аспірантурі Львівського політехнічного інституту з відривом від виробництва та з 01 листопада 1992 року по 31 грудня 1995 року працювала на посаді молодшого наукового співробітника НДЛ-29 (першої категорії) на строк дії теми 5559 по направленню після закінчення аспірантури у Львівському політехнічному інституті.
Крім того, позивач у позові зазначає, що її стаж державної служби станом на 01.05.2016 року складає 26 років 6 місяців 0 днів, що підтверджується довідкою Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.03.2024 №3-Д.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що час навчання позивача в аспірантурі та період роботи її на посаді молодшого наукового співробітника НДЛ-29 (першої категорії) на строк дії теми 5559 по направленню після закінчення аспірантури у Львівському політехнічному інституті зараховуються до стажу державної служби.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах 3 - 5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку № 622).
В матеріалах справи наявні довідки за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, а саме: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 30 січня 2024 року № К 6-2-11.27-24вих та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30 січня 2024 року № К 6-3-11.27-24вих.
Підсумовуючи вищенаведене, суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем 2 не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Наведене вказує на те, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не було дотримано критеріїв правомірності, передбачених п.1 і п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
З огляду на викладене, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, з метою забезпечення ефективного відновлення порушених прав позивача, обов'язок щодо зарахування уже згаданих періодів роботи та призначення відповідної пенсії слід покласти на територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника, в розпорядженні якого знаходиться пенсійна справа позивача, тобто, на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відтак, в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до стажу державної служби період навчання в стаціонарній аспірантурі з 01.11.1989 по 31.10.1992 та час роботи у Львівському політехнічному інституті на посаді молодшого наукового співробітника з 01.11.1992 по 31.12.1995, що становить 6 років 1 місяць та 30 днів та призначити і здійснити нарахування, починаючи з 13 березня 2024 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у Довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30 січня 2024 року за № К 6-3-11.27-24вих та Довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № К 6-2-11.27-24вих від 30 січня 2024 року, до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до абз.4 підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, як особи, що приймала оскаржуване рішення.
Решта суми судового збору у розмірі 1937,92 грн. може бути повернена за клопотанням позивача відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про пенсійне забезпечення від 20 березня 2024 року о/р НОМЕР_2 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладене у листі № 8039/03-16 від 20 березня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до стажу державної служби період навчання в стаціонарній аспірантурі з 01.11.1989 по 31.10.1992 та час роботи у Львівському політехнічному інституті на посаді молодшого наукового співробітника з 01.11.1992 по 31.12.1995, що становить 6 років 1 місяць та 30 днів та призначити і здійснити нарахування пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у Довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30 січня 2024 року за № К 6-3-11.27-24вих та Довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № К 6-2-11.27-24вих від 30 січня 2024 року, до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з 13 березня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві (адреса: м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович