30 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/4835/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ) від 10 серпня 2023 року №270 в частині позбавлення додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова №168), за серпень 2023 року в зв'язку з самовільним залишенням частини і зобов'язання нарахувати і виплатити таку винагороду.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено додаткову винагороду за серпень 2023 року. Указує, що на момент виникнення спірних правовідносин не існувало наказів Міністерства оборони України, які є регуляторними актами у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; зачіпають соціально-економічні, права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України (визначають підстави для відмови у виплаті додаткової винагороди за участь в бойових діях); містять відомості про їх реєстрацію в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, а, відтак, є такими, що пройшли правову експертизу і набули чинності у порядку, встановленому законодавством. Окрім того, зауважує, що згідно пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Отже, на переконання позивача, правова природа застосування до військовослужбовців такого виду відповідальності, як обмеження у виплаті додаткової винагороди, взагалі не визначена в порядку статті 92 Конституції України, а його застосування є незаконним, як в якості основного виду стягнення, так і як додаткового.
Ухвалою суду від 13 березня 2023 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та зобов'язано відповідача надати належним чином завірені копії оскаржуваного наказу та матеріалів дисциплінарного провадження відносно самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини, картки особового рахунку військовослужбовця з інформацією про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 та інформацію про місце перебування позивача з серпня 2023 року по дату подання позовної заяви. Також в ухвалі зазначено, що питання поновлення строку звернення до суду буде вирішено судом після отримання витребуваної у Військової частини НОМЕР_1 інформації.
28 березня 2024 року до суду надійшов відзив разом з витребуваними судом документами, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зауважує, що згідно приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 серпня 2018 року №260 (далі - Порядок №260) умовою для включення військовослужбовців до наказів про виплату додаткової винагороди є невчинення ними за місяць виплати порушень військової дисципліни, пов'язаних з самовільним залишенням військових частин або визначених місць несення служби, оголошених наказом командира військової частини. Позивач 02 серпня 2023 року самовільно залишив визначене місце несення служби та проводив час на власний розсуд до 07 серпня 2023 року, про що було оголошено в наказах командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 серпня 2023 року №262 та від 10 серпня 2023 року №270 та підтверджено актом проведеного службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби позивачем від 02 вересня 2023 року №10890 та не заперечується останнім. Оскільки позивачем у серпні 2023 року не було виконано умови для включення його до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень 2023 року, відповідач уважає, що позивача правомірно не включили до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11 вересня 2023 року №1818 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ». Твердження позивача, що позбавлення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, було здійснено В/ч НОМЕР_1 в порядку накладення дисциплінарного стягнення, не відповідають дійсності, оскільки Дисциплінарний статут Збройних Сил України містить вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які накладаються на військовослужбовців за вчинення порушень військової дисципліни. Невключення позивача до наказу про виплату додаткової винагороди за серпень місяць 2023 року перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із вчиненим позивачем порушенням військової дисципліни - самовільного залишення місця несення служби - та здійснюється незалежно від подальшого прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Також відповідач наголошує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, оскільки в силу положень пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260 позивачеві не була виплачена додаткова грошова винагорода за серпень 2023 року у зв'язку з його невключенням до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату такої винагороди у зв'язку з самовільним залишенням місця несення служби, а тому в цій справі належним способом захисту порушеного права позивача являється визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 в частині невключення позивача до наказу на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за серпень 2023 року у розмірі 100000 гривень та зобов'язання вчинити відповідні дії.
Ухвалою суду від 20 травня 2024 року визнано підстави, вказані у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, неповажними, позовну заяву залишено без руху та визначено позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення.
На виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, за результатами розгляду якої суд ухвалою від 30 травня 2024 року визнав підстави пропуску строку звернення до суду поважними та поновив відповідний строк.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що з 16 травня 2023 року позивач проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 на посаді санітарний інструктор.
Згідно довідки від 27 вересня 2023 року №4784/1312/2150 солдат ОСОБА_1 санітарний інструктор В/ч НОМЕР_1 у період з 17 червня 2023 року по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
За результатами розгляду звернення позивача щодо проведення нарахування та виплати додаткової винагороди за червень - вересень 2023 року, листом від 27 листопада 2023 року В/ч НОМЕР_2 повідомила позивача, що у липні 2023 року нарахування та виплата такої винагороди не проведені у зв'язку з тим, що відсутній рапорт командира підрозділу про виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями, а за серпень 2023 - у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Згідно наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 серпня 2023 року №262 солдата ОСОБА_1 , санітарного інструктора 3 медичного пункту 3 механізованого батальйону, вважати незаконно відсутнім з 02 серпня 2023 року. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 не виплачувати щомісячну премію та додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, за серпень 2023 року в повному обсязі. З 02 серпня 2023 року призупинити виплату грошового забезпечення та виключити зі всіх видів забезпечення а з котлового забезпечення за місцем розташування району виконання бойових завдань ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з сніданку 03 серпня 2023 року.
Наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 серпня 2023 року №270, позивач вважається таким, що повернувся після самовільного залишення частини з 07 серпня 2023 року. Відповідно дод наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 №260 не виплачувати щомісячну премію та додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 168, за серпень 2023 року у повному обсязі. Зарахувати на всі види забезпечення 07 серпня 2023 року, а на котлове забезпечення за місцем розташування району виконання бойових завдань ОТУ «Лиман'» з сніданку 11 серпня 2023 року.
За результатами розгляду адвокатського запиту відповідач у березні 2024 року надав позивачу копію наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 серпня 2023 року №270.
Уважаючи такий наказ в частині не проведення виплати додаткової грошової винагороди за серпень 2023 року протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина 2 статті 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим перебуванням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення тривалого залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до статті 9 Закону України №2011-XII, Постанови №704 наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260).
Пунктом 3 цього Порядку підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
З 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наступними Указами Президента України воєнний стан продовжено та діє на момент розгляду цієї справи в суді.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 прийняв Постанову №168.
Пунктом 11 Постанови №168, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 21 названої Постанови, міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 11 і 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту Порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Міністерство оборони України, на виконання делегованих повноважень, наказом «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 30 січня 2023 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2-23 року за №177/39233 затвердило зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Названими змінами до Порядку №260 включено розділ «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Згідно пункту 2 цього розділу на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою №168 виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Пунктами 9 та 10 розділу XXXIV Порядку №260 закріплено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до пункту 15 цього розділу до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
З огляду на викладене суд уважає помилковим твердження позивача, про те, що накази Міністра оборони України, які б врегульовували спірні правовідносини в частині проведення нарахування та виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям за місяць, у якому такі самовільно залишили військову частину або місце служби, відсутні.
Суд зазначає, що оскаржуваний позивачем наказ по стройовій частині не містять положень щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності чи призупинення йому військової служби, оскільки прийнятий не за наслідками службового розслідування та не на підставі Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Наведене, на переконання суду, свідчить, що таке рішення прийняте саме на підставі пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260 та не є рішенням про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
При цьому суд зауважує, що факт самовільного залишення позивачем військової частини у серпні 2023 року підтверджується матеріалами службового розслідування, зокрема, поясненнями самого позивача, згідно яких він був відсутній на службі тому, що потребував часу на вирішення власних проблем.
Щодо підстав для прийняття наказу в оскаржуваній частині щодо невиплати додаткової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, за серпень 2023 року на підставі пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260, суд уважає, що достатньо встановленого факту відсутності військовослужбовця на службі без поважних причин більше ніж одну добу. При цьому Порядок №260 не містять норм, за якими прийняттю такому наказу передує проведення службового розслідування або що такий може бути прийнятий за умови підтверджених службовим розслідуванням фактів самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби.
З огляду на викладене, згідно приписів пункту 15 розділу ХХХІV Порядку №260 у відповідача були підстави для не проведення нарахування і виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, за серпень 2023 року.
Отже, встановлені у цій справі обставини дають підстав для висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової грошової винагороди за серпень 2023 року, оскільки таке право не підтверджено належними та допустимими документальними доказами.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на відсутність у позивача доказів на обґрунтування заявленого позову та надання відповідачем доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис