30 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/7935/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №66603714 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/7183/20, що полягає у не вчинені та не прийнятті, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій та рішень, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.2 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", а не ч.1 ст.8 вказаного Закону;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у виконавчому провадженні №66603714 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/7183/20, вчинити виконавчі дії та прийняти рішення, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа, а саме в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.1 ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державним виконавцем допущено протиправну бездіяльність з приводу вчинення дій у межах виконавчого провадження №66603714, у зв'язку з чим судове рішення, в частині здійснення нарахування та виплати з 01.01.2024 додаткової пенсії із застосуванням положень ч.2 ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", а не ч.1 ст.8 вказаного Закону, чим порушено права позивача.
Ухвалою від 14.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, яке призначено на 28.05.2024.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову за безпідставністю. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що у виконавчому листі, виданому на виконання рішення суду у справі №240/7183/20, чітко вказано порядок його виконання та спосіб, а саме: зобов'язання боржника здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії з 17.07.2018, а також встановлено її розмір, що має дорівнювати двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Тому розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який має право стягувач, становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів тобто ця величина повинна відповідати таким показникам заробітної плати, що встановлені Законом України "Про Державний бюджет України" на кожен відповідний рік та є змінною величиною. Тому в зв'язку зі зміною мінімальної заробітної плати у січні 2024 року згідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", встановлення суми заборгованості станом на 05.02.2024 та з'ясування того, чи надходили до ГУ ПФУ в Житомирській області після отримання відповіді на попередні вимоги кошти на виплату заборгованості у вказаній справі 05.02.2024 державним виконавцем винесено вимогу якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській повідомити про виконання рішення суду. Згідно відповіді боржника з 01.01.2024 при перерахунку пенсії відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн. Визначення нового розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024, зобов'язувало відповідача звернутись до боржника з вимогою щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду. В результаті перерахунку на виконання рішення №240/7183/20 розмір підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 з 01.01.2024 становить 3200 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання 28.05.2024 позивач не прибула. Копію ухвали суду від 14.05.2024 та судову повістку отримала 21.05.2024, що підтверджується відстеженням поштових пересилань Укрпошти, причину неявки суду не повідомила.
Представник відповідача до суду не прибув. У відзиві просив позовну заяву розглядати без участі представника.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд подальший розгляд справи здійснює в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що у відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження №66603714 з примусового виконання виконавчого листа по справі № №240/7183/20, що виданий 01.06.2021 Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
13.02.2024, 19.02.2024 та 06.03.2024 позивач направила до Департаменту державної виконавчої служби звернення з приводу виконання рішення суду.
У відповідь Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) листами №12993/5.2-24/вх.Ю-1913-24 від 14.03.2024 та №17369/5.2-24/вх.Ю-2814-24 від 08.04.2024 повідомили позивача, що державним виконавцем вчинено дії в межах наданих повноважень та у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження". Також вказано, що після надання боржником до відділу примусового виконання рішень інформації про стан виконання, державним виконавцем буде прийнято рішення відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
30.03.2024 позивачем (стягувачем) подано скаргу на ім'я керівника органу Державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, у порядку відомчого контролю, у якій зазначено, що судове рішення вважається фактично не виконаним, оскільки боржником не проведено виплату нарахованої при його виконанні за період з 17.07.2018 по 31.12.2022 додаткової пенсії у сумі розміром 412464,90 грн та у порушення законодавства про оплату праці, статей 8, 19, 22, 24 Конституції України боржником з січня 2024 року проведено перерахунок підвищення до пенсії у розмірах та з лютого 2024 року розпочато її виплату, у розмірах що не дорівнюють розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої ч.1 ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Виконавцем у вказаному виконавчому провадженні жодних дій, у тому числі перевірочних, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання судового рішення не вчиняється, передбачених законодавством рішень не приймається.
Проте, відповіді щодо розгляду вищевказаної скарги позивач не отримала.
Звертаючись до суду позивач вважає протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №666603714 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/7183/20, що полягає у не вчинені та не прийнятті, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій та рішень, спрямованих на забезпечення повного та фактичного виконання виконавчого документа в частині забезпечення здійснення нарахування та виплати додаткової пенсії із застосуванням положень ч.2 ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік", а не ч.1 ст.8 вказаного Закону.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції","Юрій Миколайович Іванов проти України","Горнсбі проти Греції").
У Рішенні від 27.11.2008 по справі №1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Тобто надаючи оцінку діям/бездіяльності державного виконавця, вчиненим у межах виконавчого провадження, слід з'ясувати чи їх сукупність була спрямована на примусове виконання рішень і проводилася на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом №1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону №1404-VIII, а також достатність прийнятих рішень, які відповідно до цього Закону №1404-VIII підлягали примусовому виконанню.
Суд зауважує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/7183/20 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Враховуючи, що дане підвищення до пенсії носить не разовий, а постійний характер, саме тому у резолютивній частині рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)", а не зазначено конкретного Закону.
З огляду на наведене, враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін.
Суд також враховує, що невиконання рішення суду в частині невиплати заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, не є спірним в межах даного позовного провадження, з урахуванням уточненого позову.
Як свідчать матеріали справи, з метою виконання рішення суду у справі №240/7183/20 державний виконавець накладав штраф на боржника, та неодноразово виносив вимоги, зокрема від 05.02.2024 якою зобов'язував Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в певний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік та письмово надати державному виконавцю пояснення про причини не виконання боржником рішення.
Підставою для такої вимоги стало визначення статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" нового розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024.
Разом з тим, в межах спірних правовідносин суд не надає правову оцінку діям/бездіяльності боржника щодо виконання/невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, в частині визначення із 01.01.2024 розміру доплати, встановленої судовим рішенням у справі №240/7183/20, а лише повноті дій державного виконавця, вчинених в межах виконавчого провадження №66603714.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не допущено бездіяльності у межах виконавчого провадження ВП №66603714 з примусового виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду, виданого у справі №240/7183/20, оскільки ним вжито всі передбачені законодавством заходи забезпечення його примусового виконання.
Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 28.03.2024 у справі №240/33850/23, від 19.03.2024 у справі №240/33098/23, від 28.03.2024 у справі №240/33850/23.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (майдан Соборний,1, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, ЄДРПОУ: 43316784) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Панкеєва