154/215/24
2/154/352/24
30 травня 2024 року м. Володимир
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кусік І.В.
за участю:
секретаря судового засідання Редько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - Служба у справах дітей як орган опіки та піклування Володимирської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
11 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
У позовній заяві покликається на ту обставину, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне подружнє життя з відповідачем у них не склалося, тому шлюб між ними було розірвано.
Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, не підтримує з сином родинних зав'язків.
Її син ОСОБА_3 навчається у 5-му класі ліцею №5 м. Володимира. За час навчання сина у школі батько жодного разу не цікавився успіхами сина. Також батько ніколи не вітав сина з Днем народження та не дарував йому подарунків.
Син знаходиться на повному її утриманні. Усі питання виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки збоку відповідача.
Відповідач не цікавиться ні станом здоров'я сина, ні його фізичним, духовним та моральним розвитком. А син, у свою чергу, категорично відмовляється навіть згадувати батька.
21.10.2022 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 . Від цього шлюбу вони мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вона на час звернення до суду вагітна і чекає народження ще однієї дитини. Її чоловік дуже любить її сина, бере участь у його вихованні. Дитина теж тягнеться до нього та вважає його батьком.
У зв'язку із тим, що відповідач не піклується належним чином про життя, здоров'я, харчування, розвиток свого сина, тобто не виконує своїх батьківських обов'язків, просить позбавити його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього на її користь аліменти на утримання сина у розмірі 1500 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області Кусік І.В. від 29 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 01 травня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача адвокат Савюк К.О. в судове засідання не з'явилася, надала заяву, якою заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити та розглянути справу у її відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 , який перебуває у місцях позбавлення волі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких клопотань заяв до суду не надсилав, відзиву на позов не подав.
Представник третьої особи -Служби у справах дітей Володимирської міської ради Сидорук Л.М. в судове засідання не з'явилася, надала заяву, якою просила слухати справу у її відсутності, просила позов задоволити.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками є сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Дана обставина стверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09.11.2017 року про розірвання шлюбу, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09.11.2017 року, шлюб між батьками ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 21 жовтня 2022 року, після чого дружині змінено прізвище на ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.( ст. 150 СК України)
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Згідно ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З характеристики ОСОБА_3 , учня 5-В класу ліцею №5 імені А. Кореневського м. Володимира, вбачається, що він зарекомендував себе як старанний, здібний, відповідальний учень. Навчанням сина цікавиться мама, яка відповідально ставиться до його виховання, відгукується на прохання класного керівника, регулярно відвідує ліцей. Батько ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, жодного разу не цікавився успіхами сина, батьківські збори не відвідує, з учителями не спілкується.
З Витягів з Реєстру територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою АДРЕСА_1 .
З повідомлення ДУ «Маневицька виправна колонія № 42» вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , засуджений 20.11.2020 року за ст.185 ч.2, 190 ч.2, 190 ч.3,70 КК України на строк 4 роки 4 місяці позбавлення волі та відбуває покарання у ДУ «Маневицька виправна колонія № 42», що також характеризує відповідача з негативної сторони.
Рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 18.12.2023 року № 569 затверджено висновок про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків тривалий час, не підтримує з сином належних родинних зв'язків, не телефонує, матеріально не допомагає та відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав на даний момент, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками, що знайшло підтвердження у судовому засіданні, на думку суду, є єдиним можливим засобом забезпечення дитині гармонійного виховання, як того вимагає ст. 150 СК України.
При цьому, застосовуючи такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, суд також враховує, що у разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, він має право бути поновленим у батьківських правах відносно свого сина відповідно до положень ст. 169 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За таких обставин аліменти слід визначити у розмірі, заявленому позивачем, а саме по 1500 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вказане, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору при поданні позову, з відповідача підлягає стягненню в користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 258-259, 265, 268, 273, 280-283 ЦПК України та на підставі ст. 150, 164, 165, 166, 180, 182, 184 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП суду невідомий, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, - Служба у справах дітей як орган опіки та піклування Володимир-Волинської міської ради (вул. І. Франка,8, м. Володимир, Волинська область), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуюча Ірина КУСІК