Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2-а-20/09/0121
13.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Лядової Т.Р. , Омельченка В. А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
позивач: не з'явився,
представник відповідача: Соловйова Г.В., довіреність №6630 від 29.12.2009;
розглянувши апеляційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лошакова Т.А.) від 26.03.09 у справі № 2-а-20/09/0121
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 Крим, 98100)
до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 152, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)
про стягнення заборгованості по грошової компенсації за речове майно і продовольче забезпечення
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2009 позов задоволено частково. Стягнуто з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна в сумі 1845,34грн., грошову компенсацію за продовольче забезпечення за період з 11 березня 2000 року по 13 листопада 2005 року в сумі 12298,85грн. компенсацію за порушення термінів виплати продовольчого забезпечення в сумі 7953,56грн., сплачений судовій збір у сумі 220,98грн., всього 22318,73грн. У решті частині позову відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду, Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим подав апеляційну скаргу, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, як звільнений зі служби військовослужбовець, має право на одержання: за його бажанням грошової компенсації замість речового майна, грошової компенсації за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 по 13.11.2005, компенсації за порушення термінів виплати продовольчого забезпечення.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу у Феодосійському об'єднаному військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим на посаді помічника начальника відділення мобілізаційного обліку і на підставі наказу військового комісаріату №132 від 10.10.2005 був звільнений у запас з 13.11.2005.
При звільненні відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме: заборгованість перед позивачем по виплаті компенсації за не отримане речове майно в сумі 1845,34грн., що підтверджується атестатом військовослужбовця №79 та не заперечується представником відповідача.
Одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або грошової компенсації замість них передбачено частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000, дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, призупинено.
Призупинення дії Закону, так само як і його скасування, не дає підстав для його застосування, про що зазначив Верховний Суд України в рішенні від 20.12.2006 у справі за позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди та в рішенні від 18.04.2007 у справі за позовом Р. до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградському районі м. Донецька.
Таким чином, відповідач не надав позивачу ні продовольчі пайки, ні компенсацію замість них, ні виплатив компенсацію взамін не отриманого речового майна, і саме цим призупиненням керувався відповідач.
У своєму Рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі №1-15/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) Конституційний Суд України зазначив, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина 3 статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Але, судова колегія вважає необхідним звернути увагу на те, що дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не була скасована на період проходження позивачем військовій служби, а лише припинена.
Таке припинення діяло до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" № 328-V від 03.11.2006, коли Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" був доповнений статтею 9-1, згідно з якою продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм, за нормами забезпечення, предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка в цієї редакції Закону не передбачено.
Таким чином, одержання грошової компенсації замість продовольчого пайка було скасовано у зв'язку зі змінами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", внесеними Законом України № 328-V від 03.11.2006.
Приймаючи до уваги усе вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що ОСОБА_3 мав право на отримання грошової компенсації замість неодержаного продовольчого пайка за 2000-2005 роки, але за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України за цей час.
Позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації за неодержане продовольче забезпечення за нормою № 7.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" №316 від 12.03.1996, якою було передбачено виплату офіцерському складу норми харчування №7, втратила чинність з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови Кабінету Міністрів України "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" від 29.03.2002 №426 .
Видачу військовослужбовцям продовольчого пайка або грошової компенсації замість нього, на умовах, які були передбачені постановою Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996, постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 не передбачає.
Тому судова колегія зазначає, що позивач безпідставно просить стягнути грошову компенсацію за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 по 13.11.2005 в сумі 12298,85грн. за цією нормою.
Статтями 15, 16 Закону України "Про Збройні Сили України", статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено фінансування Збройних Сил України, в тому числі і забезпечення військовослужбовців продовольчими пайками або виплату грошової компенсації замість них за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, забезпечення позивача продовольчими пайками або грошовою компенсацією замість них за рахунок коштів відповідача -Військового комісаріату Автономної Республіки Крим суперечить принципам фінансування Збройних Сил України та положенням вище зазначених Законів України.
Щодо вимог позивача про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості за продовольче забезпечення в сумі 7953,56грн. судом встановлено наступне.
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1427 від 20.12.1997, компенсація провадиться власником або уповноваженим ним органом у зв'язку з порушенням встановлених термінів виплати нарахованої, але не виплаченої своєчасно заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, передбачено, що індексації підлягають грошові кошти громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
Судова колегія не може погодитися з висновком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим про те, що підлягає компенсації втрата частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості за продовольче забезпечення в сумі 7953,56грн., оскільки судом першої інстанції не враховано, що стягнута на користь позивача грошова компенсація за продовольче забезпечення не відноситься до грошового забезпечення військовослужбовців.
Судова колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо позовних вимог про визнання протиправними дії командування Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення та стягнення цієї компенсації в сумі 1845,34грн. через наступне.
Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці під час проходження військової служби одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за їх бажанням - грошову компенсацію замість них.
Тобто, дана норма регулює питання виплати компенсацій військовослужбовцям за ці види забезпечення під час проходженням ними служби та відповідно до Закону України "Про деякі міри по економії бюджетних коштів" була призупинена саме для цієї категорії військовослужбовців.
Разом з тим, в Положенні "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1135 від 22.07.1998 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1444) зазначається, що при звільненні військовослужбовців з ними проводиться розрахунок відповідно до законодавства, а пунктом 27 цієї постанови від 28.10.2004 передбачено, військовослужбовці звільнені у запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 22 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статей 1-2, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
У Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 відзначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (пункти 3.1, 3.2 Рішення).
Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002.
Таким чином, колегія суддів вважає, що викладені у постанові Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим висновки про необхідність задоволення позову щодо стягнення на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за неодержане речове майно при звільненні в сумі 1845,34грн. за даними доказами, такими, що відповідають закону.
Відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права та вирішення не всіх позовних вимог або питань.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2009 підлягає зміні, апеляційна скарга Військового комісаріату Автономної Республіки Крим підлягає частковому задоволенню.
Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Військового комісаріату Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2009 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військового комісаріату Автономної Республіки Крим щодо невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення.
Стягнути з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_3 за неотримане речове майно в сумі 1845,34грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 18,61грн. ОСОБА_2 ОСОБА_2».
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Т.Р.Лядова підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
Повний текст судового рішення
складено та підписано 19 липня 2010 р.