Справа № 344/8260/24
Провадження № 1-кс/344/3537/24
29 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1 , ознайомившись з матерілами скарги ОСОБА_2 на бездіяльність ГУ НП в Івано-Франківській області в порядку ст.303 КПК України, -
ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність ГУ НП в Івано-Франківській області в порядку ст.303 КПК України та просив зобов'язати ГУ НП в Івано-Франківській області виконати дії, про які писав в скарзі від 16.04.2024 року і 15.02.2024 року.
Скаржник ОСОБА_2 в судові засідання неодноразово не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Скаржника про дати та час судових засідань повідомлялося одночасно шляхом направлення повістки про виклик на його поштову адресу та, з метою дотримання встановленого процесуальним законом строку розгляду скарги, здійсненням виклику по телефону та направленням повістки про виклик на засіб мобільного зв'язку, який скаржником самостійно зазначено у скарзі.
Представник ГУНП в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився.
Частиною 2 статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги.
Враховуючи встановлені чинним кримінальним процесуальним законом строки розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органу досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про розгляд скарги без участі учасників провадження, які повідомлялися належним чином про розгляд скарги. Крім того, слідчий суддя виходить з того, що скаржник, ініціювавши відповідне провадження за скаргою в порядку статті 303 КПК України та, будучи обізнаним про строки її розгляду, повинен самостійно з розумною періодичністю цікавитися розглядом скарги та добросовісно користуватися процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Так, 29 січня 2024 року ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду по справі № 344/22902/23 зобов'язано начальника ГУНП в Івано-Франківській області внести в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальні правопорушення, які вказані у заяві ОСОБА_2 від 26 жовтня 2023 року.
15 лютого 2024 року ОСОБА_2 звертався з заявою до ГУНП в Івано-Франківській області про термінове внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, порушення кримінальної справи щодо невиконання ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2024 року та проведення слідчих дій.
16 квітня 2024 року ОСОБА_2 повторно звертався з заявою до ГУНП в Івано-Франківській області про невиконання ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2024 року та проведення слідчих дій.
Листом заступника начальника ГУ НП в Івано-Франківській області № /108/33/02-2024 ОСОБА_2 повторно повідомлено про те, що 23.02.2024 дізнавачем сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 внесено відомості до ЄРДР за № 12024096010000172 від 23.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, за фактом надання неправдивих показів свідками та потерпілою у справі № 344/14185/22.
В той же час, ОСОБА_2 вже звертався до слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із скаргою на бездіяльність ГУ НП в Івано-Франківській області в порядку ст.303 КПК України (справа №344/3335/24).
Так, ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 04.04.2024 року ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідно до витягу з ЄРДР вбачається, що орган досудового розслідування після отримання копії Івано-Франківського апеляційного суду від 29.01.2024 року вніс відомості про вчинення правопорушення за ч.1 ст.384 КК України відповідно до заяви ОСОБА_2 з приводу неправдивих показань свідків.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість повторного розгляду питання про внесення відомостей про вчинення правопорушення до ЄРДР, яке вже було вирішено судом.
При цьому, слідчий суддя обґрунтовано звернув увагу скаржника на його можливість в межах вже існуючого кримінального провадження №12024096010000172 за ч.1 ст.384 КК України, в порядку статті 220 КПК України, звертатися до слідчого або прокурора із відповідними клопотаннями, зокрема з приводу додаткових або нових відомостей, які на його думку стосуються цього провадження.
Уточнення або зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення, що є юридичною оцінкою вчиненого, наряду з можливими змінами фактичної сторони розслідуваного кримінального правопорушення, відбувається й через зміну раніше повідомленої підозри. Стаття 277 КПК не передбачає вимогу наводити у повідомленні про підозру (зміну раніше повідомленої підозри) обґрунтування прийняття такого процесуального рішення. При цьому КПК не містить умов для прийняття прокурором, слідчим такого рішення або ж умов щодо обсягу дій, які вони мають вчинити для того, щоб прийняти таке рішення (постанова ККС ВС у справі № 578/789/19 від 21.04.2021). Тобто необхідність зміни правової кваліфікації не завжди обумовлена встановленням нових фактичних даних, які на неї впливають, іноді вона викликана необхідністю виправити допущену помилку при встановленні попередньої кваліфікації злочину.
Зміст пункту 7 розділу 4 Положення про ЄРДР передбачає здійснення перевірки наявності вже розпочатих досудових розслідувань за певним фактом саме по фактичним даним (дата вчинення кримінального правопорушення; територію вчинення правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; найменування юридичної особи; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, якій повідомлено про підозру), а не по правовій кваліфікації. Метою цього є недопущення ситуацій неодноразового внесення одних і тих же самих відомостей до ЄРДР під різними номерами».
Слідчий суддя зауважує, що відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine) №24465/04 одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
За таких обставин, слідчий суддя в рамках розгляду даної скарги ОСОБА_2 не знаходить підстав для повторного розгляду вимог та доводів, які вже були предметом судового розгляду і вирішені, зокрема, слідчим суддею та судом апеляційної інстанції у справі №344/3335/24.
Щодо вимог скарги про зобов'язання виконати дії зазначені у скарзі від 16.04.2024 року і 15.02.2024.
Так, 23.02.2024 дізнавачем сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 внесено відомості до ЄРДР за № 12024096010000172 від 23.02.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України.
28.02.2024 року дізнання у вказаному кримінальному провадженні доручено старшому дізнавачу сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_4 .
Таким чином, оскільки ГУ НП в Івано-Франківській області не здійснює досудове розслідування такого кримінального провадження, ОСОБА_2 має право на подання клопотання про проведення слідчих та процесуальних дій в порядку ст.220 КПК України в рамках проведення дізнання у кримінальному провадженні № 12024096010000172 від 23.02.2024 дізнавачу, який уповноважений приймати процесуальні рішення на підставі п.7 ч.2 ст.40-1КПК України.
Слідчий суддя з повагою відноситься до прагнення заявника відстоювати свої права і законні інтереси в суді. Разом з тим, реалізація такого права відповідно до ст.21 КПК України здійснюється тільки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на бездіяльність ГУ НП в Івано-Франківській області в порядку ст.303 КПК України.
Відповідно до ст. 1, 2 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Завданнями кримінального провадження є, серед іншого, те, щоб до кожного учасника була застосована належна правова процедура. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначений главою 26 КПК України.
Слідчий суддя вважає за необхідним звернути увагу скаржника на те, що всі питання, які стосуються забезпечення ефективного досудового розслідування кримінального провадження можуть бути вирішені в порядку оскарження дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування у відповідності до вимог ст.303 КПК України в межах конкретного кримінального провадження.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 303,304, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
В задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність ГУ НП в Івано-Франківській області в порядку ст.303 КПК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 29 травня 2024 року