Справа № 302/481/24
2/302/208/24
30.05.2024 смт.Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), про розірвання шлюбу, -
18 квітня 2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що 29 липня 2023 року вона з відповідачем уклали шлюб, який зареєстровано у Міжгірському відділі ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом №45, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 . Від спільного проживання у шлюбі вони дітей не мають.
Позивачка вказує, що після укладення шлюбу вони проживали у батьківському будинку відповідача, за адресою: АДРЕСА_2 .
З самого початку сімейне життя між ними не склалося, оскільки виявилися діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю. Зокрема, позивачка ОСОБА_1 має бажання багато працювати з метою забезпечити своє майбутнє життя, у зв'язку з чим виїхала за кордон на заробітки. Тоді як відповідач ОСОБА_2 відмовився їхати разом із нею та працювати за кордоном, хоча мав таку можливість, оскільки ОСОБА_1 визнана особою з інвалідністю третьої групи, внаслідок серцевого захворювання.
Позивачка вказує, що вона втратила почуття кохання до відповідача та не бажає з ним більше перебувати у шлюбі, бо фактично їх шлюб існує формально. З вересня 2023 року кожен з них живе своїм життям, Вже понад семи місяців як вона не проживає спільно з відповідачем ОСОБА_2 , як дружина та чоловік, не підтримують шлюбних відносин, не спілкуються та не цікавляться один одним. Ці обставини змушують позивачку звернутись до суду з даним позовом про розірвання шлюбу.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.04.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін по справі.
Відповідачу ухвалою суду було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
24.04.2024 року відповідачем подано до суду письмову заяву про визнання позову, в якій зазначає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу він визнає у повному обсязі, проти розірвання шлюбу з ОСОБА_1 він з не заперечує та просить позов задовольнити.
Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Всебічно та повно дослідивши матеріали цивільної справи № 302/481/24, з'ясувавши всі обставини по справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований 29.07.2023 року у Міжгірському відділі ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом № 45 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , оригінал якого міститься в матеріалах даної справи.
Від подружнього життя сторони дітей не мають.
Подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного, та припинення шлюбних відносин, у зв'язку з чим позивачка звертається до суду з позовом про розірвання шлюбу. Відповідач проти розірвання шлюбу безпосередньо в органах ДРАЦСу заперечує, тому позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов'язати їх прийняти заходи до примирення.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів об'єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд приходить до висновку, що дана сім'я розпалася остаточно та будь-яких підстав до її збереження судом не встановлено та відповідачем в суді не доведено.
Крім того, оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням її до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Оскільки відповідач визнав позов про розірвання шлюбу у повному обсязі та таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши обґрунтування заявлених позовних вимог, проти задоволення яких відповідач не заперечує, подав до суду 24.04.2024 року заяву про визнання позову, тому суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, та формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивача та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення, тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 13, 81, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано 29 липня 2023 року у Міжгірському відділі ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом № 45.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області: Ю. В. СИДОРЕНКО