Справа № 214/4764/24
1-кп/214/771/24
29 травня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у м. Кривому Розі кримінальне провадження №12024046750000217 від 10.05.2024 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. П'ятихатки Дніпропетровської області, з середньою освітою, не заміжньою, офіційно не працевлаштованої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не зареєстрованої, мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-
Так, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 21-00 годині, знаходилась на лавці біля під'їзду № 1 буд. АДРЕСА_2 та між нею і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виник конфлікт, в ході якого на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_6 , у ОСОБА_3 , виник умисел, спрямований на спричинення їй тілесних ушкоджень.
Після чого, ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел направлений на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нанесла потерпілій ОСОБА_6 два удари кулаком правої руки в область обличчя потерпілої, чим умисно спричинила потерпілій ОСОБА_6 , тілесні ушкодження в області обличчя.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 заподіяла потерпілій ОСОБА_6 , тілесні ушкодження у вигляді: забійна рана голови, садна обличчя які згідно висновку експерта № 853 від 15.05.2024, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів. П.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками: умисного легкого тілесного ушкодження.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 , про обвинувачення у вчиненні нею кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, який затверджений 24 травня 2024 року процесуальним керівником - прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_7 , надійшов до суду із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Також, потерпілою ОСОБА_6 надано заяву про згоду з розглядом обвинувального акта щодо ОСОБА_3 у спрощеному провадженні. Потерпілій роз'яснено, що вона буде позбавлена права на оскарження вироку в апеляційному порядку з підстав спрощеного розгляду провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини
Окрім того, згідно з заявою ОСОБА_3 , від 24 травня 2024 року щодо визнання нею своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеної за участі її захисника адвоката ОСОБА_8 , обвинувачена беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та погодилась із встановленими досудовим розслідуванням обставинами викладеними в обвинувальному акті.
Також, ОСОБА_3 ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку та погодилась на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (Т.1, а.с.11-12).
Враховуючи викладене вище, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.
У відповідності до положень ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Так, відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
Частинами 1 та 2 ст.382 КПК України визначено, що суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок, який повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду, та в якому за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього письмові докази, які, відповідно до положень ст.ст.85, 86 КК України, є належними та допустимими, приходить до висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, як умисного легкого тілесного ушкодження.
При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, зокрема, відомості, які характеризують особу обвинуваченої, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій є щире каяття.
Обставин, відповідно до ст.67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченій, не встановлено.
Обвинувачена ОСОБА_3 по відношенню до інкримінованого йому кримінального проступку підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України.( Т.2, а.с. 35).
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального проступку, особу обвинуваченої, яка за місцем мешкання характеризується з нейтральної сторони (Т.2, а.с.38), не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т.2, а.с. 40,41), раніше не судимої (Т2, а.с. 39 зв. ), на обліку в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебувала та не перебуває (Т.2, а.с. 35,36).
При призначенні покарання суд враховує, що у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Також, у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Крім того, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання за вчинення інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у виді штрафу в дохід держави.
Суд, переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування до обвинуваченої положень ст.69 КК України, судом не встановлено.
Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368-371, 370, 373, 374, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.
Відповідно до ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст.381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1