Головуючий у 1 інстанції - Попова О.М.
Суддя-доповідач - Яманко В.Г.
21 вересня 2010 року справа №2а-2905/10/1213
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів Міронової Г. М.
Радіонової О. О.
при секретарі судового засідання Дегтярьовій А. М.
за участю представників від:
позивача ОСОБА_3 - особисто,
ОСОБА_4 - представник за договором,
першого відповідача Дашко Т. І. - за дов. від 17.06.2010 р.,
Малікова О. І. - за дов. від 22.12.2009 р.,
другого відповідача не з'явився, повідомлений належним чином,
третьої особи Ємельяненко О. М. - за дов. № 110 від 31.03.2010 р.,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційні скарги Акціонерного банку «Київська Русь» в особі
відділення «Луганська регіональна дирекція»,
Ленінського відділу державної виконавчої служби
Луганського Міського управління юстиції
на постанову Ленінського районного суду м. Луганська
від 15 липня 2010 року
по адміністративній справі № 2-а-2905/10 (суддя Попова О. М.)
за позовом ОСОБА_3
до 1) Ленінського відділу державної виконавчої
служби
Луганського міського управління юстиції,
2) Міського комунального підприємства
«Бюро технічної інвентаризації»
за участю третьої особи без самостійних вимог
на предмет спору на стороні відповідачів Акціонерний банк «Київська Русь» в особі
відділення «Луганська регіональна дирекція»
про визнання дій ВДВС неправомірними та
зобов'язання здійснити реєстрацію права власності, -
ОСОБА_3 27 квітня 2010 року звернулася до Ленінського районного суду м. Луганська з адміністративним позовом (арк. спр. 3) до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС), міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» (далі - БТІ) про визнання неправомірними дій Ленінського ВДВС, скасування постанови державного виконавця Малікової О. І. про накладення арешту на ? частину квартири АДРЕСА_1, зобов'язання БТІ здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.
7 липня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги (арк. спр. 65), виклавши їх наступним чином: визнати неправомірними дії Ленінського ВДВС, скасувати постанову державного виконавця Малікової О. І. про накладення арешту на ? частину квартири АДРЕСА_1, зобов'язати БТІ здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 вересня 2009 року шляхом видачі свідоцтва про право власності та технічного паспорту на зазначену квартиру.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 15 липня 2010 року (арк. спр. 76-77) позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені повністю шляхом визнання дій Ленінського ВДВС неправомірними, скасування постанови державного виконавця Малікової О. І. про накладення арешту на ? частки квартири АДРЕСА_1, зобов'язання БТІ здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 24 вересня 2009 року шляхом видачі свідоцтва про право власності та технічного паспорту на зазначену квартиру.
В обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог суд першої інстанції визначив наступне:
- договір купівлі - продажу квартири від 24 вересня 2009 року був укладений у повній відповідності з вимогами закону, на день його укладення квартира не була заставлена, під забороною і в спорі не перебувала, обтяжень зі сторони третіх осіб щодо неї не існувало, тому накладений арешт порушує права та охоронювані законом інтереси позивача,
- арешт на квартиру був накладений помилково, що обумовлює його скасування.
В апеляційній скарзі перший відповідач - Ленінський ВДВС (арк. спр. 86-87) просив скасувати постанову суду першої інстанції, винести нове судове рішення, яким провадження у справі закрити.
В апеляційній скарзі третя особа - Акціонерний банк «Київська Русь» в особі відділення «Луганська регіональна дирекція» (арк. спр. 89-91) просив скасувати постанову суду першої інстанції, винести нове судове рішення, яким провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідач та третя особа визначили наступні підстави:
- порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, оскільки постанова державного виконавця про накладення арешту прийнята на підставі відповіді БТІ від 13 жовтня 2009 року, тому вказану постанову державним виконавцем було прийнято з дотриманням вимог статей 5, 55 Закону України «Про виконавче провадження»,
- згідно статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту,
- порушення судом першої інстанції правил підсудності, оскільки відповідно до вимог частини 1 статті 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відносять до компетенції адміністративних судів, відповідно до вимог статті 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншою посадової особою державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права та свободи, проте позивач не є стороною у виконавчому провадженні та не залучався до проведення виконавчих дій.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційних скарг, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу. Представники першого відповідача та третьої особи підтримали апеляційні скарги, просили скасувати судове рішення першої інстанції та провадження у справі закрити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська (арк. спр. 42) позовні вимоги Акціонерного банку «Київська Русь» в особі Луганської філії до ОСОБА_9 були задоволені, стягнуто з ОСОБА_9 на користь Акціонерного банку «Київська Русь» в особі Луганської філії 18602 грн. 41 коп., з якої заборгованість по сумі кредиту - 10000 грн., заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом - 4881 грн. 93 коп., штраф за пропущення строків повернення кредиту та відсотків - 3720 грн. 48 коп., стягнуто з ОСОБА_9 на користь Акціонерного банку «Київська Русь» в особі Луганської філії витрати на сплату державного мита - 186 грн. 02 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 30 грн.
На виконання вищевказаного судового рішення Ленінським районним судом м. Луганська було видано Акціонерного банку «Київська Русь» в особі Луганської філії виконавчий лист від 26 лютого 2009 року (арк. спр. 18, 43). Зазначений виконавчий лист із заявою про відкриття виконавчого провадження та внесення заборони на відчуження майна боржника (арк. спр. 44). 23 червня 2009 року старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Луганського МУЮ Кіріченко Д. А. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (арк. спр. 19).
24 вересня 2009 року між ОСОБА_9, ОСОБА_11 (Продавці), яким на праві власності належала в рівних частках квартира АДРЕСА_1, та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири (арк. спр. 4-5, 50-56).
Заяву про реєстрацію нерухомого майна ОСОБА_3 було надано до БТІ 6 жовтня 2009 року (арк. спр. 7). Реєстраційній дії БТІ не були проведені.
На підставі довідки БТІ № 15/43-5726/2312 від 14 жовтня 2009 року (арк. спр. 22) старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Маліковою О. І. було прийнято постанову від 13 жовтня 2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: накладено арешт на ? частку квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_9 в межах суми звернення стягнення 18602 грн. 41 коп. (арк. спр. 23, 45). 13 жовтня 2009 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено відомості про арешт нерухомого майна - ? частки квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 606) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Згідно частин 1, 2, 3 статті 55 Закону № 606 арешт на майно боржника може накладатися зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Частинами 3, 4 статті 62 Закону № 606 визначено, що у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом. Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.
З огляду на наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів зазначає, що державний виконавець, який на письмовий запит отримав інформацію БТІ (арк. спр. 128, 129) про наявність майна боржника правомірно здійснив заходи по накладенню арешту з включенням цієї інформації до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Щодо порушених прав позивача, як добросовісного покупця квартири, то частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.
За постановою Пленуму Верховного суду України від 27 серпня 1976 року N 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» позови про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту розглядаються в порядку цивільного провадження. Вказана постанова на даний момент не скасована, а тому надані в ній роз'яснення підлягають застосуванню у судовій практиці, в тому числі при вирішенні питань пов'язаних з застосуванням статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Верховним судом України в наведеній постанові визначено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.
Позивач не є учасником виконавчого провадження за заочним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська у справі № 2-463 про стягнення з ОСОБА_9 боргу на користь АБ «Київська Русь», тому позбавлений права оскаржувати постанову про арешт майна боржника за частиною 1 статті 383 ЦПК України, оскільки судове рішення, за яким як наслідок був накладений арешт на майно боржника, було прийняте за правилами цивільного судочинства, що виключає оскарження дій виконавця та скасування постанови ним прийнятої в порядку адміністративного судочинства. Частина 1 статті 181 КАС України містить посилання на те, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися о адміністративного суду, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Інший порядок захисту порушеного права особи, яка придбала квартиру, відносно якої виконавчою службою до реєстрації в БТІ права власності накладений арешт, передбачений частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" та цей захист відбувається шляхом подання позову про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Позивачем був неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, що призвело до розгляду місцевим загальним судом справи в порядку адміністративного судочинства, при тому що для забезпечення захисту права власності позивача та виключення майна з-під арешту існує інший порядок розгляду справ в цивільному судочинстві.
Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 набуте за договором купівлі-продажу від 24 вересня 2009 року не було зареєстроване БТІ та відповідно не видано свідоцтво про право власності. Отже, для того щоб вирішити даний спір, має бути прийнято остаточне судове рішення в цивільному судочинстві, в якому буде розв'язано конкуренцію підстав виникнення права власності різних осіб на спірне майно. Таким чином, в основі даного спору лежить спір про право власності, який відповідно до статті 17 КАС України не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що в даному випадку обумовлює задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення першої інстанції. З огляду на великий обсяг судового рішення в судовому засіданні 21 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Акціонерного банку «Київська Русь» в особі відділення «Луганська регіональна дирекція» та Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського МУЮ на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 15 липня 2010 року по адміністративній справі № 2а-2905/10/1213 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 15 липня 2010 року по адміністративній справі № 2а-2905/10/1213 скасувати.
Провадження в адміністративній справі № 2а-2905/10/1213 закрити. Роз'яснити позивачці її право звернення до місцевого загального суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 22 вересня 2010 року.
Головуючий суддя В.Г.Яманко
Судді: Г.М.Міронова
О.О.Радіонова