Справа № 2а-1165/201
22 жовтня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Мельниченко С.П. при секретарі Білодід Ю.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора дорожньо-патрульної служби Якимівського ВДАІ Запорізької області старшого лейтенанта міліції Вілеряб Володимира Леонідовича про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, як адміністративного суду, знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора дорожньо-патрульної служби Якимівського ВДАІ Запорізької області старшого лейтенанта міліції Вілеряб Володимира Леонідовича про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 17.06.2010 р. відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого 17.06.2010 р. о 11-00 годин на 431 км а/д Харків-Сімферополь позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, скоїв обгін автомобіля ВАЗ 21013 на перехресті, чим скоїв правопорушення передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зі вказаним протоколом позивач не погодився, про що вказав інспектору, однак останній виніс постанову, якою визнав позивача винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає дану постанову необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП, винесеною з порушенням ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Так позивач зазначає, що фактично здійснив обгін за перехрестям про що є свідки, однак відповідач відмовився їх опитати, а отже при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, а тому позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та скасувати протокол про адміністративне правопорушення і постанову у справі про адміністративне правопорушення.
В зв'язку з тим, що десятиденний строк закінчується у вихідні, позивач був позбавлений можливості направити позов до суду у строк встановлений законом, а тому він просить поновити йому цей строк.
Позивач в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд до відома не поставив.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Судом по справі встановлено, що 17.06.2010 р. відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення серії АР № 247048, згідно якого позивач 17.06.2010 року о 11-00 годині на 431 км а/д Харків - Сімферополь, керуючи автомобілем НОМЕР_1 скоїв обгін автомобіля ВАЗ 21013 на перехресті, чим порушив п. 14.6 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність по ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Як вбачається з протоколу позивач вину свою не визнав та вказав, що обгон здійснив за перехрестям.
Згідно постанови АР № 304567 від 17.06.2010 року, винесеної відповідачем за вищевказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Суд вважає, що вказана постанова не відповідає вимогам законодавства в зв'язку з наступним.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення позивачем не визнано свою провину у здійсненні обгону.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Під всебічним, повним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків.
З матеріалів справи вбачається, що фактично єдиним доказом винності позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є протокол в той час, як в даному випадку - невизнання позивачем своєї провини - відповідач мав забезпечити збір інших доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення чи спростовували його, однак цього зроблено не було.
Згідно ст. 252 КУпАП посадова особа, при розгляді справи, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 283 КУпАП закріплені вимоги до постанови про адміністративне правопорушення, так, в постанові, крім іншого, повинні бути зазначені докази на підставі яких базується висновок про скоєння особою адміністративного правопорушення та вказати мотиви відхилення інших доказів. Постанова ж не містить посилань на докази та мотивів відхилення інших доказів, а в ній зазначена лише констатація факту, що ставить під сумнів факт вчинення правопорушення позивачем.
Відповідачем не надано жодних доказів правомірності своїх дій, в той час як ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій, якщо він заперечує проти позову.
Згідно ст. 62 Конституції України о бвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП являється не належно обґрунтованим, а тому дії відповідача підлягають визнанню неправомірними, а постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог про скасування протоколу про адміністративне правопорушення, то вони задоволенню не підлягають оскільки сам по собі протокол не створює будь-яких наслідків для особи відносно якої його складено, а отже він не є актом, який можливо оскаржити.
Що стосується позовних вимог позивача про закриття провадження у справі то вони задоволенню не підлягають з огляду на те, що суд не наділений повноваженнями вирішувати справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а отже й не наділений повноваженнями закривати провадження у цій справі.
Що стосується прохання позивача поновити йому строк на оскарження постанови, то суд вважає, що в цьому немає необхідності, оскільки позивачем фактично строк не пропущено.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 4-9, 13, 14, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст. ст. 256, 280, 283, 292, 293 КУпАП, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до старшого інспектора дорожньо-патрульної служби Якимівського ВДАІ Запорізької області старшого лейтенанта міліції Вілеряб Володимира Леонідовича про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Визнати дії інспектора дорожньо-патрульної служби Якимівського ВДАІ Запорізької області старшого лейтенанта міліції Вілеряб Володимира Леонідовича неправомірними.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 304567 від 17.06.2010 року, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби Якимівського ВДАІ Запорізької області старшого лейтенанта міліції Вілеряб Володимиром Леонідовичем про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В іншій частині позовних вимог позивача відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя С.П. Мельниченко