вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/23/24
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, м. Київ
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд», Київська обл., Фастівський р-н., м. Фастів
про визнання недійсними пунктів договору та стягнення 1507058,34 грн.
секретар судового засідання: Самусь В.С.
За участю представників:
прокурор: Солоп Р.В.
від позивача: Заведій В.І. (самопредставництво);
від відповідача: Бай С.Е. (ордер серії АІ № 1545865 від 09.02.2024 р.).
Заступник керівника спеціалізованої прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд», в якому він просить визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 15.04.2022 № 286/1/22/2, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд», у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» на користь Міністерства оборони України 1507058,34 грн., з яких безпідставно сплачені кошти в сумі 1260399,60 грн., інфляційні втрати в сумі 189162,73 грн. та 3% річних у сумі 57496,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки або (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту ЗСУ для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними МО України, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. У зв'язку із цим прокурор звернувся із позовною вимогою про визнання недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 217 ЦК України п.п 1.1, 3.1 договору № 286/1/22/2 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.04.2022 р., укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд», у частині включення ПДВ до договірних цін. Також, прокурор вважає, що грошові кошти в сумі 1260399,60 грн, які були сплачені позивачем на користь відповідача як ПДВ, підлягають поверненню позивачу як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно зі ст. 1212 ЦК України. Посилаючись на те, що вказане зобов'язання є грошовим, прокурором на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 189162,73 грн інфляційних втрат та 57496,01 грн 3 % річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.02.2024 р.
30.01.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в якому він просить зупинити провадження у справі № 911/23/24 до винесення рішення Харківським окружним адміністративним судом у справі № 320/20717/23. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що питання правомірності застосування податку на додану вартість до операцій з постачання пально-мастильних матеріалів згідно з контрактом, який було укладено Міністерством оборони України під час дії воєнного стану, наразі є предметом судового розгляду у справі № 320/20717/23.
05.02.2024 р. до господарського суду Київської області від прокурора надійшли заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі, в яких він просить відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Проаналізувавши підстави, зазначені позивачем в обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі № 911/23/24 до винесення рішення Харківським окружним адміністративним судом у справі № 320/20717/23, суд вважає відсутніми обставини об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення спору у справі № 320/20717/23, у зв'язку з чим клопотання позивача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
12.02.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач посилається на те, що не абсолютно всі операції по поставці паливно-мастильних матеріалів звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а лише ті, які пов'язані з забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, виконанням мобілізаційних завдань в умовах військового стану. Відповідач категорично заперечує те, що придбаний товар (мастильні матеріали) був призначений для виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави і використаний саме в цих, а не інших цілях. Відповідач наголошує, що у справі немає жодного доказу для чого був придбаний товар, як він використовувався. Відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині стягнення коштів не передбачений законом та не може бути ефективним, оскільки позивач пов'язує стягнення коштів виключно з недійсністю умови договору в частині сплати розміру податку на додану вартість як правовий наслідок цього, що не передбачено Цивільним кодексом України як спосіб захисту. Твердження позивача про те, що отримані по договору кошти в частині сплати податку на додану вартість є безпідставно отриманими коштами, а тому у відповідача з моменту їх отримання виникло грошове зобов'язання з їх повернення, відповідач вважає помилковими, посилаючись на те, що жодної вимоги з моменту сплати відповідачу коштів по договору позивач не пред'являв, а перша вимога, яка була пред'явлена, оформлена в претензії, яка надійшла 17.04.2023 р. Відповідач також вказує, що сума податку на додану вартість з постачальної операції була перерахована до бюджету.
20.02.2024 р. до господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзив. Прокурор вказує, що положення законодавства, зокрема пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та постанова Кабінету Міністрів України № 178, не містять застережень щодо їх застосування лише при виконанні мобілізаційних завдань, а виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану є метою прийняття Постанови № 178. Прокурор вважає, що відповідачем неправильно розтлумачено п. 1 Постанови № 178 та здійснено його інтерпретацію без урахування п.п. 1-2 параграфу 29, абз. 1 п. 5 параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 950; п.п. 1, 11, 13, абз.абз. 1, 2, 6 п. 14, п. 15 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України. Прокурор посилається на те, що поза увагою відповідача залишаються положення п. 2.2 договору № 286/1/22/2 ід 15.04.2022 р., аналіз якого свідчить, що постачання мастильних засобів здійснювалося одержувачам замовника - військовим частинам, складам (базам) пального, Центрам забезпечення пальним. Прокурор на доводи відповідача про те, що грошові кошти, отримані ним від позивача як ПДВ, сплачені до Державного бюджету України, вказує, що помилково та/або надмірно сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику, реалізація чого залежить від дій самого платника податку.
21.02.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Позивач посилається на те, що відповідно до листа № 220/14/212 від 16.01.2024 р. Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» не укладались, а тому договір № 286/1/22/2 від 15.04.2022 не є таким, що укладений на виконання мобілізаційного завдання.
07.03.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення.
21.03.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення.
У підготовчих засіданнях 13.02.2024 р. та 29.02.2024 р. судом оголошено перерви до 29.02.2024 р. та 21.03.2024 р. відповідно.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2024 р.
У судових засіданнях 04.04.2024 р. та 25.04.2024 р. оголошувались перерви до 25.04.2024 р. та 07.05.2024 р. відповідно.
Прокурор у підготовчих та судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник позивача у підготовчих та судових засіданнях проти позову заперечував.
Представник відповідача у підготовчих та судових засіданнях проти позову заперечував.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор у цій справі, звертаючись з позовом, зазначив про те, що Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону проінформовано Міністерство оборони України про те, що мають місце випадки укладення оборонним відомством договорів про постачання пального за кошти Державного бюджету України з оплатою контрагентами ПДВ, що суперечить вимогам постанови № 178 і свідчить про неефективне використання коштів та спричинення істотної шкоди державним інтересам в умовах воєнного стану.
Листом від 20.11.2023 р. № 15-337 вих-23 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась із проханням до Міністерства оборони України про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів, які підтверджують щодо вжитих та запланованих заходів із захисту інтересів держави від порушень законодавства при укладенні договору № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р. в частині включення ПДВ до ціни товару, або повідомити про причини відсутності намірів щодо самостійного вжиття необхідних заходів.
У відповідь на вказаний лист Міністерство оборони України листом № 220/14/7550 від 28.11.2023 р. повідомило, що договір, укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд», не є договором на виконання мобілізаційних завдань щодо постачання нафти і дистилятів, а тому застосування нульової ставки ПДВ до ціни на нафту і дистиляти за цими договорами не має правових підстав.
Листом від 07.12.2023 р. № 15-358 вих-23 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону повідомила Міністерство оборони України, що нею підготовлено проект позовної заяви, який буде скеровано до Господарського суду Київської області про стягнення з ТОВ «Аріан-Трейд» безпідставно сплачених бюджетних коштів у сумі 1260399,60 грн згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також інфляційних втрат та 3 % річних.
Доказів надання позивачем відповіді на вказаний лист прокурора, чи вжиття ним будь-яких заходів реагування, матеріали справи не містять.
Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:
« 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомив позивача про звернення з позовною заявою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд
15.04.2022 р. між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» (постачальник) було укладено договір № 286/1/22/2 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується постачити у 2022 році (09210000-4) (мастильні засоби) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією.
Специфікацією визначено, зокрема найменування продукції, яка поставляється, а саме: олива моторна для швидкохідних дизелів транспортних машин М-16ИХП-3, рідина «Стеол-М», рідина противідкатна ПОЖ-70, олива для гідромеханічних та гідрооб'ємних передач «Р», олива для гідромеханічних та гідрооб'ємних передач «А», загальну кількість та загальну вартість продукції, яка становить 7562397,60 грн, з яких 6301998,00 грн - вартість продукції без ПДВ, 1260399,60 грн - ПДВ.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним.
Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить: 6301998,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 1260399,60 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить: 7562397,60 грн у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).
Сторонами договору було підписано порядок приймання продукції, який є додатком № 12.1 до договору № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р. про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) позивач сплатив на користь відповідача 7562397,60 грн, у тому числі 1260399,60 грн ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 286/1/112 від 21.05.2022 р. на суму 5855241,60 грн, у т.ч. 975873,60 грн ПДВ, платіжним дорученням № 286/1/115 від 10.06.2022 р. на суму 777704,40 грн, у т.ч. 129617,40 грн ПДВ та платіжним дорученням № 286/1/125 від 22.06.2022 р. на суму 929451,60 грн, у т.ч. 154908,60 грн ПДВ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, зокрема посилається на те, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними Міністерством оборони України, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ у силу пп. г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 178, а натомість пункти 1.1, 3.1 договору № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р. містять положення щодо включення ПДВ у ціну договору. Прокурор вважає, що положення пунктів 1.1, 3.1 договору № 286/1/22/2 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 15.04.2022 р. у частині включення до договірної ціни ПДВ суперечать пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178, а тому мають бути визнані судом недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 217 ЦК України.
Листом від 25.08.2023 р. № 15-234 вих-23 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону повідомила Міністерство оборони України про те, що, зокрема договір № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р. між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» був укладений з включенням до його ціни ПДВ у порушення вимог пп. «г» пп. 195.1.2, п. 195 ст. 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2023 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», що свідчить про неефективне використання бюджетних коштів та завдання істотної шкоди державним інтересам в умовах воєнного стану.
У відповідь на вказаний лист Міністерство оборони України листом № 286/5830 від 12.09.2023 р. повідомило, що договори, які було укладено Міністерством оборони України з постачальниками ПММ, не є договорами на виконання мобілізаційних завдань щодо постачання паливно-мастильних матеріалів, а тому застосування нульової ставки ПДВ до ціни на пально-мастильні матеріали за цими договорами не має правових підстав.
Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема вказує, що не абсолютно всі операції по поставці паливно-мастильних матеріалів звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а лише ті, які пов'язані з виконанням мобілізаційних завдань в умовах військового стану, а договір № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р. не був укладений на виконання мобілізаційних завдань і придбаний товар (мастильні матеріали) не був призначений для виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
З цього приводу судом встановлено наступне.
За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. була прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», та відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, про що зазначено в преамбулі постанови.
Однак нормативні положення постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. не містять умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань.
Проте вказана постанова містить посилання на норми підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.
Офіс Генерального прокурора звернувся із листом від 14.08.2023 р. № 11/3/1-186 вих-23 до Державної податкової служби України. У вказаному листі, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор просив ДПС України надати копії документів та інформацію, зокрема щодо того чи застосовується нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту суб'єктів, визначених постановою № 178, які здійснені платником податку на підставі договорів, укладених із такими суб'єктами не в рамках виконання мобілізаційних завдань.
У відповідь на вказаний лист прокурора Державна податкова служба України листом від 21.08.2023 р. № 10244/5/99-00-08-01-04-05 повідомила, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.4 статті 7 розділу І Кодексу). З огляду на норми, визначені п. 7.4 ст. 7 розділу І Податкового кодексу України елементи податку (у т.ч. ПДВ), зокрема такі як об'єкт оподаткування та ставка податку, визначаються виключно Кодексом та не визначаються Постановою № 178.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.11.2023 р. у справі № 910/2416/23 суд вказав наступне: «Норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язковим, а не правом платника податку.
Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених постановою № 178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється».
Договір № 286/1/22/2 про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» 15.04.2022 р., тобто після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Як вже зазначалось, постанова Кабінету Міністрів України № 178 застосовується до операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту виключно для категорій суб'єктів, що визначені цією постановою.
Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.
Пунктом 2.2 договору № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р. встановлено, що одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним.
Перелік продукції, що поставляється за цим договором, визначений у п. 1.1 договору, який є специфікацією, а саме: олива моторна для швидкохідних дизелів транспортних машин М-16ИХП-3, рідина «Стеол-М», рідина противідкатна ПОЖ-70, олива для гідромеханічних та гідрооб'ємних передач «Р», олива для гідромеханічних та гідрооб'ємних передач «А».
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» звернулось до Головного управління ДПС у Київській області із запитом № 23/135 від 27.04.2023 р. про надання індивідуальної податкової консультації за індивідуальною податковою консультацією на підставі ст. 52 Податкового кодексу України.
Згідно наданої індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178 застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою №178.
Крім того, листом № 12537/5/99-00-21-03-02-05 від 28.12.2022 р. Державна податкова служба України відповіла на звернення Державної аудиторської служби України від 07.12.2022 № 000800-14/9974-2022 щодо застосування до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів нульової ставки податку на додану вартість, з урахуванням положень Постанови № 178 та з урахуванням позиції Міністерства фінансів України, повідомила, що нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178, застосовується безпосередньо як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтра, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки та колісні на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо), при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, що визначені Постановою № 178.
Таким чином, категорія товару, що поставляється за договором № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р., так само як і замовник товару - Міністерство оборони України для військових частин, складів (баз) пального, Центрів забезпечення пальним, підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Оскільки не тільки постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, а замовником товару за договором № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р. виступає Міністерство оборони України для військових частин, складів (баз) пального, Центрів забезпечення пальним, то пункти 1.1, 3.1 договору суперечать постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 р. та Податковому кодексу України у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, що є підставою для визнання недійсними вказаних пунктів договору в цій частині.
Згідно зі ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін.
Аналогічний за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 р. у справі № 910/12764/20 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2021 р. у справі № 916/2478/20.
Отже спірний договір міг бути укладеним сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ.
Таким чином, позовна вимога прокурора про визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення від 15.04.2022 № 286/1/22/2, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд», у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість підлягає задоволенню.
Також, прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» на користь Міністерства оборони України 1260399,60 грн безпідставно сплачених коштів, посилаючись на ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Оскільки відповідач отримав від позивача 1260399,60 грн ПДВ при тому, що відповідний товар був звільнений від оподаткування, то неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2022 р. у справі № 916/707/21.
Грошові кошти були перераховані позивачем на користь відповідача на підставі платіжного доручення № 286/1/112 від 21.05.2022 р. у сумі 975873,60 грн (дата проведення банком 23.05.2022 р.), платіжного доручення № 286/1/115 від 10.06.2022 р. у сумі 129617,40 грн (дата проведення банком 12.06.2022 р.) та платіжного доручення № 286/1/125 від 22.06.2022 р. у сумі 154908,60 грн (дата проведення банком 24.06.2022 р.).
Положення статті 1212 ЦК України не визначають строк, в межах якого таке повернення має бути здійснене, і до настання якого, вимога про таке повернення не підлягає задоволенню. Це зумовлено природою правовідносин з набуття/збереження/знаходження майна без достатньої правової підстави та вказує на необхідність негайного повернення майна. Особливості правового регулювання кондикційних зобов'язань виключають існування строку для належного/непростроченого виконання таких зобов'язань у розумінні статті 530 ЦК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.02.2020 р. у справі № 922/748/19.
Таким чином у відповідача виник обов'язок з повернення безпідставно отриманих коштів з моменту безпідставного одержання згідно з нормами статті 1212 ЦК України.
Отже відповідач є таким, що прострочив зобов'язання з повернення позивачу грошових коштів у сумі 975873,60 грн з 24.05.2022 р., у сумі 129617,40 грн з 13.06.2022 р., у сумі 154908,60 грн з 25.06.2022 р.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1260399,60 грн безпідставно отриманих коштів підлягає задоволенню.
Також, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 189162,73 грн інфляційних втрат та 57496,01 грн 3% річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прокурор просить стягнути з відповідача 57496,01 грн 3 % річних, які розраховані за загальний період з 24.05.2022 р. по 05.12.2023 р., з яких 44997,13 грн, нарахованих за період з 24.05.2022 р. по 05.12.2023 р. на 975873,60 грн заборгованості, 5763,54 грн, нарахованих за період з 13.06.2022 р. по 05.12.2023 р. на 129617,40 грн заборгованості, 6735,34 грн, нарахованих за період з з 25.06.2022 р. по 05.12.2023 р. на 154908,60 грн заборгованості.
Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 р. у справі № 910/3831/22.
Як вже зазначалось, відповідач є таким, що прострочив зобов'язання з повернення позивачу грошових коштів у сумі 975873,60 грн з 24.05.2022 р., у сумі 129617,40 грн з 13.06.2022 р., у сумі 154908,60 грн з 25.06.2022 р.
Оскільки наданий прокурором розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 57496,01 грн 3 % річних.
Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача 189162,73 грн інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з червня 2022 р. по жовтень 2023 р. з урахуванням дат виникнення заборгованості.
Оскільки наданий прокурором розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 189162,73 грн інфляційних втрат.
Таким чином, позовні вимоги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсними п.п. 1.1 та 3.1 договору № 286/1/22/2 від 15.04.2022 р. про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4), для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України) у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, укладеного між Міністерством оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» (08500, Київська обл., Фастівський р-н, місто Фастів, вул. Поліграфічна, будинок 12, код 42140105).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» (08500, Київська обл., Фастівський р-н, місто Фастів, вул. Поліграфічна, будинок 12, код 42140105) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код 00034022) 1260399,60 грн (один мільйон двісті шістдесят тисяч триста дев'яноста дев'ять грн 60 коп.) безпідставно отриманих коштів, 57496,01 грн (п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'яносто шість грн 01 коп.) 3 % річних, 189162,73 грн (сто вісімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят дві грн 73 коп.) інфляційних втрат.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріан-Трейд» (08500, Київська обл., Фастівський р-н, місто Фастів, вул. Поліграфічна, будинок 12, код 42140105) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, будинок 8, код 38347014) 25289,88 грн (двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн 88 коп.) судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 30.05.2024 р.
Суддя О.О. Рябцева