Рішення від 21.03.2024 по справі 911/309/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/309/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»

прo стягнення 60 011,47 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Дзюбайло О.О.

вiдповiдача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (надалі - відповідач) прo стягнення 60 011,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 року відкрито провадження у справі № 911/309/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 29.02.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 21.02.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 20.02.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 22.02.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 22.02.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 28.02.2024 року відповідачем подано клопотання б/н від 28.02.2024 року про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 29.02.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 29.02.2024 року не з'явився. Розгляд справи відкладався на 21.03.2024 року.

В судовому засіданні 21.03.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не з'явився, в ході розгляду спору позовні вимоги заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 21.03.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 20.04.2015 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач, Балансоутримувач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (відповідач, Орендар) укладено Договір від № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (далі - Договір), який набув чинності з 06.02.2015 року.

Згідно з п.п.1.1.1 п.1.1 Договору (з урахуванням листів Балансоутримувача від 04.01.2022 року № 19-22/1-16, від 30.12.2022 року № 37-22-270, від 31.03.2023 року № 25-22/1-64, які є невід'ємними частинами Договору), у зв'язку з наданням Орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 100,00 кв.м для розміщення та експлуатації кафе площею 80,00 кв.м, що здійснює продаж товарів підакцизної групи, та бару площею 20,00 кв.м, що здійснює продаж товарів підакцизної групи, Балансоутримувач надає, а Орендар отримує та оплачує за погодженими сторонами вартостями (цінами), у тому числі, наступні послуги: забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - за місяць із розрахунку 7 працівників; вода, використана для прибирання 1кв.м. приміщення самостійно - за місяць із розрахунку 100,0 кв.м (далі разом - Послуги).

Щомісяця, до 10-го числа місяця, наступного за звітним, Балансоутримувач виставляє Орендарю рахунок-фактуру (далі - Рахунок) за надані Послуги за звітний місяць та складає Акт приймання-здачі виконаних Послуг (далі - Акт), який є контролюючим та звітним документом сторін щодо надання-отримання Послуг та їх якості (п.п.2.1.6 п.2.1 Договору).

Орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунки за Договором (п.п.2.2.1 п.2.2 Договору).

Щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним Орендар зобов'язався самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок за надані Послуги за звітний місяць (далі - Рахунок) і Акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - Акт). Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20-го числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання-здачі виконаних послуг Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (п.п.2.2.3 п.2.2. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе на умовах Договору зобов'язань, Балансоутримувачем Орендарю у період березень - грудень 2022 року і січень - жовтень 2023 року були надані визначені умовами Договору Послуги.

Для сплати вартості наданих/отриманих на умовах Договору Послуг у період березень - грудень 2022 року і січень - жовтень 2023 року, Балансоутримувачем Орендарю було виставлено Рахунки на загальну суму 40 019,01 грн. (з урахуванням проведених у подальшому коригувань) і в останні дні кожного місяця складено Акти, а також коригуючі Акти від 31.08.2022 року.

Однак, у порушення встановленого умовами п.п.2.2.3 п.2.2 Договору порядку, Орендарем не було самостійно одержано в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунки на загальну суму 40 019,01 грн. (з урахуванням проведених у подальшому коригувань) та Акти.

У зв'язку з чим Рахунки на загальну суму 40 019,01грн. (з урахуванням проведених у подальшому коригувань) для сплати вартості наданих/отриманих у період березень - грудень 2022 року і січень - жовтень 2023 року на умовах Договору Послуг і Акти були направлені Балансоутримувачем Орендарю засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «М.Е.Dос» з використанням «гарантованої доставки» і отримані Орендарем, що підтверджується розміщеними в програмному забезпеченні «М.Е.Dос» квитанціями до кожного з електронних відправлень окремо.

Орендарем на адресу Балансоутримувача було скеровано мотивовані відмови від підписання Актів, обґрунтовуючи вказані відмови введенням з 24.02.2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації і невикористанням Орендарем приміщень, для яких на умовах Договору надаються Послуги.

У зв'язку з чим, позивач у позові зауважує, що ні умовами Договору, ні нормами чинного законодавства не передбачено звільнення відповідача від виконання господарських зобов'язань, відтермінування оплати заборгованості, звільнення від штрафних санкцій, тощо на період дії воєнного стану.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем відповідачу було пред'явлено письмову претензію від 12.07.2023 року № 35-28/5-178 на суму 27 588,27 грн. основного боргу, що виник за період березень 2022 року - квітень 2023 року. Претензія від 12.07.2023 року № 35-28/5-178 була направлена за місцезнаходженням відповідача поштовим відправленням № 0830107280360 і отримана відповідачем 18.07.2023 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830107280360. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На умовах п.4.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг Орендар зобов'язаний сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем основного зобов'язання зі сплати на користь позивача 40 019,01 грн. вартості наданих/отриманих у період березень - грудень 2022 року і січень - жовтень 2023 року на умовах Договору Послуг, позивачем:

- на підставі п.4.2 Договору нараховано і заявлено до стягнення 16 532,40 грн. пені;

- на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховано і заявлено до стягнення 1 145,38 грн. 3% річних і 2 314,68 грн. інфляційних втрат.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача всього 60 011,47грн., з яких: 40 019,01 грн. основного боргу; 16 532,40 грн. пені; 2 314,68 грн. інфляційних втрат; 1 145,38грн. 3% річних.

В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, в якому позовні вимоги заперечено. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.4 Договору розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Відповідач у відзиві зазначає, що у наведений у позові період не мав можливості користуватись Майном за цільовим призначенням, оскільки такий період припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, під час дії якого було тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 року пункт пропуску через державний кордон «Бориспіль» (вид сполучення: повітряний; характер перевезень: пасажирський, вантажний; категорія пункту пропуску: міжнародний) та призупинено роботу аеропорту, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована.

Заперечуючи посилання відповідача на неможливість використання орендованих приміщень у період квітень-травень 2020 року, позивач вказував, що відповідач не повідомив позивача, як це передбачено умовами розділу 5 Договору, про настання форс-мажорних обставин та не надавав відповідного документу ТПП України, який би підтверджував дію форс-мажору, а також Акту-претензії щодо обсягів наданих послуг у спірний період, як це передбачено п. 1.5. договору № 02.5-14/1-30.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що з дати запровадження Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в Україні і по теперішній час:

- жодним нормативним актом не встановлена заборона на використання Орендарем орендованого майна за цільовим призначенням у період дії воєнного стану;

- жодним нормативним актом не встановлена заборона для Орендаря доступу до орендованого майна на території ДП МА «Бориспіль» у період дії воєнного стану;

- жодним нормативним актом не встановлена заборона на ведення господарської діяльності в орендованому Майні на території ДП МА «Бориспіль» у період дії воєнного стану;

- відсутні будь-які зміни до чинного законодавства України в частині звільнення від виконання господарських зобов'язань, відтермінування оплати заборгованості, звільнення від штрафних санкцій, тощо на період дії воєнного стану;

- сторонами у встановленому нормами матеріального права і умовами Договору порядку будь-яких змін, які б слугували підставою для виконання Договору в іншому порядку або на інших умовах, не вносилось.

Також позивач зауважує, що самостійно прийняте відповідачем рішення щодо невикористання в період дії воєнного стану орендованого Майна, для якого позивачем надаються Послуги відповідно до умов Договору, жодним чином не пов'язане з будь-якими обмеженнями, встановленими на законодавчому рівні на період дії в Україні воєнного стану. Позивач зазначає, що у відповідача був безперешкодний доступ на територію ДП МА «Бориспіль» та можливість здійснення господарської діяльності в орендованих приміщеннях.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Статтею 285 Господарського кодексу України визначено основні права та обов'язки орендаря, серед яких передбачено, що орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно зі ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, обов'язок орендаря відшкодовувати витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю шляхом укладення відповідного Договору відшкодування, визначений п.п. 5.10., 5.18. Договору оренди від 30.07.2014 року № 1606, на підставі якого відповідач користується орендованим майном.

Зокрема, за умовами п.5.10. Договору оренди відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання Майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання Майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної Орендарем площі Майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих Орендареві.

Відповідно до п.5.18. Договору оренди відповідач взяв на себе зобов'язання на наступний робочий день, що слідує за днем підписання Договору оренди, звернутися до позивача для отримання проекту договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Примірний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю затверджений наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774.

Таким чином, обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна передбачено Договором від № 02.5-14/1-34 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю та Договором оренди від 30.07.2014 року № 1606.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 627 Цивільного кодексу України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Приписами ст.42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.44 ГК України).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Укладаючи Договір сторони погодили усі його істотні умови. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за Договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.

Спірні послуги - не орендна плата, а вартість послуг, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений і необхідність надання яких обумовлена необхідністю утримання приміщень в належному стані.

Також суд відмічає, що оскільки за умовами Договору плата на відшкодування є фіксованою і сторонами не передбачено встановлення вимірювальних приладів фактичного об'єму наданих послуг, відповідний об'єм базується на показниках, визначених у Договорі.

В разі зміни таких показників сторони мали врегулювати відповідне питання у встановленому законодавством порядку шляхом внесення змін чи застережень у Договір.

Також, оскільки були відсутні заборони проходу на територію аеропорту та здійснення діяльності в орендованих приміщеннях, достовірно встановити обсяги використання відповідачем приміщень не можливо і відсутні підстави вважати, що відповідач не міг чи не користувався орендованими приміщеннями за наявності чинного Договору оренди.

Посилання відповідача на неможливість користування приміщеннями не пов'язана з об'єктивними перешкодами чи діями позивача, а стосується відсутності пасажиропотоку та недоцільності підприємницької діяльності, що мало вирішуватись відповідачем в контексті планування та прогнозування власної підприємницької діяльності.

В разі дійсної неможливості користування орендованими приміщеннями, відповідач мав вжити всіх необхідних та залежних від нього заходів для врегулювання відповідного питання з позивачем, шляхом приведення умов Договору про відшкодування до фактичних показників, однак не зробив цього.

Щодо посилання відповідача на судові рішення з аналогічних питань, суд зазначає, що такі судові рішення не мають преюдиційного значення для даної справи і не є обов'язковими для суду під час вирішення даного спору.

За наведених обставин, враховуючи умови чинного Договору про відшкодування, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання зі сплати на користь позивача 40 019,01 грн. вартості наданих/отриманих у період березень - грудень 2022 року і січень - жовтень 2023 року на умовах Договору Послуг.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення 16 532,40 грн. пені, нарахованої на підставі п.4.2 Договору обґрунтована і підлягає задоволенню.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 145,38 грн. 3% річних і 2 314,68 грн. інфляційних втрат.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» прo стягнення 60 011,47 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (08301, Київська обл., м. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 37222400) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 40 019,01 грн. основного боргу, 16 532,40 грн. пені, 2 314,68 грн. інфляційних втрат, 1 145,38 грн. 3% річних та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 30.05.2024 року

Попередній документ
119387769
Наступний документ
119387771
Інформація про рішення:
№ рішення: 119387770
№ справи: 911/309/24
Дата рішення: 21.03.2024
Дата публікації: 31.05.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Київської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Подано апеляційну скаргу (20.06.2024)
Дата надходження: 02.02.2024
Предмет позову: ЕС: Стягнення 60011,47 грн.
Розклад засідань:
29.02.2024 11:00 Господарський суд Київської області
21.03.2024 11:00 Господарський суд Київської області